Справа № 372/3446/16-к
Провадження № 1-кс/368/131/21
"02" листопада 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2
з участю сторін кримінального провадження:
сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 , -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті в м. Кагарлик заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42014110230000057 від 14.07.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. ст.. 366 ч. 2, 191 ч. 4 КК України, -
встановив:
В провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває на розгляді кримінальне провадження № 42014110230000057 від 14.07.2014 р. по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. ст.. 366 ч. 2, 191 ч. 4 КК України.
01 листопада 2021 р. надійшла заява від обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді, обґрунтовуючи заяву наступним.
Вважає, що суддя ОСОБА_5 не може брати участі у розгляді зазначеної справи. Оскільки, відповідно до вимоги справедливості, передбаченою ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь обвинуваченого, так і проти обвинуваченого. Також, відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не в праві приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитись від кримінальної відповідальності чи отримати менш суровий вирок. Це право (і відповідно обов'язок держави) було підтверджено рішенням Європейського суду у справі «Джасперс проти Сполученного Королівства» від 16 лютого 2000 року. Таке право стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинуваченням. Отже, враховуючи наведене та сформовану Європейським судом з прав людини у справі «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року доктрину «плодів отруйного дерева», відповідно до якої, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази отримані з його допомогою будуть такими ж.
Сторона захисту неодноразово зверталась до судді ОСОБА_5 про не доброчесність прокуратури та порушенням прав на захист в зв'язку з порушенням ст.. 291 п. 2 КПК України в зв'язку з невнесенням в реєстр матеріалів досудового розслідування та витрат на залучення експерта на проведення судово-економічної експертизи на якій базується висновок експерта від 06.06.2016 № 19/12-3/34 так і все обвинувачення (Додаток сторінка 4 з 25 Висновок експерта від 06.06.2016 № 19/12-3/34 з матеріалів справи). На що отримала відповідь під час судового засідання, - що прокурор має право надавати суду докази тільки такі які він сам заважає за потрібне. Такий вислів повністю нівелює його право як обвинуваченого на чесний та справедливий суд.
Вже майже 2 роки, з моменту призначення справи до судового розгляду від 14 січня 2020 року сторона захисту не може ознайомитись з повними матеріалами судової справи в зв'язку з їх відсутністю в Кагарлицькому районному суді Київської області. А відтак його адвокат дезорієнтований та не може йому надати повноцінну кваліфіковану допомогу, що позбавляє його право на захист.
Вже майже рік сторона захисту не отримує (постанов, рішень, ухвал тощо) судових засідань, та вони не вносяться до Єдиного реєстру судових рішень з 18.09.2020 року.
Крім того суддя ОСОБА_5 відповідно до аналогічної справи (Справа № 368/206/21 Провадження № 1-кс/З68/33/21 від "16" березня 2021 р.) повинен був взяти сам самовідвід оскільки одним із процесуальних керівників (прокурорів) по даному кримінальному провадженню є прокурор ОСОБА_6 , який включений в групу прокурорів по даному кримінальному провадженню визначеного керівником регіональної прокуратури, а саме прокуратури Київської області згідно постанови від 11.09.2018 року. Прокурор Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 є його рідним братом, тобто, близьким родичем в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3. ст. 75 КПК України
Керуючись відповідно до п. 1.1. Бангалорських принципів поведінки судді суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі. Згідно ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Неупередженість є необхідною умовою виконанням суддею своїх обов'язків. У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Такий же обов'язок на суддю покладено також ч. 1 ст.80 КПК України. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 року, справа «Білуха проти України», вказано, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. При вирішенні того, чи є у цій справі обгрунтовані причини сумніватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція відповідного судді є важливою, але не вирішальною. З огляду на це навіть зовнішні вияви можуть мати певне значення, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється». Важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_4 підтримали заяву про відвід судді.
Прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутність прокурора та заперечує проти відводу головуючого судді ОСОБА_5 через відсутність підстав, передбачених ст.. 75 КК України.
Суд, вислухавши заяву обвинуваченого про відвід судді та дослідивши матеріали подані із заявою, приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Нормами частини 5 ст. 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим, тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує усунення судді від участі в судовому провадженні.
Згідно ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути мотивованим.
Суд звертає увагу, що завданням інституту відводу є усунення від участі в справі передбаченої законом особи, щодо якої об'єктивно існують фактичні підстави, що виключають її участь в цій справі.
Кожен учасник справи, повинен добросовісно користуватися наданими йому процесуальними правами.
Наявність будь-якого права робить можливим зловживання цим правом. У аспекті пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ЄСПЛ під зловживанням правом розуміє, у звичайному значенні, прийнятому загальною теорією права, зокрема, факт, що володілець права здійснює його поза призначенням упереджено (рішення у справі «Mirolubovs and Others v. Latvia» від 15 вересня 2009 року (заява № 798/05), § 62).
Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами. Однак заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 676/7346/15-к).
Таким чином, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_4 не привели достатніх та переконливих фактів, які б свідчили про наявність підстав для відводу судді, що передбачено ст.75 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи, які наведені ОСОБА_3 в своїй заяві про відвід судді ОСОБА_5 , є недоведеними та зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суду, не ґрунтуються на вимогах КПК України та не можуть бути підставою для відводу судді, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні такої заяви.
На підставі наведеного та керуючись ст.. ст.. 75-76, 80-82, 369, 371, 372 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Кагарлицького районного суду Київської області ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 42014110230000057 від 14.07.2014 року по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. ст.. 366 ч. 2, 191 ч. 4 КК України відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кагарлицького районного суду
Київської області ОСОБА_1