Справа № 362/3949/20
Провадження № 2/362/650/21
(ЗАОЧНЕ)
28 жовтня 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ковбеля М.М.,
при секретарі - Сілецькій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом про стягнення заборгованості за договором позики. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 02.06.2017 року між сторонами по справі було укладено договір позики, що підтверджується наданою розпискою, згідно з якою ОСОБА_2 отримав в якості позики 2500 доларів США, які зобов'язувалася повернути до 05.10.2019 року. В подальшому, 04.09.2017 року між сторонами по справі було укладено договір позики, що підтверджується наданою розпискою, згідно з якою ОСОБА_2 отримала в якості позики 3700 доларів США. Крім того, 22.01.2018 року між сторонами по справі було укладено договір позики, що підтверджується наданою розпискою, згідно з якою ОСОБА_2 отримала в якості позики 4500 доларів США. Зі слів позивача позивача, відповідач кошти не повернув, тому він змушений до суду для захисту своїх прав.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив слухати справу у його відсутність, вимоги позову підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, у встановлений судом строк відповідач не подав відзиву на позов, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, виходить з наступного.
В силу вимог ч.1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 02.06.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується наданою розпискою, згідно з якою ОСОБА_2 отримав в якості позики 2500 доларів США, які зобов'язувалася повернути до 05.10.2019 року.
В подальшому, 04.09.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується наданою розпискою, згідно з якою ОСОБА_2 отримала в якості позики 3700 доларів США.
Крім того, 22.01.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, що підтверджується наданою розпискою, згідно з якою ОСОБА_2 отримала в якості позики 4500 доларів США.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно положень ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тобто, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Таким чином, надана розписка є документами, що підтверджують боргове зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 .
Як зазначав неодноразово Верховний Суд в своїх постановах, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
З матеріалів справи вбачається, та не оспорювалося стороною відповідача у судовому засіданні, що надані позивачем на підтвердження своїх вимог розписки підписані не ним.
Аналіз ч. 2 ст. 1047 ЦК України дозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.11.2020 року (справа № 154/3443/18) зазначив, що розписка позичальника є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Наявність оригіналу боргової розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваних сум, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Відповідно до ст. 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами ст.ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Так, положеннями ст.ст. 625, 629 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Розглядаючи справу № 459/3560/15-ц, Верховний Суд в постанові від 16.05.2018 року вказав, що відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням (Постанова від 04.07.2018 № 761/12665/14-ц Верховний Суд. Велика Палата)
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, доведені належними та обґрунтованими доказами.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача загальної суми боргу в розмірі 10700,00 доларів США..
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 509, 526, 549, 599, 611, 625, 651, 1058, 1060, 1061, 1070, 7014, 1075 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 80, 81, 141, 263, 265, 268ЦПК України, суд -
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за борговими розписками у розмірі 10700 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2971,00 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо такі не було подано.
Суддя М.М. Ковбель