ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2021Справа № 910/14583/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Київського обласного центру соціально психологічної реабілітації дітей "Оберіг" (09701, Київська обл., м. Богуслав, вул. 40-річчя Перемоги, 8)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОДРЕСУРС" (03150, м. Київ, вул.Анрі Барбюса, буд. 5 Б, оф.10)
про розірвання договору
за участю представників
від позивача: Толочко С.С.
від відповідача: не з'явились
У судовому засіданні 03.11.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Київський обласний центр соціально психологічної реабілітації дітей "Оберіг" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОДРЕСУРС" про розірвання договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем заявки на поставку товару за договором закупівлі товару №08/8 від 08.04.2021 та не підписання останнім Додаткової угоди №53 про розірвання вищевказаного договору, Київський обласний центр соціально психологічної реабілітації дітей "Оберіг" вимушений звернутись з позовом про розірвання договору в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14583/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 06.10.2021.
У судове засідання, призначене на 06.10.2021, представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 підготовче засідання було відкладено на 20.10.2021.
У судовому засіданні 20.10.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті у судовому засіданні на 03.11.2021.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 03.11.2021, явку уповноваженого представника не забезпечив, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021, не подав до суду відзиву на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.
Судом заслухано пояснення представника позивача у судовому засіданні, яка позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
08 квітня 2021 року між Київським обласним центром соціально психологічної реабілітації дітей "Оберіг" (надалі - замовник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОДРЕСУРС" (надалі - постачальник/відповідач) було укладено договір про закупівлю товарів № 8/08 (надалі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався у 2021 році поставити замовнику товар в асортименті, кількості та ціні, зазначених у специфікації до цього договору (додаток № 1), яка є невід'ємною його частиною, а замовник зобов'язується прийняти такий товар на умовах, визначених договором.
Як вбачається з матеріалів справи сторонами підписано додаток № 1 до договору, яким затверджено специфікацію, визначено найменування товару - м'ясо свинини свіже, кількість 1500 кг та його вартість 150 660,00 грн.
У п. 1.2. договору визначено найменування товару та код відповідно до класифікатора: м'ясо свинини код ДК021:2015:15113000-3 Свинина.
За умовами п. 2.1. договору якість товару, що постачається відповідає діючому законодавству, стандартом та правилам, технічним умовам даного виду товару, підтверджується сертифікатом якості виробника, має реєстраційні посвідчення.
У розділі 5 договору сторонами погоджено порядок поставки товару, зокрема: поставка товару відбувається - понеділок, четвер щотижня (п. 5.1.). Постачальник здійснює поставку товару за кінцевим місцем призначення замовника: Богуславське відділення: вул. 40-річчя Перемоги, буд. 8, Київська область, м. Богуслав, 09701. Миронівське відділення: вул. Миру, буд. 1, київська область, с. Ємчиха, 08852 (п. 5.2.). Доставка, завантаження та розвантаження товару здійснюється автотранспортом постачальника за власні кошти (п. 5.3.). Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаро-супровідних документів, по якості - відповідно до документів, що засвідчують його якість (п. 5.6.).
Згідно з п. 7.3.1. договору постачальник зобов'язався забезпечити поставку товарів у строки, згідно з п. 5.1. цього договору.
У разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачених чинним законодавством України та цим договором (п. 8.1. договору).
Даний договір, відповідно до п. 11.2. набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021.
За умовами п. 12.1. договору дія договору припиняється: повним виконанням сторонами своїх зобов'язань; за згодою сторін; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
Зміни, доповнення до договору, а також само розірвання договору оформлюються в письмовій формі як додаткові угоди та підписуються уповноваженими представниками обох сторін (п. 12.3 договору).
За доводами позивача, відповідачем у період з 08.04.2021 до 11.06.2021 поставив товар лише 1 раз 28.04.2021, що підтверджується видатковими накладними № 51 та № 52 від 28.04.2021. В подальшому відповідач в телефонній розмові та переписці через додаток «Viber» повідомляв про затримку товару. 28.05.2021 позивач направив на адресу відповідача заявку на поставку товару та заначив, що у разі не поставки товару буде вимушений розірвати договір. Поставка товару мала відбутися 31.05.2021, однак відповідачем так і не виконано зобов'язання щодо поставки товару, визначеного умовами договору.
За доводами позивача, замовником 03.06.2021 надіслано відповідачу електронною поштою та засобами поштового зв'язку листа та додаткову угоду про розірвання договору про закупівлю товарів № 8/08. Проте, відповідач угоду про розірвання не підписав, а в телефонному режимі повідомив, що товариство тимчасово не працює.
У зв'язку з невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару у строки, визначені у п. 5.1. договору, та не підписання останнім додаткової угоди про розірвання такого договору за згодою сторін, позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 8/08 від 08.04.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи приписи пунктів 5.1., 5.2. договору, поставка товару повинна відбуватися - понеділок, четвер щотижня. Постачальник здійснює поставку товару за кінцевим місцем призначення замовника: Богуславське відділення: вул. 40-річчя Перемоги, буд. 8, Київська область, м. Богуслав, 09701. Миронівське відділення: вул. Миру, буд. 1, київська область, с. Ємчиха, 08852 (п. 5.2.).
З матеріалів справи вбачається, відповідачем було поставлено продукцію одноразово, лише 28.04.2021, що підтверджується видатковими накладними № 51 та № 52 від 28.04.2021.
На неодноразові звернення позивача щодо негайної поставки товару у відповідності до умов договору, відповідачем зобов'язання не виконано товар не постачався.
У відповідності до положень статей 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцяти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, підставами для виникнення юридичного спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у зазначеній нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах.
За імперативними приписами як статті 651 Цивільного кодексу України, так і статті 188 Господарського кодексу України, якою визначено, зокрема порядок розірвання господарських договорів, розірвання договору можливе лише за згодою сторін або у виняткових випадках за рішенням суду у зв'язку з істотним порушенням стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, підставою розірвання договору відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є істотне порушення стороною цього договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених частиною 2 статті 651 ЦК України. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/21148/17, постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 913/422/18.
Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору та шкоди, а й встановити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Як стверджує позивач у позові та вбачається з матеріалів справи, за умовами договору на відповідача було покладено зобов'язання постачати позивачу товар - м'ясо свинини свіже, у строки визначені у розділі 5 договору. Проте відповідач, вказаного товару позивачу не постачає, в тому числі і на момент вирішення спору по суті, чим грубо порушив права позивача.
Відповідач будь-яких доказів щодо поставки товару у відповідності до умов договору та заперечень стосовно доводів позивача суду не надав.
Таким чином, враховуючи умови договору, та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо поставки товару, у строки, обумовлені умовами договору, в тому числі і на момент вирішення спору по суті.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договорів, не постачав передбачені договором товар, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що неотримання позивачем очікуваного при укладенні договорів встановлює істотність порушення відповідачем його умов.
При цьому, суд враховує, що сторонами не було досягнуто згоди про розірвання договору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2021 позивач направляв відповідачу лист про розірвання договорів з додатковою угодою, які не були отримані відповідачем й повернуті на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням строків зберігання".
На переконання суду, факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції від позивача, яка повернулася до позивача у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором у повному обсязі, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні вказаної угоди, а тому позовна вимоги позивача про розірвання договору про закупівлю товарів № 8/08 від 08.04.2021 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір закупівлі-продажу № 8/08 від 08.04.2021 року, укладеного між Київським обласним центром соціально психологічної реабілітації дітей "Оберіг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОДРЕСУРС".
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОДРЕСУРС" (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 5 Б, оф.10; ідентифікаційний код 39613683) на користь Київського обласного центру соціально психологічної реабілітації дітей "Оберіг" (09701, Київська обл., м. Богуслав, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 8; ідентифікаційний код 39557619) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.11.2021.
Суддя Л. Г. Пукшин