Справа № 616/199/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/3304/21 Доповідач: ОСОБА_2
01 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11 жовтня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 ,
Ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11 жовтня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 09.12.2021 року.
Обвинувачений, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що клопотання прокурора містить в собі ряд порушень КПК України. Вказує, що не отримав копії клопотання та документів, якими обгрунтована наявність ризиків. В ухвалі взагалі немає відомостей про можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів. Рішення прийнято з порушенням вимог ст. 196 КПК України. Прокурор та суд проігнорували вимоги ст. 183 КПК України, що призвело до незаконного та несправедливого рішення.
Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, його захисника, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів з огляду на зміст обвинувального акту та тяжкість пред'явленого обвинувачення погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
Вказані ризики вмотивовані тяжкістю пред'явленого обвинувачення, оскільки злочин вчинено групою осіб за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, з застосуванням та з погрозою застосування насильства, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого. Крім того, як зазначається у клопотанні обвинувачений намагався зникнути з місця події. Враховуючи, що злочин було вчинено за місцем проживання потерпілих, наявність у провадженні інших обвинувачених, відкриті матеріали досудового розслідування, де вказані контактні дані інших учасників, не виключена можливість вчинення обвинуваченим дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій, а тому застосування в даному випадку більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім. Таким чином клопотання сторони обвинувачення вмотивоване, оскільки самі фактичні обставини вчиненого вказують на наявність ризиків та неможливість їм запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому відсутність додатків до клопотання, які не були надані стороні захисту, не спростовує обгрунтованості прийнятого судом рішення. Крім того, обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід. Тобто стороні захисту було забезпечено право на відстоювання та доведення власної позиції щодо заявленого клопотання. Неможливість застосування іншого запобіжного заходу об'єктивно вбачається зі змісту пред'явленого обвинувачення.
З огляду на зазначені для даного провадження обставини за яких було вчинено кримінальне правопорушення, на переконання колегії суддів, підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 11 жовтня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді