28 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 922/1164/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю (вх.№2827 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1164/21, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Рильовою В.В., повний текст складено 16.08.2021,
за позовом Харківської міської ради, місто Харків,
до Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю, місто Суми,
про стягнення 443422,54 грн,
У квітні 2021 Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ВКФ "ВВВ" У ФОРМІ СП РУ ТОВ) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 443422,54грн за використання земельної ділянки комунальної власності площею 0,7533 га по вулиці Біологічній, 17 у місті Харкові у період з 01.01.2020 по 31.01.2021 (а.с.1-45).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ набувши право власності на об'єкт нерухомості - нежитлові будівлі, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, у встановленому законодавством порядку не оформило речового права щодо користування такою земельною ділянкою та не сплачувало плату за землю, а відтак, зберегло за рахунок Харківської міської ради грошові кошти у розмірі орендної плати в період з 01.01.2020 по 31.01.2021.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1164/21 частково задоволено позовні вимоги Харківської міської ради. Стягнуто з Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності міста Харкова площею 0,7533 га по вулиці Біологічній, 17 у місті Харкові у період з 01.01.2020 по 31.01.2021 в розмірі 410278,52 грн. Стягнуто з Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю" на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору в розмірі 6154,18 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 33144,02 грн - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1164/21 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю (вх.№2827 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1164/21; призначено справу до розгляду на 28 жовтня 2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 ГПК України.
19.10.2021 засобами електронного зв'язку до Східного апеляційного господарського суду від Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням системи відеоконференцзв'язку "Easycon", яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021.
20.10.2021 до Східного апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 12029), в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1164/21 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на те, що судом першої інстанції ухвалено оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема, врахований сплачений земельний податок за спірний період. Щодо доводів про залучення Головного управління ДПС у Харківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, позивач зазначає про необґрунтованість цих тверджень, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на права, інтереси та (або) обов'язки вказаної особи.
Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 28.10.2021 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника апелянта, який надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів апеляційної скарги та підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. Присутній в судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на неї, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 04.02.2021 № 243102736 право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 62,0 кв.м, літ "Є-1" загальною площею 36,8 кв.м, літ. "Ж-1" загальною площею 172,7 кв.м, літ. "З-1" загальною площею 768,8 кв.м, літ. "І-1" загальною площею 144,0 кв.м, літ. "К-1" загальною площею 196,5 кв.м, літ "Л-1" загальною площею 109,1 кв.м по вул. Біологічній, 17 у м. Харкові з 02.09.2008 зареєстроване за Виробничо-комерційною фірмою "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю" на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2003 (т.1, а.с. 27-30).
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру від 19.10.2020 № НВ-0005841122020 земельна ділянка по вул. Біологічній, 17 у місті Харкові з кадастровим номером 6310138800:05:054:0022 сформована 19 грудня 2014 року (дата реєстрації); площа земельної ділянки 0,7533 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02); вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративні, складські, допоміжні приміщення) (т.1, а.с. 35).
З урахуванням статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,7533 га по вул. Біологічній, 17 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:05:054:0022 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005841122020: форма власності - комунальна власність.
З наявного в матеріалах справи акту обстеження земельної ділянки за адресою: місто Харків, вулиця Біологічна, 17 з кадастровим номером 6310138800:05:054:0022 від 02.12.2020 вбачається, що головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в порядку статті 189 Земельного кодексу України здійснено обстеження земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 17, за результатами якого встановлено, що вказана земельна ділянка використовуються для експлуатації та обслуговування нежитлових будівлеь, право власності на які зареєстровано за ВКФ "ВВВ" У ФОРМІ СП РУ ТОВ. Обстеження здійснено з урахуванням витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.10.2020 № НВ-0005841122020 (т.1, а.с. 40-41).
За твердженням позивача, за результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості встановлено, зокрема, що Виробничо-комерційна фірма "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю" з 02.09.2008 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,7533 га (кадастровий номер 6310138800:05:054:0022) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (адміністративні, складські, допоміжні приміщення) по вул. Біологічній, 17 у м. Харкові без виникнення права власності/користування на неї та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Враховуючи вищенаведене, Харківська міська рада зазначає, що ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ у період з 01.01.2020 по 31.01.2021 не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Біологічній, 17 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. Встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із позовом до Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності.
Згідно поданого до матеріалів справи розрахунку розміру безпідставно збережених ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Харкова з порушенням вимог законодавства, Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради, на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 7533 кв.м по вул. Біологічній 17 у м. Харкові за № 5890 від 20.10.2020 нарахована плата за 12 місяців - 540 308,52 грн (розмір орендної плати за місяць 45025,71 грн) (т.1, а.с. 39).
Відповідно до листа Головного Управління ДПС у Харківській області № 23571/9/20-40-04-03-17 від 24.11.2020 ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ , ідентифікаційний код 24000080, у 2020 році (з 01.01.2020 по 31.09.2020) сплачено 96885,98 грн земельного податку (т.1, а.с.44).
Як свідчать матеріали справи, розрахунки здійснено Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради з урахуванням листа Головного Управління ДПС у Харківській області № 23571/9/20-40-04-03-17 від 24.11.2020 та Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 5890 від 20.10.2020.
Таким чином, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів в сумі 443422,54 грн розраховано позивачем як різницю між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою.
Водночас, матеріали справи місять лист Головного управління ДПС у Харківській області від 13.07.2021 № 17668/5/20-40-04-03-11, в якому повідомлено, що загальна сума надходжень по земельному податку з юридичних осіб суб'єкта господарювання ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ податковий номер 24000080 по Основ'янському району м. Харкова становить за 2020 рік - 120000,00 грн, 2021 рік - станом на 12.07.2021 - 10 000,00 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ вказує на те, що відповідачем щомісячно сплачувався земельний податок, переплата по якому становить 453449,07 грн, на підтвердження чого додано до матеріалів справи копії платіжних доручень за період з червня 2017 року по квітень 2021 року (т.1, а.с.129-153).
09.08.2021 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позову (а.с. 81-88).
Вказане рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що сума, відображена Харківською міською радою у розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності за період з 01.01.2020 по 31.01.2021, має бути зменшена на 33144,02 грн, оскільки наведена в листі ГУ ДПС у Харківській області від 24.11.2020 інформація щодо суми сплаченого відповідачем податку на спірну земельну ділянку стосується лише частини спірного періоду - по вересень 2020 року в той час, як ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ сплачено 130000,00грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. На переконання апелянта, місцевим господарським судом не було належним чином досліджено подані відповідачем докази, залишено поза увагою заперечення відповідача щодо необхідності врахування та зарахування в якості орендної плати за використання земельної ділянки суми переплати з земельного податку у розмірі 453449,07грн. Вказує на те, що під час розгляду справи відповідачем повідомлялось про те, що згідно даних електронного кабінету платників податків станом на 20.05.2021 наявна переплата по земельному податку у сумі 453449,07 грн.
Щодо порушення норм процесуального права, відповідач вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено у клопотанні про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, та в оскаржуваному рішенні відсутні відомості щодо мотивів його відхилення.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача, як власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розміщений, за період з 01.01.2020 по 31.01.2021.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно положень статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким згідно з частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, на якій розміщено зареєстровані за ним об'єкти нерухомості, у спірний період без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою як орендну плату, тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 922/3524/19 тощо).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований, необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з 02.09.2008 є власником нерухомого майна (нежитлових будівель), розміщеного на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 17. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з позивачем та державної реєстрації такого права на відповідній земельній ділянці.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що позов у цій справі подано з підстав фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку, суд першої інстанції, встановивши факт використання відповідачем земельної ділянки без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за її використання, дійшов вірного висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах, зокрема від 11.06.2019 у справі № 922/551/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 17.03.2020 у справі № 917/353/19 для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з'ясувати, чи є земельна ділянка об'єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.
Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду 04.03.2021 у справі № 922/3436/19, від 16.06.2021 у справі №922/1646/20).
Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, в яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки , як об'єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджується, що 19.12.2014 спірна земельна ділянка площею 0,7533 га з кадастровим номером 6310138800:05:054:0022 сформована, як об'єкт цивільних прав.
Оцінюючи доводи учасників справи щодо правильності визначення розміру відшкодування, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19, від 30.06.2021 у справі № 922/2765/20, від 13.07.2021 у справі № 922/3208/19 .
Проте, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, у заявлений позивачем період з 01.01.2020 по 31.01.2021 ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ використовувало спірну земельну ділянку без укладення договору оренди землі і не сплачувало орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі. За таких обставин, відповідач (набувач) не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
Згідно положень частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Відповідно до частин 1- 2 статті 15, частини 2 статті 18 Закону України "Про оренду земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.
Згідно з частинами 1, 2 статті 20, частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.
Отже, нормативна грошова оцінка є основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Зазначену правову позицію викладено у пункті 48 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, в пункті 7.30 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та в пункті 6.11 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, за якими обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
Аналогічні за змістом правові висновки про те, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель викладено Верховним Судом у постановах від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18.
Матеріалами справи підтверджується, що розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати здійснено на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 5890 від 15.10.2020, виданого Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки площею 7533 кв.м складає 13507712,00 грн.
При здійсненні розрахунків розміру безпідставно збережених землекористувачами коштів застосовано Рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19, яким затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, яка вводиться в дію з 01.01.2020; відповідно до цього рішення базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 грн та підлягає в подальшому індексації у порядку, встановленому законодавством України.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 за № 1647/29777 (далі - Порядок), який застосовується з 01 січня 2017 року. Відповідно до цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1 Порядку). Для земель промисловості: підрозділ 11.02 - Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлено коефіцієнт "1,2", що враховано у розрахунку позивача.
Крім того, відповідно до пункту 4.1. Положення "Про порядок визначення розміру орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення), зазначено землі, для яких встановлено особливий режим розрахунку орендної плати за видами їх цільового використання. Для земель промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної) встановлено особливий режим розрахунку орендної плати, що полягає у застосуванні ставки річної орендної плати при здійсненні розрахунку у розмірі - 4%.
Також, судом першої інстанції досліджено порядок застосування у розрахунку позовних вимог відсотку строку оренди у розмірі 100%. Так, пунктом 2.6. Положення встановлено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати. У даному випадку договір оренди у період з 01.01.2020 по 31.01.2021 не укладався (не перевищує 10 років), внаслідок чого підлягає застосуванню вихідна ставка відсотку строку оренди із значенням 100%.
До того ж, відповідно до здійсненого Департаментом територіального контролю Харківської міської ради розрахунку безпідставно збережених коштів, нарахування у період з 01.01.2020 по 31.01.2021 включає не 13, а 12 місяців, оскільки згідно статті 54-4 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарської діяльності за період з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року не нараховується та не сплачується.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 7533 кв.м по вулиці Біологічній, 17 у місті Харкові, на якій знаходиться належне ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ на праві власності нерухоме майно, відповідає вимогам законодавства.
Апелянтом не спростовуються висновки суду першої інстанції щодо правильності здійсненого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Натомість, доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до неврахування судом першої інстанції суми сплаченого відповідачем земельного податку за спірну земельну ділянку.
Так, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ було зазначено про сплату 453449,07 грн земельного податку за користування земельною ділянкою кадастровий номер 6310138800:05:054:0022, на підтвердження чого було надано Витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 20.05.2021, який правомірно не прийнятий судом першої інстанції в якості належного та допустимого доказу переплати по земельному податку за користування спірною земельною ділянкою, оскільки не містить відомостей щодо періоду, за який було начислено та сплачено земельний податок, а також інформації про щомісячні платежі, проведені відповідачем.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що у спірному періоді - з 01.01.2020 по 31.01.2021, ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ було сплачено земельний податок за земельну ділянку на суму 130000,00 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями за 2020 та 2021 роки із призначенням платежу "плата за землю по попередньому розрахунку...", а саме:
- платіжне доручення від 09.01.2020 № 7593 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 11.02.2020 № 7620 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 05.03.2020 № 7653 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 07.04.2020 № 7809 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 07.05.2020 № 7944 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 05.06.2020 № 8074 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 07.07.2020 № 8210 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 12.10.2020 № 8618 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 27.10.2020 № 8712 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 04.11.2020 № 8753 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 02.12.2020 № 8907 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 09.12.2020 № 8936 на 10 000,00 грн;
- платіжне доручення від 26.01.2020 № 9092 на 10 000,00 грн.
До того ж, сплата відповідачем (протягом спірного періоду) кожного місяця 10 000,00 грн підтверджується тим, що у відповіді на запит Харківської міської ради до Головного управління ДПС у Харківській області від 11.06.2021 № 12866/0/226-21 щодо сплати ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ плати за використання земельної ділянки по вул. Біологічній, 17 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:05:054:0022 площею 0,7533 га у період з 01.01.2020 по 31.01.2021 за кожний місяць окремо, листом від 13.07.2021 № 17668/5/20-40-04-03-11 Головне управління ДПС у Харківській області повідомило, що загальна сума надходжень по земельному податку з юридичних осіб суб'єкта господарювання ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ у Основ'янському району м. Харкова становить за 2020 рік - 120 000,00 грн, 2021 рік - 10 000,00 грн.
Інформації про те, що відповідні кошти не було зараховано (на суму 120000,00 грн за 2020 рік та 10000,00 грн за 2021 рік) як сплачений відповідачем земельний податок, Харківською міською радою не подано, тоді як за змістом пункту 8.3. статті 8 та статті 10 Податкового кодексу України та пункту 19 статті 64 Бюджетного кодексу України земельний податок як складова місцевого податку на майно у повному обсягу зараховується до міського бюджету, а отже обставини щодо наведених відповідачем відомостей про такі платежі мають бути достеменно відомі і підтверджуватися саме Харківською міською радою.
Судова колегія зазначає, що згідно наданої відповідачем інформаційної довідки у ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ відсутнє право власності на будь-яке інше нерухоме майно у місті Харкові, крім права власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" загальною площею 62,0 кв.м, літ "Є-1" загальною площею 36,8 кв.м, літ. "Ж-1" загальною площею 172,7 кв.м, літ. "З-1" загальною площею 768,8 кв.м, літ. "І-1" загальною площею 144,0 кв.м, літ. "К-1" загальною площею 196,5 кв.м, літ "Л-1" загальною площею 109,1 кв.м по вул. Біологічній, 17 у м. Харкові.
Враховуючи той факт, що ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ не має у власності будь-якого іншого нерухомого майна, ніж того, що знаходиться на спірній земельній ділянці, сплата земельного податку відповідачем згідно вищевказаних платіжних доручень була здійснена саме за користування земельною ділянкою по вул. Біологічній, 17 у м. Харкові, кадастровий номер 6310138800:05:054:0022.
Також, Харківською міською радою не спростовано належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України факту сплати ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ земельного податку за спірну земельну ділянку або ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету.
З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що надані ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ платіжні доручення за 2020 рік та січень 2021 року є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про сплату останнім земельного податку в розмірі 130000,00 грн.
В той же час, надані ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ платіжні доручення від 07.06.2017 №3988, 06.07.2017 №4128, 02.08.2017 №4238, 04.09.2017 №4390, 04.10.2017 №4516, 02.11.2017 №4638, 07.12.2017 №4801, 05.01.2018 №4914, 12.02.2018 №5050, 14.03.2018 №5186, 10.04.2018 №5287, 08.05.2018 №5397, 06.06.2018 №5546, 04.07.2018 №5661, 02.08.2018 №5785, 06.09.2018 №5905, 02.10.2018 №5991, 05.11.2018 №6114, 10.12.2018 №6263, 10.01.2019 №6368, 08.02.2019 №6498, 12.03.2019 №6610, 04.04.2019 №6696, 06.05.2019 №6828, 04.06.2019 №6944, 03.07.2019 №7053, 07.08.2019 №7211, 09.09.2019 №7206, 09.10.2019 №7276, 08.11.2019 №7354, 02.12.2019 №7455, 02.03.2021 №9245, 02.04.2021 №9405, 14.04.2021 №9453 (т.1, а.с. 129-141, 148-153) свідчать про сплату відповідачем земельного податку за червень 2017 року - грудень 2019 року, березень - квітень 2021 року, які не входять до заявленого позивачем періоду (01.01.2020-31.01.2021).
Отже, ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 було сплачено земельний податок за користування земельною ділянкою в розмірі 130000,00грн.
Що стосується посилань ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ на наявність переплати зі сплати орендної плати в розмірі 453449,07 грн, яку апелянт згідно листа від 21.05.2021 вих. № 21/05 просив Харківську міську раду врахувати та зарахувати в якості орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,7533 за адресою: м. Харків, вул. Біологічна, 17 (кадастровий номер 6310138800:05:054:0022) за період з 01.01.2020 по 31.01.2021 суму переплати земельного податку з юридичних осіб у розмірі 453449,07 грн (т.1, а.с.79-80), судова колегія апеляційної інстанції зауважує, що вказаний лист не є належним та допустимим доказом в розумінні вимог ст.ст.76-77 Господарського процесуального кодексу України, який підтверджує наявність вищевказаної переплати.
При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду зауважує, що в разі наявності переплати зі сплати земельного податку, ВКФ "ВВВ" у формі СП РУ ТОВ не позбавлене можливості самостійно врегулювати із податковим органом питання щодо зарахування вищевказаної суми в якості плати за землю за майбутні періоди.
Перевіривши розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, дослідивши витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки та інші наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, врахувавши суму сплаченого відповідачем земельного податку за користування земельною ділянкою у спірний період.
До того ж, місцевий господарський суд зазначив про необхідність зменшення заявленої позивачем суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності за період з 01.01.2020 по 31.01.2021, оскільки Харківською міської радою під час здійснення розрахунку не було враховано повної суми сплаченого відповідачем земельного податку у цей період.
Отже, твердження апелянта щодо неврахування судом першої інстанції суми сплаченого відповідачем земельного податку спростовуються вище встановленими обставинами.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом було необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що частиною першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи до складу яких згідно із частиною першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження відносяться сторони та треті особи.
Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов'язки. Такий статус закріплено у статті 50 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
Судова колегія звертає увагу, що саме на суд покладено обов'язок визначити суб'єктний склад учасників спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі.
Отже, ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору. Підставою для залучення судом до участі у справі осіб, які не є стороною у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, є обставини можливості впливу судового рішення зі спору на права та обов'язки цих осіб щодо однієї із сторін.
При цьому учасники справи, звертаючись до суду із відповідним клопотанням про залучення особи, яка не є учасником справи, до участі у справі в якості третьої особи, мають обґрунтувати та довести можливість впливу судового рішення, ухваленого за результатом розгляду справи по суті спору, на права або обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін.
Матеріали справи містять клопотання відповідача про залучення до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області, в задоволенні якого судом першої інстанції відмовлено протокольною ухвалою від 24.05.2021 як необґрунтованого.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заявником не доведено, що у зв'язку з прийняттям судового рішення у даній справі Головне управління ДПС у Харківській області буде наділено новими правами чи покладено на вказану особу нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та /або обов'язків у майбутньому.
Предметом цього позову є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212, 1214 ЦК України в розмірі орендної плати, що належить до сфери приватноправових відносин, за суб'єктним складом спір також є приватноправовим, оскільки сторонами спору є суб'єкт господарювання та орган місцевого самоврядування Рада, яка діє як представник власника (територіальної громади м. Харкова) земельної ділянки комунальної власності у приватноправових земельних відносинах, а не як суб'єкт владних повноважень.
Виходячи з предмету позову та обставин справи, які встановлені судом першої інстанції під час розгляду справи, приписів статті 50 Господарського процесуального кодексу України, змісту рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у даній справі, оскаржуване рішення ніяким чином не може вплинути на права та обов'язки Головного управління ДПС у Харківській області щодо сторін спору, оскільки останній не є власником земельної ділянки, тобто не наділений повноваженнями щодо передання її в оренду та отримання орендної плати за її користування відповідачем.
За наведених обставин, підстави, встановлені статтею 50 Господарського процесуального кодексу України, для залучення Головного управління ДПС у Харківській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, відсутні.
Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1164/21 - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми "ВВВ" у формі спільного російсько-українського Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 09.08.2021 у справі №922/1164/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03.11.2021.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.В. Шевель