Справа № 353/661/21
Провадження № 22-ц/4808/1574/21
Головуючий у 1 інстанції ЛУЩАК Н. І.
Суддя-доповідач Пнівчук
02 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючої Пнівчук О.В.
суддів : Бойчука І.В., Томин О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду від 06 вересня 2021 року, у складі судді Лущак Н.І.,у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей, дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 8500 грн. на кожну дитину щомісячно.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона з відповідачем зареєструвала шлюб 23 січня 2015 року. Від шлюбу у них народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Через наявність різних поглядів на життя, між ними виникли сімейно-побутові проблеми, неприязнь один до одного, втрачено почуття любові, взаєморозуміння та поваги, що призвело до повного припинення шлюбних відносин. На даний час спільного господарства вони не ведуть, подальше збереження сім'ї є неможливим і суперечить її інтересам та намірам. Просила шлюб розірвати.
Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі по 8500 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду і до повноліття дітей.
Вказала, що відповідач офіційно не працевлаштований, а тому стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є найбільш оптимальним способом захисту майнових прав та інтересів їхніх спільних дітей. Звернула увагу на те, що відповідач на своєму утриманні інших осіб не має.
Рішенням Тлумацького районного суду від 06 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 січня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 86 - розірвано.
Після розірвання шлюбу неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з матір'ю ОСОБА_1 .
Після розірвання шлюбу залишено ОСОБА_1 , шлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2200 грн щомісячно на кожну дитину.
Стягнення розпочато з 06 серпня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення розміру аліментів ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 8500 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Апелянт зазначила, що визначений судом розмір аліментів є мінімально гарантованим державою та не забезпечує нормальне проживання дітей. Судом не враховано, що до місячних витрат на належне утримання дітей з врахуванням особливостей їхнього віку, поряд з продуктами харчування слід також включити і купівлю необхідного одягу та шкільного приладдя, лікування та періодичні медичні огляди.
Заперечень (відзиву) на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Згідно ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, дана справа є незначної складності і відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині стягнення аліментів, то колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині в межах доводів апеляційної скарги.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що відповідач офіційно не працевлаштований, проте фізично здоровий, може працювати та надавати матеріальне утримання своїм дітям, крім того, відповідач частково визнав позов, а також те, що позивачкою не надано переконливих доказів про те, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі, прийшов висновку про стягнення на користь позивачки аліменти на утримання дітей в розмірі по 2200 грн щомісячно на кожну дитину.
З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі від якого мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом наведеної статті обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень та до кінця року зросте до 2618 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи на вказане, а саме те, що обов'язок утримувати дитину до досягнення повноліття в рівній мірі покладено на обох батьків; те, що шлюб між сторонами розірвано; те, що діти сторін проживають з позивачкою та перебувають на її повному утриманні; те, що відповідач визнав частково позов; відсутність даних про офіційну, постійну роботу та доходи відповідача та майно, що перебуває у його власності та користуванні; колегія суддів вважає, що розмір аліментів на дітей, який був визначений судом першої інстанції при частковому задоволенні позову є таким, що відповідає обставинам, що мають значення для даної справи та вимогам закону, а тому рішення суду є законним та обгрунтованим.
Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя. Тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей по 2200 грн щомісячного на кожного, оскільки такий розмір аліментів на ряду з аналогічним обов'язком матері по утриманню дітей буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Посилання апелянти на те, що судом не враховано, що до місячних витрат на належне утримання дітей з врахуванням особливостей їхнього віку, поряд з продуктами харчування слід також включити і купівлю необхідного одягу, шкільного приладдя, лікування та періодичні медичні огляди не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень статті 185 СК України, батько зобов'язаний приймати участь у додаткових витратах на свою дитину, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання. Розмір додаткових витрат встановлюється рішенням місцевого суду за позовом матері.
Таким чином у разі понесення позивачкою додаткових витрат на своїх дітей, які обумовлені розвитком їх здібностей, хворобою, тощо, вона вправі пред'явити до суду позов про стягнення таких додаткових витрат, які не покриваються аліментами.
З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що суд, дослідивши всі наявні докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, колегія суддів вважає, що рішення слід залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тлумацького районного суду від 06 вересня 2021 року без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття,у випадках передбачених у п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуюча О.В.Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин