Справа № 212/6905/21
2/212/3483/21
03 листопада 2021 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді: Пустовіта О.Г., за участю секретаря судового засідання: Курбакової Ю.О., без участі сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у залі суду міста Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди працівнику, отриманої у зв'язку з професійними захворюваннями, -
06 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди працівнику, отриманої у зв'язку з професійними захворюваннями.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що перебував у трудових відносинах з відповідачем, а саме: з 21 березня 1991 року по 12 вересня 1991 року працював підземним гірноробочим на шахті «Родіна» («Батьківщина») ВО «Кривбасруда»; з 12 вересня 1991 року по 27 січня 1997 року працював підземним проходчиком бурильником шпурів на шахті «Родіна» («Батьківщина») ВО «Кривбасруда», таким чином, ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливого фактору працював 5 років 10 місяців на підприємстві відповідача.
19.06.2008 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» йому було встановлено професійні захворювання: «радикулопатія попереково-крижова і шийна з вираженим порушенням біомеханіки хребта, периферичним нейроваскулярним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофічними проявами у вигляді плечолопаткового і кульшового пері артрозу справа ПФС другого ст., деф. Артрозу ліктьових та колінних суглобів ПФ першого ст., виражених трофічних розладів на кистях, стабільним больовим синдромом (М 54.1) L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями».
14.08.2008 року висновком МСЕК йому первинно було встановлено 50% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.
22.07.2021 року висновком МСЕК йому було встановлено 35% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, безстроково.
У зв'язку із ушкодженням здоров'я через професійне захворювання позивачу заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та стражданнях яких він зазнав та продовжує зазнавати, в зв'язку з професійним захворюванням змінилися його образ та якість життя, розмір моральної шкоди він оцінює в розмірі 150 000,00 грн., яку просить стягнути з відповідача, а також просив стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 28.10.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.
Позивач, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, строк не скористалася своїм правом та не направила до суду відповідь на відзив на позовну заяву.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач ОСОБА_1 з 21 березня 1991 року по 12 вересня 1991 року працював підземним гірноробочим на шахті «Родіна» («Батьківщина») ВО «Кривбасруда», з 12 вересня 1991 року по 27 січня 1997 року позивач працював підземним проходчиком бурильником шпурів на шахті «Родіна» («Батьківщина») ВО «Кривбасруда».
Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 24.04.1973 р. на базі треста «Ленінруда» створене промислове об'єднання з підземного видобутку залізних руд «Кривбасруда». Відповідно до наказу Мінпромполітики України від 29.07.1998 р. за №263 державне виробниче підприємство «Кривбасруда» перейменовано в Криворізький державний залізорудний комбінат. Згідно з наказами Мінпромполітики України від 12.07.1999 р. за №248 і державної акціонерної компанії «Укррудпром» від 31.12.1999 р., Криворізький державний залізорудний комбінат перетворено в дочірнє підприємство. На підставі спільного наказу Держкомполітики України і Фонду держмайна України від 19.02.2001 р. за №66/245 і наказу ДАК «Укррудпром» від 30.07.2001 р. за №290 Криворізький державний залізорудний комбінат реорганізований у відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат». Згідно з наказом по комбінату №326, керуючись Законом України «Про акціонерні товариства» та постановою загальних зборів акціонерів комбінату (від 30.03.2011 р.) ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» перейменовано в публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».
Таким чином, ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливого фактору працював 5 років 10 місяців на підприємстві відповідача за зазначеною професією (гірником та підземним прохідником), що підтверджується копією трудової книжки серія НОМЕР_1 .
З АКТу розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 41 від 09.07.2008 року вбачається, що 19.06.2002 року ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» позивачу встановлено професійне захворювання - «радикулопатія попереково-крижова і шийна з вираженим порушенням біомеханіки хребта, периферичним нейроваскулярним синдромом верхніх кінцівок, нейродистрофічними проявами у вигляді плечолопаткового і кульшового пері артрозу справа ПФС другого ст., деф. Артрозу ліктьових та колінних суглобів ПФ першого ст., виражених трофічних розладів на кистях, стабільним больовим синдромом (М 54.1) L5, S1 та шийна С6, С7, С8 з вираженими статико-динамічними порушеннями».
Відповідно до п.п. 16, 17 акту Форми П-4, хронічне професійне захворювання виникло за наступних обставин: ОСОБА_1 працюючи підземно з 29.01.1997 року по теперішній час на шахті ім.. Фрунзе, яка входить до складу ВАТ «Суха Балка» підривником і прохідником виконував роботи , які характеризуються важкою працею, внаслідок відсутності засобів малої механізації, несприятливим мікрокліматом, характерним для підземних дільниць шахт. Згідно інформаційної довідки Саксаганської районної СЕС за №2/2-116 від 27.01.2005 року ОСОБА_1 працюючи гірником і підземним прохідним на шахті «Родіна» ВО «КРИВБАСРУДА» виконував роботи, які також характеризувались важкою фізичною працею і несприятливим мікрокліматом. Причина професійного захворювання робота протягом 15 років і 7 місяців в умовах важкої фізичної праці і несприятливого мікроклімату. Рівень фізичного перевантаження: - піднімання і переміщення вантажів вагою 36-80 кг при допустимих до 30 кг; - статистичне навантаження при утриманні вантажу за участю м'яззі тулуба та ніг 155000 кг/с при допустимих 100000 кг/с; - робоча поза (до 30о / більше 30о ) - 68,0/14,0 при допустимій 25/- % тривалості робочої зміни; - нахили тулубу (більше 30о ) 144 раз за зміну при нормі 100. Важкість праці відноситься до ІІІ класу 2 ст. Мікрокліматичні умови: рівень вологості повітря 96-100 % при нормі 80-30.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2008 року ОСОБА_1 первинно встановлена стійка втрата працездатності 50% та 3 група інвалідності, що підтверджується Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.09.2008 року. Після чого проходив неодноразово переогляди, останній раз 22.07.2021 року пройшов огляд МСЕК, за результатами повторного огляду ОСОБА_1 встановлена стійка втрати професійної працездатності 35% та третю групу інвалідності за професійним захворюванням з 01 вересня 2021 року безстроково, що підтверджується Довідками МСЕК серії 12 ААБ №627857 та серії 12 ААА №059893. Відповідно до рекомендацій МСЕК позивач потребує забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Оцінюючи позицію представника відповідача щодо відсутності підстав для покладення на підприємство відповідальності за завдану шкоду, оскільки відсутня вина підприємства в її заподіянні, суд вважає такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки між сторонами склалися трудові правовідносини, а професійне захворювання отримане позивачем також і під час виконання ним трудових обов'язків, а отже наявні у зв'язку з цим всі підстави, передбачені ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Отже, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Право на отримання виплати за моральну шкоду за наявності факту її заподіяння виникає у потерпілого з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Частиною третьою статті 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У відповідності зі ст.ст. 23,1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві або внаслідок профзахворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з ушкодженням здоров'я та травмуванням внаслідок нещасного випадку.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Судом встановлено, що у зв'язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 35 % та третьої групи інвалідності, позивачу заподіяно моральну шкоду.
Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, які не дають покращення в стані здоров'я. Крім того, постійно відчуває частий біль та обмеження рухів в шийному і попереково-крижовому відділах хребтах з відчуттям болі в праву ногу, таз, посилення больових відчуттів при русі та незначному фізичному навантаженні, біль та обмеження рухів у плечовому, колінному суглобах, почуття оніміння у правій нозі та рук, значне утруднення ходи, набряк правої гомілки, періодичний біль в епігастральній ділянці, чутливість до охолодження, у зв'язку із чим рішенням МСЕК протипоказана важка праця, тривала хода, вимушена поза та переохолодження.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України '' Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує час роботи позивача на підприємстві відповідача в шкідливих умовах, характер отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності 35 % встановлену третю групу інвалідності, тяжкість вимушених змін його життєвих і виробничих стосунках, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 60 000 гривень 00 копійок, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Щодо стягнення судових витрат пов'язаних із правничою допомогою суду зазначає наступне.
Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Козіною Н.В. 27 липня 2021 року укладено договір про надання правової допомоги.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно із положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи зі змісту положень ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статті 903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.
Відповідного до п. 3.2. розділу 3 договору про надання правової допомоги від 27 липня 2021 року винагорода, сума якої узгоджується і остаточний розрахунок між сторонами проводиться після виконання доручення залежно від об'єму і строків виконання доручень на підставі додаткових угод сторін до Договору.
Слід зазначити, що до матеріалів справи не було долучено Додатку №1 до укладеного між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Козіною Н.В. 27 липня 2021 року договору де встановлено, зокрема розмір винагороди адвоката.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Крім цього позивач не надав суду детальних та конкретизованих розрахунків витрат, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Не подання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, провадження № 61-13573св19.
За таких обставин витрати позивача на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 908 гривень 00 копійок.
На підставі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди працівнику, отриманої у зв'язку з професійними захворюваннями - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.
Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 03.11.2021 року.
Суддя: О. Г. Пустовіт