Постанова від 26.10.2021 по справі 640/25900/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року Справа № 640/25900/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Васківнюка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора,

Генерального прокурора України

про визнання протиправним та скасування наказу,

поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), Генерального прокурора України (далі - відповідач-2) про:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1522-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника організаційно-методичного відділу Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов'язати Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу Департаменту представництва інтересів держави в суді;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.11.2019 до дати поновлення на посаді.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не з'явилася на іспит для проходження тестування у день, визначений за графіком на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України.

При цьому, суд зазначив, що позивач не надала доказів поважності причин її неявки для проходження тестування, а також не оскаржувала відповідне рішення атестаційної комісії про неуспішне проходження нею атестації.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог апелянт стверджує про незаконність наказу Генерального прокурора щодо її звільнення, вважає що такий наказ є передчасним та безпідставним.

При цьому, апелянт зазначає, що нею було подано навіть дві заяви про намір пройти атестацію та продовжити проходження служби в органах прокуратури, тому неприбуття на один з етапів атестації не може бути розцінено як її неуспішне проходження.

Разом з тим, апелянт вважає, що фактично вона не була допущена до проходження атестації і що відповідач перевищив свої повноваження, установлені законом, при її проведенні та не встановив причини неявки позивача, хоча вона зверталася з відповідною заявою, але така заява залишилася не розглянутою.

Крім того, апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не дослідив питання щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому вона обіймала посаду.

Водночас, апелянт вважає, що ліквідація чи реорганізація взагалі не відбулася і законодавчі підстави для її звільнення були відсутні.

Також апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та зазначає, що суд неправомірно розглянув цей спір у порядку спрощеного провадження, не з'ясував заперечень на відзив, порушив строки розгляду справи, не надав їй можливості ознайомитися з матеріалами справи та реалізувати інші процесуальні права.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване нею рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідачем - Офісом Генерального прокурора подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він наполягає на безпідставності доводів позивача та правильності висновків суду першої інстанції, а також стверджує про правомірність її звільнення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 витребувано додаткові докази у справі, продовжено строк судового розгляду та оголошено перерву в судовому розгляді цієї справи.

12.08.2021 та 06.09.2021 Офісом Генерального прокурора подано додаткові докази та письмові пояснення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 1993 року працювала в органах прокуратури.

19.09.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-ІХ, який, окрім іншого, передбачав обов'язкове проходження атестації діючими працівниками органів прокуратури України.

03.10.2019 Генеральним прокурором України винесено наказ № 221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації. Цей Порядок закріплює правила та процедуру проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом № 113-ІХ. Поряд з іншими нормами, Порядком №221 було передбачено, що для проходження атестації працівник прокуратури повинен подати заяву за формою, передбаченою додатком 2 до цього Порядку.

10.10.2019 позивачем подано до відповідача заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію в якій просила перевести її на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора і для цього допустити до проходження атестації.

Водночас, 04.11.2019 позивачем подано заяву про неможливість складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань і умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора прокурорами ГПУ, з огляду на порушення її конституційних прав.

Рішенням Кадрової комісії № 1 від 04.11.2019 № 240 позивача визнано такою, що не допускається до проходження наступних етапів атестації, оскільки остання не з'явилась на складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що відбувався 23, 24 жовтня, 04 листопада 2019 року.

Наказом Генерального прокурора України від 15.11.2019 № 1522ц керуючись ст. 9 Закону України «Про прокуратуру», п.п. 2 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника організаційно-методичного відділу Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Підставою для прийняття наказу зазначено рішення кадрової комісії № 1.

Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX, (далі - Закон № 113-IX), Порядком проходження прокурорами атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. При цьому, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтями 2, 5-1 КЗпП України передбачено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом № 1697-VII.

Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону № 1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У частині третій статті 16 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.

Згідно з пунктом 9 частин першої, частиною п'ятою статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

25.09.2019 набрав чинності Закон № 113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).

Згідно з п. 10 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

У п. 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX визначено, що атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

На підставі та на виконання Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

У пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 визначено, що атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (пункт 6 Порядку № 221).

Згідно з пунктами 8, 9 Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

Заява, вказана у пункті 9 Розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто (пункт 10 Порядку № 221).

Відповідно до пунктів 1-4 розділу ІІ Порядку № 221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів та оприлюднює його на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.

Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

У пункті 5 розділу ІІ Порядку № 221 визначено, що прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Аналогічні положення містяться в пункті 16 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

Згідно з пунктом 19 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що нормами спеціального законодавства регламентовано чітку процедуру та умови звільнення і переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора у зв'язку з реформуванням органів прокуратури.

2. Разом з тим, зазначена процедура розпочинається з подання прокурором відповідної заяви, яка повинна містити відомості про переведення на відповідну посаду прокурора, про намір особи пройти атестацію, про надання згоди на обробку персональних даних та на застосування процедур і умов проведення атестації, та завершується успішним проходженням всіх етапів атестації. В іншому випадку особа підлягає звільненню з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

3. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 200/13482/19-а та, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при розгляді цієї справи.

4. При цьому, апеляційний суд зазначає, що на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин та вирішення справи судом відповідні норми спеціального законодавства щодо процедури та умов звільнення і переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора у зв'язку з реформуванням органів прокуратури неконституційними не визнавалися.

5. Наведені норми спеціального законодавства є пріоритетними у порівнянні із загальними нормами трудового законодавства, яке підлягає застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

6. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16, від 08.10.2019 у справі № 804/211/16.

7. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач у порядку, визначеному законодавством, подала заяву про подальше проходження служби в органах прокуратури та про проходження атестації і була допущена до неї, але фактично на перший етап атестації (іспит) не з'явилася і успішне проходження атестації не здобула.

8. При цьому, апеляційний суд відзначає, що вперше іспит було призначено на 23.10.2019 та на підставі заяви позивача про перенесення відкладено на іншу дату - 04.11.2019, але й в цей день позивач повторно не з'явилася для складання іспиту, а натомість безпосередньо в день його проведення вже після іспиту подала заяву, в якій повідомила, що на її переконання діяльність кадрових комісій ГП України є незаконною, що у зв'язку з цим, на її переконання, в неї є достатні підстави утриматися від складання відповідного іспиту /т. 1 а.с. 29-30/.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що така заява, тим більше, враховуючи строки її подачі, не зумовлювала виникнення у відповідача обов'язку щодо повторного перенесення іспиту, оскільки звертаючись із первісною заявою про намір продовжити службу в органах прокуратури та надання згоди на проходження атестації, позивач повинна була, крім іншого, погодитися з умовами, порядком проведення відповідних атестаційних процедур.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про оскарження позивачкою певних рішень про створення відповідної кадрової комісії та/або про затвердження порядку проведення атестаційних процедур й тощо.

9. Водночас, жодною нормою законодавства не передбачено такої підстави для перенесення етапу атестації (іспиту), тим більше в день його проведення, у зв'язку з надходженням заяви особи про незгоду з процедурою та органом його проведення. Натомість, відповідно до п. 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою.

Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що нею було подано навіть дві заяви про намір пройти атестацію та продовжити проходження служби в органах прокуратури, тому неприбуття на один з етапів атестації не може бути розцінено як її неуспішне проходження, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

З аналогічних підстав судова колегія відхиляє доводи апелянта про те, що фактично вона не була допущена до проходження атестації і що відповідач перевищив свої повноваження, установлені законом, при її проведенні та не встановив причини неявки позивача, хоча вона зверталася з відповідною заявою, але така заява залишилася не розглянутою.

10. Крім того, наведеною нормою також передбачено порядок та строки звернення із заявою і наслідки їх порушення, а саме - ухвалення кадровою комісією рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

10. Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивач не оскаржувана відповідного рішення кадрової комісії від 04.11.2019 № 240 про неуспішне проходження позивачем атестації. Хоча саме на підставі цього рішення прийнято оскаржуваний позивачем наказ про її звільнення.

11. Тож, доводи апелянта щодо незаконності, передчасності та безпідставності наказу Генерального прокурора щодо її звільнення колегія суддів відхиляє з огляду на вищевикладене.

12. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив питання щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому вона обіймала посаду, а також про те, що ліквідація чи реорганізація взагалі не відбулася і законодавчі підстави для її звільнення були відсутні, колегія суддів до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Закон № 113-ІХ є спеціальним, прийнятим у часі пізніше по відношенню до Закону України «Про прокуратуру» і таким, що не суперечить його нормам, зокрема статті 51, а конкретизує їх визначаючи спеціальні умови подальшого проходження служби в органах прокуратури та регламентуючи право роботодавця здійснити відповідне атестування працівників.

Аналогічний правовий підхід щодо тлумачення наведених законодавчих актів в аспекті питання щодо підстав для звільнення з прокуратури (зокрема ліквідації, реорганізації, перейменування органів прокуратури) застосовано Верховним Судом у постанові від 21.09.2021 у справі № 200/5038/20-а.

13. Разом з тим, судова колегія приймає до уваги та вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що цей спір не підлягав вирішенню в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частин першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Втім, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України справи щодо поновлення на роботі, в яких позивачами є службові особи, що у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Водночас, посада, з якої позивач у цій справі була звільнена та щодо поновлення на якій вона заявляє позовні вимоги в цій справі, належить до вказаної категорії посад в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», а тому ця справа не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції та, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 317 КАС України, є безумовною правовою підставою для скасування судового рішення.

14. Крім того, колегія суддів також приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи не з'ясував заперечень на відзив, порушив строки розгляду справи, не надав їй можливості ознайомитися з матеріалами справи та реалізувати інші процесуальні права.

Зазначені процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення заявлених позивачем позовних вимог по суті, але з урахуванням інших наведених вище порушень норм процесуального законодавства, допущених судом (щодо розгляду цієї справи за правилами спрощеного провадження), додатково вказують на необхідність скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального законодавства.

15. Аналізуючи всі доводи Апелянта, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

16. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову в цій справі, але з огляду на вищезазначене, рішення суду підлягає скасуванню, відповідно до ст. 317 КАС України.

17. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

18. Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 листопада 2021 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк