про закриття провадження у справі
02 листопада 2021 року 320/3179/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: стягнути з відповідача на її користь завдані матеріальні збитки через незаконне звільнення та невиконання рішення суду за весь період затримки по день ухвалення судового рішення у сумі 497 122,25 грн.; стягнути з відповідача на її користь заподіяну моральну шкоду у сумі 329 565,58 грн.; зобов'язати відповідача сплатити з нарахованих сум за весь період вимушеного прогулу ЄСВ у сумі 142 278,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020р., яке набрало законної сили, позивача поновлено на посаді начальника Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Однак вказане рішення суду до цього часу відповідачем не виконано. Позивач вважає, що у зв'язку з її незаконним звільненням та тривалим не виконанням рішення суду про поновлення на посаді, вона зазнала матеріальних збитків, оскільки за цей час підвищилась заробітна плата, вона втратила щорічну відпустку за 2018-2019рр., відпустку за вислугу років, середньомісячну матеріальну допомогу на оздоровлення, та з серпня 2019р. втратила збільшення надбавки за вислугу років. Таким чином, загальна сума матеріальних збитків, у зв'язку з незаконним звільненням та не виконанням рішення суду, на думку позивача становить 497 122,25грн. Крім того, позивач вважає, що у зв'язку з не поновленням її на посаді протягом тривалого періоду часу їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінила у 329 565,58 грн., що становить 50 % від завданих матеріальних збитків, у зв'язку з незаконним звільненням та не виконанням рішення суду. Оскільки відповідач відмовляється виконати рішення суду, тому позивач, посилаючись на вимоги ст.ст.16, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, які на її думку регулюють спірні відносини, звернулась до суду з вказаним позовом.
Ухвалою суду від 26 березня 2021р. провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
16 квітня 2021р. на адресу суду надійшов відзив, в якому зазначалось, що відповідач позбавлений можливості виконати рішення суду, оскільки позивача поновлено на неіснуючу посаду ліквідованої установи. Головою міської ради вживались заходи щодо виконання рішення суду, проте вони позитивного результату не дали, оскільки рада не підтримала пропозиції, які б давали можливість створити умови для виконання рішення суду та поновлення позивача на відповідній посаді. Вважають, що позивач пропустила строк на звернення до суду, який встановлений ст. 233 КЗпП України, а нарахована нею сума матеріальної шкоди не ґрунтується на вимогах чинного трудового законодавства. Крім того, вказують, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту спричинення моральної шкоди, причинного-наслідкового зв'язку. Просили у задоволенні позову відмовити.
27 квітня 2021р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказала, що відповідач усіляко ухиляється від виконання рішення суду. Ліквідації юридичної особи не було, а була здійснена реорганізація структурного підрозділу, у зв'язку з чим відсутні будь-які перешкоди у поновлені позивача на раніше займану посаду. Стверджує, що предметом її позову є відшкодування матеріальних збитків через незаконне звільнення, невиконання рішення суду та відшкодування моральної шкоди, адже позовна заява була подана на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим позовна давність визначається положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України, у три роки. Вказує, що на її думку, нею у повній мірі надано докази розрахунку спричинених матеріальних збитків, та наведено обставини, якими вона підтверджує спричинену моральну шкоду та її розрахунок. Просила позовні вимоги задовольнити.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному, судове засідання 13.05.2021 знято з розгляду.
У судовому засіданні 12.10.2021 позивач підтримала свої позовні вимоги з підстав викладених у позові. Зазначила, що відповідач умисно ухиляється від виконання судового рішення, чим спричиняє їй матеріальні збитки та моральну шкоду, у зв'язку з чим просила їх стягнути з відповідача у розмірах, вказаних у її розрахунках в уточненій заяві.
Представник відповідача проти доводів позивача заперечив. Зазначив, що відповідач не має можливості виконати рішення суду, а наданий позивачем розрахунок спричинених збитків та шкоди не ґрунтується не вимогах трудового законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні 26.10.2021 сторони додаткових пояснень та доказів не надали, не заперечували проти розгляду справи в письмовому провадженні. Судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №810/3048/18, за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020р., позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано розпорядження Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області №64-к від 14.05.2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області; стягнуто з Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 184494,96грн.; допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області; звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У зв'язку з невиконанням рішення суду в частині поновлення позивача на посаді, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області було відкрито виконавче провадження, та розпочато примусове виконання. Також, державним виконавцем направлено повідомлення про притягнення винних осіб Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №810/3048/18.
Станом на час розгляду справи, рішення Київського окружного адміністративного суду по справі №810/3048/18 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, яке набрало законної сили 12 травня 2020р., не виконано. Вказані обставини визнаються сторонами, а тому у силу положень ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вони не підлягають доказуванню.
Позивач, посилаючись на ст.ст.16, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст. 235 КЗпП України, вважає, що оскільки відповідач умисно ухиляється від виконання рішення суду, а позивач до цього часу не була поновлена на роботі, тому останньою було понесено матеріальні збитки у вигляді неотриманої заробітної плати, яка за цей час тричі підвищувалась, щорічної відпустки за 2018-2019р., відпустки за вислугу років, середньомісячної матеріальної допомоги на оздоровлення, з серпня 2019р. втратила збільшення надбавки за вислугу років, недоотримано пенсію. Згідно розрахунку, наданого позивачем, вона зазнала матеріальних збитків на суму 497122,25 грн., а також оцінила спричинену моральну шкоду у розмірі 329565,58 грн.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами суд, зазначає наступне.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) ( ч.1 ст. 1 Цивільний кодекс України).
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб'єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов'язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У даних правовідносинах публічно-правовий спір між сторонами був вирішений судом в межах розгляду адміністративної справи №810/3048/18, предметом розгляду якої було визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Натомість, у цій справі спірні правовідносини пов'язані з відшкодуванням ОСОБА_1 збитків, завданих Виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області у розмірі 497122,25 грн. та спричиненої моральної шкоди у розмірі 329565,58грн.
Згідно з частиною п'ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб'єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Звернувшись з позовною заявою позивач просить стягнути з відповідача на її користь завдані збитки у вигляді неотриманої позивачем заробітної плати, яка за цей час тричі підвищувалась, щорічної відпустки за 2018-2019р., відпустки за вислугу років, середньомісячної матеріальної допомоги на оздоровлення, втрачену з серпня 2019р. збільшену надбавку за вислугу років, недоотриману пенсію та спричинену моральну шкоду. Однак вимоги позивача до суб'єкта владних повноважень не поєднані з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
У судовому засіданні позивач підтвердила той факт, що вона просить суд стягнути з відповідача лише спричинені збитки та моральну шкоду, при цьому, наміру оскаржувати його протиправні дії чи бездіяльність в даному провадженні вона не має. Також позивач на уточнюючі питання суду про предмет позову, пояснила що хоче стягнути саме спричинену шкоду, а не середній заробіток за час невиконання рішення суду.
Таким чином, аналізуючи зміст позовних вимог, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі носять цивільно-правовий характер, що виключає компетенцію адміністративного суду щодо можливості його розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Так, Цивільно-процесуальний кодекс України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до пунктів 8 другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
З огляду на викладене та враховуючи те, що вимоги про відшкодування збитків не заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, спірні правовідносини носять цивільно-правовий характер, тому суд дійшов висновку, що розгляд таких позовних вимог має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 802/1019/18-а (провадження № К/9901/51862/18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (провадження № 14-39 цс 20).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки судом встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про стягнення збитків не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі.
Приписами частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Отже, суд роз'яснює, що дану справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області, про стягнення збитків та моральної шкоди - закрити.
2. Роз'яснити учасникам судового розгляду, що вказаний спір повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
3. Повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
4. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.