22 жовтня 2021 року справа №320/5470/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, в якому з урахуванням позовної заяви з уточненням (а.с.20-24) просить суд:
- визнати бездіяльність Пухівської сільської ради протиправною щодо ненадання відповіді на інформаційний запит від 10.11.2020, а саме копії протоколу постійної депутатської комісії Пухівської сільської ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села та екології, на якій розглядалися питання, які планувалося винести на розгляд депутатів 50 сесії Пухівської сільської ради, яка була призначена на 06.11.2020;
- зобов'язати відповідача надати відповідь на інформаційний запит від 10.11.2020 в термін п'яти робочих днів від дня набрання рішенням суду законної сили.
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 (п'яти тисяч) гривень.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 11.11.2020 вона звернулася до Пухівської сільської ради із запитом на публічну інформацію, який залишився без розгляду. Також позивачка зауважила, що відповідно до рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 04 березня 2021 р. № 683-07-VIII завершився процес реорганізації Пухівської сільської ради шляхом приєднання до Зазимської сільської ради. Отже, Зазимська сільська рада Броварського району Київської області є правонаступником прав та обов'язків Пухівської сільської ради Броварського району Київської області.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 р. позовна заява була залишена без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків.
25 травня 2021 р. на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивачки надійшла заява про усунення недоліків позову разом з двома примірниками адміністративного позову, викладеного з урахуванням зауважень, зазначених в ухвалі суду від 19.05.2021.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 р. відкрито позовне провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати суду відзив на позовну заяву.
Також від відповідача судом були витребувані докази по справі.
Відповідач витребувані судом докази не надав, про причини ненадання доказів суду не повідомив. Крім того, відповідач правом, передбаченим статтею 162 КАС України, на подання відзиву на позов не скористався.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Переяслав-Хмельницьким МРВ ГУ МВС України в Київській області 14.07.2009 року.
10 листопада 2020 р. позивачкою до Пухівської сільської ради засобами поштового зв'язку був надісланий запит на публічну інформацію від 10.11.2020 (а.с. 6) з проханням надати належним чином засвідчену копію протоколу постійної депутатської комісії Пухівської сільської ради з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, соціального розвитку села та екології, на якій розглядалися питання, які планувалося винести на розгляд депутатів 50 сесії Пухівської сільської ради, яка була призначена на 06.11.2020 року.
Факт відправлення позивачкою до Пухівської сільської ради запиту на публічну інформацію підтверджується копіями опису поштового відправлення та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» про відправлення рекомендованої поштової кореспонденції з штрихкодовим ідентифікатором № 0741300282725 (а.с. 11).
Запит на публічну інформацію від 11.11 .2020 надійшов до Пухівської сільської ради 13 листопада 2020 р., що підтверджується роздруківкою скріншоту з веб-сайту АТ «Укрпошта» про відстеження пересилання поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором № 0741300282725 (а.с. 12).
За твердженням позивачки жодної відповіді від Пухівської сільської ради їй надано не було. Відповідач не заперечував цьому аргументу позивачки.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16 квітня 2020 р. № 562-IX розділ V «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» був доповнений пунктом 7-1 такого змісту:
« 7-1. До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.
Рішення Кабінету Міністрів України про визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад подається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших місцевих виборів депутатів сільських, селищних, міських рад і сільських, селищних, міських голів відповідних територіальних громад».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 715-р. «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» визначені адміністративні центри та затверджені території територіальних громад Київської області, відповідно до якого Пухівська сільська територіальна громада увійшла до складу новосформованої територіальної громади з адміністративним центром в с. Зазим'я Броварського району Київської області.
Відповідно до п. 12 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення виборчого законодавства» від 16 липня 2020 року № 805-IX пункт 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16 квітня 2020 року № 562-IX доповнений підпунктами 3 і 4 такого змісту:
« 3) вибори депутатів сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, не проводяться;
4) повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, старост сіл, селищ територіальних громад, які увійшли до складу територіальних громад, території яких затверджено Кабінетом Міністрів України на підставі цього Закону, припиняються в день набуття повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних на перших місцевих виборах у 2020 році відповідно до підпункту 2 цього пункту».
Постановою ЦВК від 8 серпня 2020 року № 160, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 715-р. «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», на 25 жовтня 2020 р. були призначені перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів.
Згідно інформації, розміщеної на веб-порталі Зазимської сільської територіальної громади (https://zotg.gov.ua/), 26 листопада 2020 р. відбулася перша сесія Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, на якій голова Зазимської сільської територіальної виборчої комісії Хорошун М.І. проінформував раду про результати виборів депутатів Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (https://zotg.gov.ua/wp-content/uploads/2021/04/01.pdf), а також про підсумки виборів Зазимського сільського голови, що, відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є визнанням повноважень депутатів ради нового скликання та новообраного сільського голови.
06 грудня 2020 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17 листопада 2020 р. № 1009-ІХ, який, зокрема передбачає доповнення розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пунктом 6-1.
Відповідно до пп. 1 п. 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (розформовані територіальні громади).
Відповідно до пп. 1.1 п. 1 рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 10 грудня 2020 р. № 10-02-VIII була почата процедура реорганізації юридичної особи Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (ЄДРПОУ 04363946), місцезнаходження: 07413, вул. Центральна, 118-А, с. Пухівка, Броварський район, Київська область, шляхом приєднання до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (ЄДРПОУ 04363876), місцезнаходження: 07415, вул. Широка, 6, с. Зазим'є, Броварський район, Київська область.
Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 04 березня 2021 р. № 683-07-VIII завершився процес реорганізації Пухівської сільської ради шляхом приєднання до Зазимської сільської ради.
В силу ст. 104 Цивільного кодексу України, Зазимська сільська рада Броварського району Київської області є правонаступником майна, прав та обов'язків Пухівської сільської ради Броварського району Київської області.
Не погоджуючись з бездіяльністю Пухівської сільської ради щодо ненадання відповіді на запит на публічну інформацію від 10.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
За приписами статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 5 Закону України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону № 2657-ХІІ право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію. Забороняється вилучення і знищення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів з архівних, бібліотечних, музейних фондів, крім встановлених законом випадків або на підставі рішення суду. Право на інформацію, створену в процесі діяльності фізичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фізичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, місцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.
Положеннями статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р. № 2939-VI (надалі - Закон № 2939-VI) встановлено, що публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Доступ до інформації серед іншого забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (частина 2 статті 5 Закону № 2939-VI).
Відповідно до положень частини 1 статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно зі статтею 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
В силу п. 5 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи той факт, що відповідач не довів правомірності бездіяльності Пухівської сільської ради у нерозгляді запиту позивачки на публічну інформацію, а також не повідомив суд про наявність поважних причин для неподання відзиву у встановлений судом строк, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позовну заяву як визнання позову.
Вищенаведене свідчить про те, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Пухівської сільської ради у нерозгляді запиту на публічну інформацію від 10.11.2020 та зобов'язання відповідача надати відповідь на інформаційний запит від 10.11.2020 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивачки про стягнення на її користь з Зазимської сільської ради Броварського району Київської області 10000 (десяти тисяч) гривень завданої моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму ВСУ № 4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Зі змісту наведених норм випливає, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18.
Крім того, суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
Однак, як встановлено судом, позивакою не доведено, що зазначеною вище бездіяльністю відповідача їй заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та заподіянням позивачці шкоди, з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Водночас, з врахуванням наведеного вище, суд зазначає, що сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачці моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 804/6922/16.
Аналізуючи зміст позовної заяви та досліджуючи матеріали справи, суд зазначає, що в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди, позивачкою не надано жодних доказів та розрахунків сум, що б свідчили про заподіяння позиваці моральної шкоди у розмірі, в якому остання просить стягнути з відповідача моральну шкоду, а також завданням їй шкоди у вигляді заподіяння моральних чи фізичних страждань, з огляду на що позовна вимога щодо стягнення на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 10000 грн., задоволенню не підлягає.
За наведених обставин та усталеного правового врегулювання, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити за відсутністю підстав.
Щодо стягнення судових витрат за надання адвокатом Трепільченко Оленою Василівною правничої допомоги у сумі 2500 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, частиною п'ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Зі змісту статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги адвокат отримує від клієнта гонорар у вигляді винагороди у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови якої визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).
В свою чергу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Проте позивачкою суду не було надано жодних доказів понесення нею витрат на отримання професійної правової допомоги, суду не надано укладеного з адвокатом договору про надання правничої допомоги, акту приймання-передачі виконаних робіт, детального опису таких робіт та доказів оплати наданих послуг (виконаних робіт).
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували у встановленому законом порядку витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн., суд дійшов висновку, що такі витрати не підлягають відшкодуванню на користь позивачки.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивачка судовий збір не сплачувала на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивачки відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Пухівської сільської ради Броварського району Київської області щодо ненадання відповіді на запит на публічну інформацію від 10.11.2020.
3. Зобов'язати Зазимську сільську раду Броварського району Київської області не пізніше п'яти робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили надати ОСОБА_1 відповідь на запит позивача на публічну інформацію від 10.11.2020.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення суду складено 22.10.2021 р.
Суддя Кушнова А.О.