Справа № 645/6557/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/3322/21 Доповідач: ОСОБА_2
01 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 ,
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року задоволено клопотання прокурора та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до 10.12.2021 року із визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90800 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_9 , не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів. Так як застава визначена судом першої інстанції є непід'ємною і фактично являє те, що ухвала зовсім без застави.
Вислухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у житло, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, встановив, що заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України існують, з чим погоджується колегія суддів, враховуючи обставини інкримінованого злочину, який був вчинений з проникненням у житло та за попередньою змовою з іншими особами, що підвищує його суспільну небезпечність. Крім того, як вбачається з даних про особу обвинуваченого, зазначених в обвинувальному акті, останній неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів. З наданих суду матеріалів, не вбачається наявності у ОСОБА_6 міцних соціальних зв'язків за місцем мешкання, які б гарантували його належну поведінку. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій, а тому застосування в даному випадку більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім.
Розглядаючи клопотання сторони обвинувачення суд визначив розмір застави, що складає 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Інкримінований обвинуваченому злочин є тяжким. Розмір застави визначено судом не в максимальних межах, встановлених п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а тому враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, наявність ризиків підстав для його зменшення та визначення застави в мінімальному розмірі, про що просить обвинувачений, на даний час не вбачається. Розмір застави має гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків. З огляду на зазначені для даного провадження обставини, за яких було вчинено кримінальне правопорушення, на переконання колегії суддів, підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді