ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2021Справа №910/13865/21
За позовомДержавного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс"
простягнення 17 885,91 грн.
Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Баринова І.О.
Представники сторін:
від позивача:Андрієвська О.В.
від відповідача:не з'явився
У серпні 2021 року Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" про стягнення 17 885,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем неналежно виконувались свої грошові зобов'язання за Договором оренди нерухомого та/або іншого індивідуально визначеного майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України №94/18 від 01.08.2018 та Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №94/18К від 01.08.2018, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" виникла заборгованість у розмірі 16 882,36 грн.
Крім того, Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" штрафу у розмірі 337,65 грн., пені у розмірі 397,84 грн., 3% річних у розмірі 86,40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 181,66 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 відкрито провадження у справі №910/13865/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визначено сторонами строки для надання заяв по суті спору; судове засідання призначено на 28.09.2021.
Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 відкладено судове засідання на 21.10.2021 для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
В судове засідання 21.10.2021 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, за змістом яких позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку своїх представників в судове засідання, призначене на 21.10.2021, не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 (якою було повідомлено відповідача про призначення засідання на 21.10.2021) була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" рекомендованим листом з повідомленнями про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адресу місцезнаходження третьої особи, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04077, м. Київ, вул. Дніпровська, буд. 1-А, офіс 28) та була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" 12.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105481290607.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представника в судове засідання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс".
В судовому засіданні 21.10.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
01.08.2018 між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс", як орендарем, було укладено Договір оренди нерухомого та/або іншого індивідуально визначеного майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України №94/18 (надалі - Договір оренди), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 32,3 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3, в побутовому корпусі на 2-му поверсі, що перебуває на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна (актом оцінки) від 18.04.2018 і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31.03.2018 - 100 870,00 грн.
Пунктом 3.1 Договору оренди визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2018 року - 1 283,67 грн., без ПДВ. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця, відшкодування податку на землю за цим Договором, відшкодування комунальних платежів, витрати на тримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Пунктом 3.4 Договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщення щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендар до 15 числа кожного місяця повинен отримати у бухгалтерії орендодавця рахунки на сплату орендних платежів та інших платежів та протягом 5-ти банківських днів сплатити.
Згідно з п. 3.7 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 3.8 Договору оренди визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.
Відповідно до п. 3.11 Договору оренди у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, орендодавцю.
Цей Договір діє з 01.08.2018 до 01.07.2021 включно (п. 10.1 Договору).
Пунктом 10.8 Договору оренди сторони погодили, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
01.08.2018 між Державним підприємством "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України, орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс", як орендарем, було укладено Договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №94/18К (надалі - Договір про відшкодуванням витрат), у відповідності до п. 1.1 якого балансоутримувач Державне підприємство "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3, загальною площею 32,3 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим Договором. Орендар користується приміщенням, яке складається з 1-ї кімнати, загальною площею 32.3 кв.м., розміщеного на 2-му поверсі побутового корпусу, вартістю (експертною) 100 870,00 грн. відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору оренди.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору про відшкодуванням витрат орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внеси плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодувати податок за землю. При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.
Пунктом 5.1 Договору про відшкодуванням витрат сторони погодили, що строк дії цього договору не може бути більшим, ніж строк дії договору оренди від 01.08.2018 №94/18.
Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна до Договору оренди від 01.08.2021 №94/18, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування приміщення площею 32,3 кв.м., розташоване на 2-му поверсі побутового корпусу за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3.
Спір у справі виник, у зв'язку із твердженнями позивача про не належне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором оренди нерухомого та/або іншого індивідуально визначеного майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України №94/18 від 01.08.2018 та Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №94/18К від 01.08.2018, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" виникла заборгованість у розмірі 16 882,36 грн.
Крім того, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача пені штрафу у розмірі 337,65 грн., пені у розмірі 397,84 грн., 3% річних у розмірі 86,40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 181,66 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди, суд дійшов висновку, що даний правочин є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, в редакції чинній протягом періоду спірних правовідносин.
Вказаний Договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 759, 793, 797 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У частині 1 статті 759 Цивільного кодексу України вказано, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Спірне майно - приміщення площею 32,3 кв.м., розташоване на 2-му поверсі побутового корпусу за адресою: м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3, було передано в орендне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба комунального сервісу", що підтверджується складеним орендодавцем та орендарем Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.08.2018 до Договору оренди від 01.08.2021 №94/18.
Пунктом 10.8 Договору оренди сторони погодили, що майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря.
Враховуючи відсутність Акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди в матеріалах справи та не надання відповідачем будь-яких заперечень щодо факту користування орендованим майном в спірний період, суд прийшов до висновку, що відповідач є таким, що користується таким майном.
Приписами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).
Пунктом 3.1 Договору оренди визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2018 року - 1 283,67 грн., без ПДВ.
Крім того, згідно пункту 3.1 Договору оренди крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця, відшкодування податку на землю за цим Договором, відшкодування комунальних платежів, витрати на тримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
На виконання вказаної умови Договору оренди Державним підприємством "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" було укладено Договір про відшкодування витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період оренди з квітня 2019 року по червень 2021 року включно, нараховано орендну плату за Договором оренди та витрати на утримання майна та надання комунальних послуг за Договором про відшкодування у загальному розмірі 61 061,64 грн. та виставлено відповідачу рахунки на оплату: №520 від 08.04.2019 на суму 2 169,35 грн. з ПДВ; №678 від 08.05.2019 на суму 2 196,75 грн. з ПДВ; №822 від 07.06.2019 на суму 2 237,24 грн. з ПДВ; №969 від 08.07.2019 на суму 2 233,32 грн. з ПДВ; №1104 від 08.08.2019 на суму 2 244,26 грн. з ПДВ; №1241 від 06.09.2019 на суму 2 288,42 грн. з ПДВ; №1386 від 08.10.2019 на суму 2 388,60 грн. з ПДВ; №1531 від 07.11.2019 на суму 2 356,93 грн. з ПДВ; №1680 від 09.12.2019 на суму 2 271,50 грн. з ПДВ; №62 від 11.01.2020 на суму 2 268,37 грн. з ПДВ; №214 від 10.02.2020 на суму 2 188,26 грн. з ПДВ; №362 від 06.03.2020 на суму 2 147,05 грн. з ПДВ; №507 від 08.04.2020 на суму 2 083,33 грн. з ПДВ; №645 від 07.05.2020 на суму 2 175,18 грн. з ПДВ; №786 від 04.06.2020 на суму 2 211,51 грн. з ПДВ; №922 від 08.07.2020 на суму 2 207,06 грн. з ПДВ; №1063 від 07.08.2020 на суму 2 184,52 грн. з ПДВ; №1199 від 08.09.2020 на суму 2 180,19 грн. з ПДВ; №1338 від 08.10.2020 на суму 2 210,18 грн. з ПДВ; №1469 від 06.11.2020 на суму 2 249,11 грн. з ПДВ; №1552 від 23.11.2020 на суму 189,74 грн. з ПДВ; №1597 від 04.12.2020 на суму 2 252,08 грн. з ПДВ; №44 від 06.01.2021 на суму 2 247,33 грн. з ПДВ; №181 від 08.02.2021 на суму 2 273,20 грн. з ПДВ; №320 від 04.03.2021 на суму 2 313,20 грн. з ПДВ; №446 від 09.04.2021 на суму 2 379,55 грн. з ПДВ; №569 від 10.05.2021 на суму 2 443,03 грн. з ПДВ; №692 від 09.06.2021 на суму 2 472,38 грн. з ПДВ.
З платіжних доручень №1368 від 19.06.2019 (2 000,00 грн.), №1389 від 17.07.2019 (2 196,75 грн.), №3/2908 від 29.08.2019 (2 237,24 грн.), №1424 від 16.10.2019 (2 233,32 грн.), №1/241019 від 24.10.2019 (2 244,26 грн.), №75 від 14.11.2019 (442,00 грн.), №1438 від 14.11.2019 (1 840,00 грн.) та меморіальних ордерів №ПН24160243 від 24.01.2020 (2 388,60 грн.), №ПН24297433 від 05.02.2020 (2 356,93 грн.), №ПН24611703 від 28.02.2020 (2 271,50 грн.), №ПН25568953 від 01.06.2020 (2 268,37 грн.), №ПН26120653 від 10.07.2020 (4 271,59 грн.), №ПН27296193 від 05.10.2020 (2 083,33 грн.), №ПН27739233 від 10.11.2020 (4 386,69 грн.), №ПН27739313 від 10.11.2020 (2 000,00 грн.), №ПН28254433 від 28.12.2020 (2 210,18 грн.), №ПН27523 від 14.05.2021 (4 501,19 грн.), №ПН70253 від 16.06.2021 (2 247,33 грн.) вбачається, що відповідачем було сплачено позивачу кошти у загальному розмірі 44 179,28 грн.
Таким чином, позивачем нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" до сплати за користування орендним майном, відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з квітня 2019 року по червень 2021 року за Договором оренди нерухомого та/або іншого індивідуально визначеного майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України №94/18 від 01.08.2018 та Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №94/18К від 01.08.2018 кошти у загальному розмірі 61 061,64 грн., в той час як відповідачем було здійснено оплату на суму 44 179,28 грн., у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 16 882,36 грн.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.4 Договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщення щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендар до 15 числа кожного місяця повинен отримати у бухгалтерії орендодавця рахунки на сплату орендних платежів та інших платежів та протягом 5-ти банківських днів сплатити.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору про відшкодуванням витрат орендар зобов'язується не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внеси плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодувати податок за землю.
Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.4 Договору про оренду та п. 2.2.3 Договору про відшкодування витрат, строк виконання спірного грошового зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за користування орендованим майном, відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з квітня 2019 року по червень 2021 року загальний розмір яких становить 16 882,36 грн. на момент вирішення спору настав.
У матеріалах справи відсутні докази наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" заперечень з приводу здійсненого розрахунку орендної плати, відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за спірний період станом на дату розгляду даної справи.
Позивач стверджує, а відповідач не скористався своїм правом на спростування таких тверджень, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" не сплатило у повному обсязі орендні платежі, не відшкодувало витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг за період з квітня 2019 року по червень 2021 року у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 16 882,36 грн.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем належними та допустимими доказами факту та обсягів невиконання своїх зобов'язань за спірними договорами не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" не виконано належним чином своїх зобов'язань за Договором про оренду та Договором про відшкодування витрат зі сплати коштів у розмірі 16 882,36 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг перед позивачем у розмірі 16 882,36 грн., у зв'язку з чим вимога Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" заборгованості підлягає задоволенню у розмірі 16 882,36 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 337,65 грн., пеню у розмірі 397,84 грн., 3% річних у розмірі 86,40 грн. та інфляційні втрати у розмірі 181,66 грн.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з п. 3.7 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 2.2.3 Договору про відшкодуванням витрат при несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочення.
З пункту 3.7 Договору оренди та п. 2.2.3 Договору про відшкодуванням витрат вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від суми заборгованості за кожний день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 397,84 грн. нараховану на заборгованість у розмірі 11 881,36 грн. (за рахунками №181 від 08.02.2021 на суму 2 273,20 грн. з ПДВ; №320 від 04.03.2021 на суму 2 313,20 грн. з ПДВ; №446 від 09.04.2021 на суму 2 379,55 грн. з ПДВ; №569 від 10.05.2021 на суму 2 443,03 грн. з ПДВ; №692 від 09.06.2021 на суму 2 472,38 грн. з ПДВ.) за період 01.03.2021 по 30.07.2021.
Перевіривши розрахунок пені з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування та враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку, суд, дійшов висновку про правильність обрахунку пені у розмірі 397,84 грн.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 337,65 грн. нарахований на суму заборгованості у розмірі 16 882,36 грн.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3.8 Договору оренди визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.
Враховуючи те, що відповідач допускав прострочення сплати заборгованості більш ніж три місяці, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого у відповідності до п. 3.8 Договору, є обґрунтованою.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, про правомірність вимог про стягнення штрафу у розмірі 337,65 грн.
Суд не застосовує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, оскільки даного висновку Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов'язання за договором оренди, яке регулюється Господарським кодексом України.
Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.
Крім того, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №910/7398/18, від 27.09.2019 у справі 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.
У постанові від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 86,40 грн. та інфляційні втрати у розмірі 181,66 грн. нараховані на заборгованість у розмірі 11 881,36 грн. (за рахунками №181 від 08.02.2021 на суму 2 273,20 грн. з ПДВ; №320 від 04.03.2021 на суму 2 313,20 грн. з ПДВ; №446 від 09.04.2021 на суму 2 379,55 грн. з ПДВ; №569 від 10.05.2021 на суму 2 443,03 грн. з ПДВ; №692 від 09.06.2021 на суму 2 472,38 грн. з ПДВ.) за період 01.03.2021 по 30.07.2021.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування та враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку, суд, дійшов висновку про правильність обрахунку 3% річних у розмірі 86,40 грн. та інфляційні втрати у розмірі 181,66 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України підлягають задоволенню у повному обсязі із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" заборгованості у розмірі 16 882,36 грн., штрафу у розмірі 337,65 грн., пені у розмірі 397,84 грн., 3% річних у розмірі 86,40 грн. та інфляційних втрат розмірі 181,66 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись статтями 13, 74, 79, 86, 129, 232, 239, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Бенефіс" (04077, м. Київ, вул. Дніпровська, буд. 1-А, офіс 28; ідентифікаційний код 39521184) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний інститут мікроприладів" НТК "Інститут монокристалів" Національної академії наук України (04136, м. Київ, Північно-Сирецька, буд. 3; ідентифікаційний код 14308827) заборгованість у розмірі 16 882 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 36 коп., штраф у розмірі 337 (триста тридцять сім) грн. 65 коп., пеню у розмірі 397 (триста дев'яносто сім) грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 86 (вісімдесят шість) грн. 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 181 (сто вісімдесят одна) грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 01.11.2021.
Суддя Р.В. Бойко