про повернення позовної заяви
01 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/10965/21
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Денисюк Р.С., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади прокурора Волинської області №122к від 06.08.2019, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надавши відповідні докази на їх підтвердження.
27.10.2021 позивачем, на усунення недоліків позовної заяви згідно ухвали судді від 11.10.2021, подано заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, у якій просив поновити пропущений строк звернення до суду.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що 06.09.2019 Генеральним прокурором ОСОБА_2 було підписано наказ № 122к, згідно з яким його звільнено з посади прокурора Волинської області та органів прокуратури з 10.09.2019 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за власним бажанням. Підставою для цього послужила подана ним цього ж дня відповідна заява, яка була написана під тиском і погрозами керівництва Генеральної Прокуратури України. При цьому, достовірно знаючи про факт звільнення з посади прокурора Волинської області та органів прокуратури з 10.09.2019, включно до 16.09.2021 позивач був впевнений, що таке звільнення відбулося відповідно до законодавчо встановленої процедури, зокрема положень п.1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру», якою визначено, що звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2, 3, 6-8, 11 ч. 1 ст. 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором за рекомендацією Ради прокурорів України на підставі подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням.
Тобто, до 16.09.2019 позивач був переконаний у тому, що його звільненню з посади прокурора Волинської області послужила відповідна рекомендація Ради прокурорів України, тобто було дотримано положення п.1 ст. 41 Закону України «Про прокуратуру».
Про те, що таких рекомендацій як на момент звільнення, так і на даний час не існувало, позивач дізнався лише 16.09.2021 з листа Державного бюро розслідувань №10-5-02-01-22346 від 16.09.2021 та ознайомившись цього ж дня з матеріалами кримінального провадження №62020000000000653, у якому, крім іншого, міститься лист Ради прокурорів
України від 30.12.2020 вих. № 05/1/3-18вих.20, де зазначено, що Радою прокурорів України не розглядалося питання щодо винесення рекомендацій щодо його звільнення з адміністративної посади прокурора Волинської області.
Таким чином позивач стверджує, що до 16.09.2021 не знав і не міг знати про порушення процедури його звільнення, а відтак не міг у зв'язку із цим оскаржити таке рішення у передбачений ст.122 КАС України строк.
Просить визнати причину пропуску строку звернення до суду поважною та поновити вказаний строк.
Аналізуючи доводи, викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
У свою чергу, частиною п'ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду у справах прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається із змісту позовної заяви, предметом оскарження в ній є наказ про звільнення позивача від 06.09.2019 № 122к із займаної посади прокурора Волинської області за власним бажанням з 10.09.2019.
Відповідні відмітки про звільнення позивача внесені у трудову книжку.
Відтак, перебіг місячного строку звернення до суду з даним позовом необхідно обраховувати з 11.09.2019, тобто, позивач міг звернутися до суду з цим позовом в строк до 11.10.2019.
Разом з тим, позовну заяву подано до суду лише 05.10.2021, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з цим позовом.
У заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до суду від 22.10.2021, позивач вказує на те, що про порушення своїх прав та незаконність наказу Генерального прокурора про звільнення №122к від 06.09.2019 він дізнався лише 16.09.2021 при ознайомленні з листом Державного бюро розслідувань № 10-5-02-01-22346 від 16.09.2021, отриманого ним в цей же день та при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження № 62020000000000653, у якому, крім іншого, міститься лист Ради прокурорів України від 30.12.2020 вих. № 05/1/3-18вих.20, де зазначено, що Радою прокурорів України не розглядалося питання щодо винесення рекомендацій щодо його звільнення з адміністративної посади прокурора Волинської області.
На думку суду, наведені у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави не можна визнати поважними, враховуючи наступне.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суддя зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс та інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа “Мельник проти України”) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача, а також наявності чи відсутності кримінальних проваджень, щодо такого звільнення та набуттям особи в цьому провадженні певного статусу.
Визначальним в даному випадку є суб'єктивне право особи на оскарження відповідного наказу, який вона вважає незаконним, в межах судового розгляду якого буде йому буде надаватись правова оцінка.
Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Наявність кримінального провадження та те, що у ньому ОСОБА_1 має статус потерпілого, ніяким чином не впливало на можливість позивача оскаржити відповідний наказ у строки, визначені чинним законодавством.
При цьому, той факт, як зазначив позивач, що про порушення своїх прав він дізнався з листа Державного бюро розслідувань від 16.09.2021 не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення прав, свобод та інтересів. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Більше того, суддя звертає увагу на ту обставину, що кримінальне провадження № 62020000000000653 розпочато 13.08.2020 за заявою іншої особи, тобто поза межами строків звернення до суду.
Також суддя звертає увагу, що у заяві від 22.10.2021 про поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, крім тих, що вказані у позовній заяві. Наведені обставини не позбавляли позивача права звернутися з даним позовом до суду у межах строків, визначених частиною 5 статтею 122 КАС України.
З огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що саме 10.09.2019 позивач знав про порушення своїх прав, отже, перебіг строку звернення до суду з цим позовом розпочався 11.09.2019 (наступний день за днем звільнення), а сплив зазначений строк, відповідно, 11.10.2019.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 05.10.2021, то він пропустив місячний строк звернення до суду з даним позовом.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтею 122, частиною другою статті 123, статтями 169, 248, 294 КАС України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього за час вимушеного прогулу повернути позивачу без розгляду.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою і доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк