28.10.2021 року м. Дніпро Справа № 908/1305/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),
суддів: Чус О.В., Подобєда І.М.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”
в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”
на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2021 р.
( суддя Левкут В.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 19.08.2021 р.)
у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЗАВІ ІНВЕСТ”
( Донецька область, м. Слов'янськ )
до відповідача державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”
( Запорізька область, м. Енергодар )
про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення 680 115,60 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІЗАВІ ІНВЕСТ” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. у справі № 8/66/03 шляхом стягнення 680 115,60 грн.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням Відповідачем мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 22.01.2016 р. у справі № 8/66/03 в процесі виконання рішення, а також відсутністю у вказаної ухвали суду статусу виконавчого документа у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження". Позивач зазначив, що в порушення умов зазначеної мирової угоди Відповідач Позивачу 680 115,60 грн. не сплатив. Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Положення про інвентаризацію актів та зобов'язань протягом 2017-2020 років Позивачем на адресу Відповідача направлялись акти звірки взаємних розрахунків, підписанням яких Відповідач підтверджував сальдо на користь Позивача в сумі 680 115,60 грн. За позицією Позивача, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.02.2020 р. у справі № 917/1421/18, перебіг позовної давності є перерваним. Посилаючись на приписи ст.ст. 256, 257, 261, 262, 264, 267 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, Позивач просив позов задовольнити.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2021 р. позов задоволено - вирішено спонукати державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. у справі № 8/66/03 шляхом стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЗАВІ ІНВЕСТ” - 680 115,60 грн. заборгованості за мировою угодою.
Суд визнав наявними підстави для задоволення вимоги Позивача про спонукання Відповідача до виконання мирової угоди шляхом стягнення заборгованості, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди не має статусу виконавчого документа у зв'язку із чим інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди.
Відносно викладеної у відзиві на позов заяви Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог Позивача, суд зазначив, що надані докази у своїй сукупності свідчать, що перебіг строку позовної давності переривався щорічно шляхом підписання в межах позовної давності Відповідачем актів звірки взаєморозрахунків, а отже не закінчився і на даний час.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаними рішеннями суду першої інстанції, державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” звернулося до суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог ТОВ "Візаві Інвест".
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що висновки, викладені у рішенні Господарського суду Запорізької області від 06.08.2021 р. № 908/1305/21 не відповідають встановленим обставинам справи; судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи ( п. 1, 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України). Приймаючи рішення місцевий господарський суд не забезпечив всебічний та повний розгляд обставин справи, належним чином не дослідив, не встановив та не надав юридичну оцінку дійсним правам і обов'язкам сторін, що призвело до передчасних і необґрунтованих висновків.
При цьому Скаржник зазначає, що Позивач стверджує, що він не міг звернутись до Державної виконавчої служби про примусове виконання ухвали від 22.01.2016 р. № 8/66/03 про затвердження мирової угоди у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа, яким є ухвала, вимогам Закону України «Про виконавче провадження», із чим погодився місцевий господарський суд. Між тим, у разі невідповідності виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами ( абз. 12 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Оскільки ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. № 8/66/03 суду про затвердження мирової угоди не відповідала необхідним вимогам, Позивач мав можливість звернутись до суду із заявою про приведення її у відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження» як виконавчого документа шляхом зазначення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Проте, ТОВ «Візаві Інвест» не зверталось до суду щодо приведення виконавчого документа у відповідність вимогам законодавства, та не зверталось до органів державної виконавчої служби для примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. та умов мирової угоди, тож, строк пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання, сплив 23.01.2019 р..
Скаржник наголошує на тому, що докази звернення Позивача до Державної виконавчої служби та постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження відсутні в матеріалах справи № 908/1305/21.
Крім того, Скаржник не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що підписавши акти звірки розрахунків за 2017 - 2020 роки Відповідач фактично визнав наявність заборгованості та перебіг строку позовної давності переривався щорічно шляхом підписання в межах позовної давності відповідачем актів звірки взаєморозрахунків, та не закінчився на даний час. Так, Акти звірки розрахунків, на які посилається Позивач, як на підставу для переривання строку позовної давності, свідчать лише про звірку бухгалтерського обліку операцій.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від ТОВ "Візаві Інвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що умови мирової угоди Відповідачем не виконано, 680 115,60 грн. на банківський рахунок Позивача не перераховано. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань Позивачем на адресу Відповідача протягом 2017-2020 років направлялись акти звіряння взаємних розрахунків, в яких, Відповідачем підтверджувалась заборгованість перед Позивачем за мировою угодою в сумі 680 115,60 грн. В акті звіряння станом на 31.10.2020 р. Відповідач підтвердив сальдо на користь Позивача у розмірі 680 115,60 грн. та повідомив про те, що вищезазначена заборгованість списана згідно протоколу робочої групи ВП ЗАЕС № 431 від 30.11.2020 р..
Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що саме невиконання Відповідачем мирової угоди і стало підставою для звернення Позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Товариство також вказує на те, що ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. у справі № 8/66/03 про затвердження мирової угоди не відповідає статусу виконавчого документа, оскільки її резолютивна частина, в порушення пунктів 6 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній станом на момент затвердження мирової угоди 22.01.2016 р. ) не містить строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Дана ухвала не має статусу виконавчого документа у зв'язку із чим Позивач має право звернутися з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди.
Крім того, Товариство зазначає про те, що підписавши та засвідчивши печаткою підприємства акти звірки взаєморозрахунків за 2017-2020 роки, Відповідач фактично визнавав наявність у нього перед Позивачем заборгованості, отже перебіг строку позовної давності переривався щорічно шляхом підписання в межах позовної давності Відповідачем актів звірки взаєморозрахунків.
Відповідач вважає, що висновки, викладені Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу є необгрунтованими та такими, що не спростовують аргументів та доводів Відповідача, які викладені в апеляційній скарзі. Так, Позивач мав можливість звернутись до суду із заявою про приведення ухвали про затвердження мирової угоди у відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження» як виконавчого документа. Позивач звернувся з позовом лише 05.05.2021 р., пропустивши строк звернення до суду. У зв'язку з пропуску Позивачем строку позовної давності, з урахуванням приписів ст. 267 ЦК України, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка викладена в постанові від 05.03.2019 р. № 910/1389/18, підписання актів звірки взаємних розрахунків не є належним доказом визнання Відповідачем свого боргу, що перериває строк позовної давності.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Подобєд І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2021 р. відкрито апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 28.10.2021 р..
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Від Позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі Позивача ( ТОВ "Візаві Інвест" ), з огляду на запровадження карантину.
Від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення дії суворих обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширення COVID-19.
Суд враховує, що наявні обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширення COVID-19, в той же час Cуд звертає увагу на те, що за положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
З метою дотримання розумних строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду апеляційної скарги у визначену дату.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, сторони висловили свої позиції в апеляційній скарзі та відзиві на неї, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 28.10.2021 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.03.2003 р. по справі № 8/66/03 позовні вимоги закритого акціонерного товариства “Візаві” ( правонаступником прав та обов'язків якого є ТОВ "ВІЗАВІ ІНВЕСТ" ) задоволено та стягнуто на його користь з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” 848 326,50 грн. збитків та 1 813,00 грн. судових витрат. На виконання рішення від 25.03.2003 р., яке набрало чинності, 25.05.2003 р. видано відповідний наказ.
Виконавче провадження з виконання вказаного наказу перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Постановою від 04.01.2016 р. виконавче провадження з примусового виконання наказу від 20.05.2003 р. по справі № 8/66/03 поновлено.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. у справі № 8/66/03 затверджено мирову угоду, укладену між сторонами спору в процесі виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2003 р. по справі № 8/66/03 ( надалі - Мирова угода ).
Умовами Мирової угоди сторонами підтверджено, що на дату її підписання Боржник має перед Кредитором грошові зобов'язання у розмірі 850 144,50 грн., які підтверджені рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.03.2003 р. по справі № 8/66/03.
Сторони домовились про припинення грошового зобов'язання, на наступних умовах: Боржник зобов'язується сплатити Кредитору 680 115,60 грн. шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Кредитора протягом шести місяців з дати затвердження мирової угоди Господарським судом Запорізької області; зобов'язання Боржника перед Кредитором по сплаті залишку заборгованості в сумі 170 028,90 грн. припиняються з дати затвердження Мирової угоди Господарським судом Запорізької області на підставі ст. 605 ЦК України шляхом прощення боргу; протягом трьох робочих днів з моменту остаточних розрахунків відповідно до пункту 2.1 Мирової угоди, Кредитор зобов'язується в порядку, передбаченому частиною 1 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження”, направити в Державну виконавчу службу за місцем відкриття виконавчого провадження по справі № 8/66/03 заяву про закінчення виконавчого провадження ( з наданням Боржнику підтверджуючих документів ); з моменту набрання чинності даною Мировою угодою, будь-які зобов'язання Сторін, які виникли на підставі договору № 536(4)98У від 29.09.1998 р. та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.03.2003 р. у справі № 8/66/03 припиняються і Сторони не будуть мати будь-яких претензій одна до одної по зазначеному судовому рішенню.
Умови мирової угоди Відповідачем не виконано, 680 115,60 грн. на розрахунковий рахунок Позивача не перераховано.
Ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. у справі № 8/66/03 про затвердження мирової угоди не відповідає статусу виконавчого документа, оскільки її резолютивна частина, в порушення пунктів 6 частини першої ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції, чинній станом на момент затвердження мирової угоди 22.01.2016 р. ) не містить строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положень ( стандартів ) бухгалтерського обліку, Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань Позивачем на адресу Відповідача протягом 2017-2020 років направлялись акти звіряння взаємних розрахунків.
Як вбачається із змісту наданих до матеріалів справи актів звіряння взаєморозрахунків станом на 01.11.2017 р., станом на 01.11.2018 р. та станом на 01.11.2019 р. Відповідач підтверджував в актах взаємних розрахунків сальдо на користь Позивача у розмірі 680 115,60 грн. ( в актах зазначено - заборгованість за рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 8/66/03 ).
З боку Відповідача акти звіряння підписані головним бухгалтером ВП “Запорізька АЕС” ДП “НАЕК “Енергоатом” Прокоф'євим І.В.
В акті станом на 01.11.2017 р. Позивачем визначено заборгованість Відповідача в сумі 850 144,50 грн., з боку Відповідача визнано заборгованість в сумі 680 115,60 грн. В акті міститься примітка головного бухгалтера Прокоф'єва І.В. про розмір заборгованості ВП ЗАЕС 680 115,60 грн. - згідно мирової угоди.
В акті станом на 01.11.2018 р. Позивачем визначено заборгованість Відповідача в сумі 850 144,50 грн., Відповідачем визнано суму 680 115,60 грн. Також в зазначеному акті посадова особа Відповідача - головний бухгалтер Прокоф'єв І.В. вчинив напис про те, що заборгованість за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. складає 680 115,60 грн..
За результатами звіряння розрахунків станом на 01.11.2019 р. сторони дійшли взаємної згоди про розмір заборгованості Відповідача в сумі 680 115,60 грн.
В акті звіряння станом на 31.10.2020 р. Відповідач підтверджує сальдо на користь Позивача у розмірі 680 115,60 грн. Крім того в акті з боку Відповідача головним бухгалтером Прокоф'євим І.В. зазначено повідомлення про те, що вищезазначена заборгованість списана згідно протоколу робочої групи ВП ЗАЕС № 431 від 30.11.2020 р..
Листом від 14.01.2021 р. № 3 Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією скасувати рішення робочої групи ВП ЗАЕС № 431 від 30.11.2020 р., підтвердити в акті взаємних розрахунків сальдо на користь Позивача в сумі 680 115,60 грн. та сплатити зазначені кошти до 05.02.2020 р..
Листом № 42-28/3126 від 09.02.2021 р. Відповідач відхилив пропозицію Позивача у зв'язку з відсутністю підстав для відновлення заборгованості.
Невиконання Відповідачем мирової угоди стало підставою для звернення Позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.
Ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Мирова угода у розумінні змісту статей 202, 203 ЦК України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов'язків для сторін, що її уклали, і згідно зі ст. 629 ЦК України підлягає обов'язковому виконанню.
За змістом частин 1-4 ст. 78 ГПК України ( у редакції, яка діяла на момент затвердження мирової угоди ), умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Відповідно до частин 1-4 ст. 192 ГПК України ( у чинній редакції ) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно до ст. 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/661/20 викладено правову позицію, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції, чинній на момент затвердження мирової угоди ) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: постанови судів у господарських справах у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент затвердження мирової угоди) у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою. Отже, за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах.
При цьому, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого, господарський суд видає наказ.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.08.2021 р. по справі № 911/1070/20.
Як встановлено судом попередньої інстанції,ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. у справі № 8/66/03 про затвердження мирової угоди не відповідає статусу виконавчого документа, оскільки її резолютивна частина, в порушення пунктів 6 частини першої ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" ( в редакції, чинній станом на момент затвердження мирової угоди 22.01.2016 р. ) не містить строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції - дана ухвала не має статусу виконавчого документа у зв'язку із чим інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди.
Також судом встановлено, що на час звернення з даним позовом до господарського суду Відповідач у повному обсязі не виконав умови мирової угоди, у зв'язку з чим заборгованість останього за умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. у справі № 8/66/03 складає 680 115,60 грн..
Скаржник вважає, що у зв'язку з пропуску Позивачем строку позовної давності, з урахуванням приписів ст. 267 ЦК України, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, а підписання актів звірки взаємних розрахунків не є належним доказом визнання Відповідачем свого боргу, що перериває строк позовної давності, відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка викладена в постанові від 05.03.2019 р. № 910/1389/18.
У справі, що переглядається, судом попередньої інстанції встановлено, що Відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог Позивача.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України ).
Згідно з пунктом 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини першої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання ( частина п'ята ст. 261 ЦК України ).
Судом попередньої інстанції встановлено, що за умовами мирової угоди оплата грошових коштів в сумі 680 115,60 грн. мала відбутися протягом шести місяців з дати затвердження мирової угоди Господарським судом Запорізької області, отже з урахуванням дати набрання чинності ухвали про затвердження мирової угоди 22.01.2016 р., строк виконання зобов'язання Відповідача за мировою угодою - по 22.07.2016 р..
Відповідач вважає, що Позивач мав право звернутись із позовом про спонукання до виконання мирової угоди по 23.07.2019 р..
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань позивачем на адресу відповідача протягом 2017-2020 років направлялись акти звіряння взаємних розрахунків.
Як вбачається із змісту наданих до матеріалів справи актів звіряння взаєморозрахунків станом на 01.11.2017 р., станом на 01.11.2018 р. та станом на 01.11.2019 р. Відповідач підтверджував в актах взаємних розрахунків сальдо на користь позивача у розмірі 680 115,60 грн. ( в актах зазначено - заборгованість за рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 8/66/03 ). З боку Відповідача акти звіряння підписані головним бухгалтером ВП “Запорізька АЕС” ДП “НАЕК “Енергоатом” Прокоф'євим І.В. В акті станом на 01.11.2017 р. Позивачем визначено заборгованість відповідача в сумі 850 144,50 грн., з боку Відповідача визнано заборгованість в сумі 680 115,60 грн. В акті міститься примітка головного бухгалтера Прокоф'єва І.В. про розмір заборгованості ВП ЗАЕС 680 115,60 грн. - згідно мирової угоди. В акті станом на 01.11.2018 р. Позивачем визначено заборгованість Відповідача в сумі 850 144,50 грн., Відповідачем визнано суму 680 115,60 грн. Також в зазначеному акті посадова особа відповідача - головний бухгалтер Прокоф'єв І.В. вчинив напис про те, що заборгованість за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2016 р. складає 680 115,60 грн.. За результатами звіряння розрахунків станом на 01.11.2019 р. сторони дійшли взаємної згоди про розмір заборгованості Відповідача в сумі 680 115,60 грн.. В акті звіряння станом на 31.10.2020 р. Відповідач підтверджує сальдо на користь Позивача у розмірі 680 115,60 грн. Крім того в акті з боку Відповідача головним бухгалтером Прокоф'євим І.В. зазначено повідомлення про те, що вищезазначена заборгованість списана згідно протоколу робочої групи ВП ЗАЕС № 431 від 30.11.2020 р..
Отже, колегія суддів погоджується з судом попередньої інстанції, що вказані докази в своїй сукупності свідчать, що протягом 2017-2020 років Відповідач підтверджував в актах звіряння взаємних розрахунків, підписаних головним бухгалтером ВП ЗАЕС, розмір заборгованості перед Позивачем за мировою угодою в розмірі 680 115,60 грн..
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.02.2020 у справі №917/1421/18, у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч 1 ст.264 ЦК України), необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає наявність боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
В постановах Верховного Суду від 19.04.2018 р. у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 р. у справі № 916/1727/17 викладені висновки щодо того, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Також зазначено, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу Відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. При цьому, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі бухгалтер), відповідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема, забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. Бухгалтер, який підписав акт звірки, є уповноваженою на це особою, має такі повноваження в межах здійснення ним бухгалтерського обліку та посадових обов'язків.
Таким чином, підписавши та засвідчивши печаткою підприємства акти звірки взаєморозрахунків за 2017-2020 роки, інформація в яких підтверджена судовим рішенням, Відповідач фактично визнавав наявність у нього перед Позивачем заборгованості у розмірі 680 115,60 грн., а отже, перебіг строку позовної давності переривався щорічно.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2021 р. у справі № 908/1305/21 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.11.2021 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Подобєд