ЄУНС №369/9534/21 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 11-кп/824/4179/2021
Категорія - ч. 2 ст. 186 КК України
28 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - начальника Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 серпня 2021 року у кримінальному провадженні №12021111310000843 стосовно обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вільха Романівського району Житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2
та
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Вільха Романівського району Житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 серпня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021111310000843 за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків.
Своє рішення суд мотивував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки не містить інформації щодо потерпілого, а формулювання обвинувачення в ньому суперечить правовій кваліфікації.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 25 серпня 2021 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За позицією прокурора висновки суду про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та не узгоджуються з вимогами кримінального процесуального закону.
Аналізом змісту обвинувального акта, як зазначає прокурор, встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що їх злочинні дії викриті, не зупинили своїх протиправних дій, натомість продовжили їх і почали тікати з місця вчинення злочину, проте злочин довести до кінця не змогли з причин, що не залежали від їх волі, так як були затримані працівниками охорони магазину. Відтак кримінальному правопорушенню, вчиненому зазначеними особами, надано правову кваліфікацію, передбачену ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, при цьому у формулюванні правової кваліфікації зазначено лише "відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб", але такий недолік має формальний характер та не суперечить фактичним обставинам кримінального провадження. Наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, в свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, отже конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні та обвинувачення не викликає сумнівів.
Прокурор також вважає, що висновок суду про застосування невірної кваліфікації дій ОСОБА_9 та ОСОБА_8 при дослідженні обвинувального акта на його відповідність вимогам ст. 291 КПК України, свідчить про явний вихід за межі наданих повноважень під час підготовчого судового засідання та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема ч. 1 ст. 412 КПК України, що є безумовною підставою для скасування судового рішення. Разом із цим прокурор звертає увагу на те, що відповідно до ст. 338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення в суді.
З посиланням на те, що у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення зазначено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вчинили викрадення чужого майна, яке належить ТОВ "ФОРА", що розташоване за адресою: Київська область, Фастівський район, с. Новосілки, вул. Васильківська, 21, отже шкода спричинена саме юридичній особі, прокурор стверджує, що відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство потерпілого не могли бути описані в обвинувальному акті.
За таких обставин, як вважає прокурор, будь-яких перешкод для судового розгляду обвинувального акта та справи по суті у суду не було.
Крім того, прокурор звертає увагу на те, що судове провадження здійснено за відстуності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, що також є безумовною підставою для скасування судового рішення за п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу, вважаючи судове рішення законним та обґрунтованим, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право зі стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Обвинувальний акт, як це передбачено ст. 291 КПК України, складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Пунктами 1-9 частини 2 статті 291 КПК України визначено перелік тих відомостей, які має містити обвинувальний акт.
Зокрема, п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України зобов'язує викласти в обвинувальному акті анкетні відомості кожного потерпілого, а п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Враховуючи, що зміст фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, відповідно до вимог ст. 91 КК України, визначається тими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні і є необхідними та достатніми для його вирішення по суті, то обвинувальний акт в цій частині не повинен містити положення, які суперечать одне одному, тобто фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і формулювання обвинувачення повинні узгоджуватися між собою та з положеннями тієї частини статті закону України про кримінальну відповідальність, посилання на які наведені в обвинувальному акті, бо в протилежному випадку не буде дотримана одна з основних засад кримінального провадження - забезпечення права на захист.
Повертаючи обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 прокурору, суд першої інстанції уважав, що цей процесуальний документ не відповідає вимогам п. 3, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, вважаючи їх достатньо обґрунтованими, з огляду на наступне.
Зі змісту фактичних обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , слідує, що потерпілою у цьому кримінальному провадженні є юридична особа - ТОВ "ФОРА", проте відомості, по яких її можна ідентифікувати (найменування юридичної особи, її юридична адреса) в обвинувальному акті відсутні, що свідчить про невідповідність вказаного процесуального документа вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Кримінальним процесуальним законом встановлено чіткі вимоги до обвинувального акта, а тому доводи прокурора, який вказує, що місцезнаходження ТОВ "ФОРА" вказано в обвинувальному акті, оскільки відповідає місцю вчинення кримінального правопорушення, що можливо встановити з формулювання обвинувачення, є безпідставними. Суд не повинен самостійно з'ясовувати будь-які відомості щодо потерпілого, які положення ст. 291 КПК України зобов'язують слідчого, прокурора окремо викласти в обвинувальному акті.
При цьому колегія суддів зауважує, що вказаний недолік обвинувального акта і став перешкодою для належного повідомлення судом представника потерпілої юридичної особи, відомості про якого відсутні в обвинувальному акті, про дату, час і місце підготовчого судового засідання.
Крім того, зі змісту обвинувального акта щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вбачаються явні суперечності між викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулюванням обвинувачення і змістом правової кваліфікації кримінального правопорушення, що може зашкодити праву обвинуваченого на захист.
Зокрема, правова кваліфікація кримінального правопорушення вказана в обвинувальному акті як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, водночас слідчий посилається на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, тобто положення статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, які передбачають замах на вчинення кримінального правопорушення.
За вказаних обставин колегія суддів вважає, що обвинувальний акт також не узгоджується з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
За вказаних обставин доводи апеляційної скарги прокурора, які зводяться до того, що обвинувальний акт стосовно стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідає вимогам ст. 291 КПК України, є непереконливими, висновки суду щодо виявлених його недоліків з огляду на зміст обвинувального акта відповідають фактичним обставинам провадження, а невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України є законною підставою для повернення цього процесуального документа прокурору.
Твердження прокурора про те, що суд вийшов за межі наданих повноважень під час підготовчого судового засідання не заслуговують на увагу, оскільки за змістом ухвали суд перевірив обвинувальний акт на предмет наявності в ньому необхідних відомостей, передбачених ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема щодо повноти і узгодженості між собою даних, які згідно з п. 3 та п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України повинен містить обвинувальний акт, в той же час встановлені судом неповнота (відсутність відомостей щодо потерпілої юридичної особи) та очевидні суперечності в обвинувальному акті підлягають усуненню саме слідчим, прокурором.
Враховуючи, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час прийняття судом 25 серпня 2021 року рішення про повернення вказаного обвинувального акта прокурору, які б були підставами для його безумовного скасування, колегією суддів не встановлено, відсутні й підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - начальника Боярського відділу Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 серпня 2021 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021111310000843 за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4