Справа № 536/1138/17
01 листопада 2021 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засідання, в залі суду в м. Кременчуці матеріали кримінального провадження № 12017170220000225, яке надійшло з Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області з обвинувальним актом за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем с. Степанівка, Семенівського району Полтавської області, українця, громадянином України, з повною загальною середньою освітою, не працюючим, одруженим, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше до кримінальної відповідальності не притягався,
ОСОБА_4 , 15 березня 2017 року о 10 годині, знаходячись на території кооперативу «Схід +», який розташований в с. Щербаки Кременчуцького району Полтавської області, побачив голову кооперативу «Схід +» ОСОБА_6 , яка проходила поблизу земельної ділянки № 1, розташованої по вул. Садовій вказаного кооперативу, та розмовляла по мобільному телефону. В цей час у ОСОБА_4 , на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення у ОСОБА_6 майна. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , вийшов з території кооперативу та направився назустріч ОСОБА_6 , зрівнявшись з ОСОБА_6 , яка в цей час розмовляла по мобільному телефону, тримаючи його біля лівого вуха у своїй лівій руці, ОСОБА_4 відкрито, шляхом ривку заволодів мобільним телефоном «LG» модель «Dual Р-715», придбаного 16.11.2013, бувшого у використанні, у справному стані, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , вартістю відповідно висновку експерта № 2209 від 18.01.2019 - 666 грн., та який належав останній.
Після чого, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 666 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у інкримінованому йому злочині не визнав, повідомив, що з 9 години 30 хвилин до 11 години 30 хвилин 15 березня 2017 року його не було на території кооперативу «Схід+ », він в цей час знаходився на території СТ «Луч», с. Щербаки, буд. 66, разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Злочину не вчиняв, вважає, що ОСОБА_6 його оговорює, оскільки вони тривалий час знаходяться в неприязних відносинах. Крім цього, в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не зазначено мотив викрадення майна потерпілої.
Не зважаючи на невизнання ОСОБА_4 вини, його вина у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.186 КК України об'єктивно підтверджується належними і допустимими доказами, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_6 , з яких вбачається, що вона працює головою кооперативу «Схід+» та 15.03.2017 вона близько 10 год. йшла поміж кооперативів «Схід+» та «Ялинка», де зустріла ОСОБА_9 , який вийшов зі сторони кооперативу «Ялинка». Під час зустрічі обвинувачений щось почав казати, на що потерпіла йому не відповіла, оскільки між ними виникали конфлікти і вона намагалась уникнути спілкування. В цей час вона спілкувалась по мобільному телефону марки «LG» та тримала його біля лівого вуха. ОСОБА_10 порівнявся з нею та нічого не кажучи вдарив її лівою рукою в область лівої сторони її обличчя, при цьому вихопив мобільний телефон у потерпілої, одночасно пальцями своєї руки спричинив тілесні ушкодження в надбрівній ділянці голови. ОСОБА_6 почала кричати в слухавку ОСОБА_11 , з якою вона розмовляла до відкритого викрадення телефону, щоб та викликала працівників поліції. ОСОБА_4 з телефоном направився до своєї дачної ділянки, ОСОБА_6 побігла за ним. На її крики вийшли сусіди ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які викликали поліцію. Коли приїхала поліція, ОСОБА_4 зачинився у себе в будинку і не відчиняв. Мобільний телефон потерпілій не повернуто, їй завдана матеріальна та моральна шкода. Пояснила, що телефон був чорного кольору, носила іноді його в білому чохлі-сумочці, крім цього, після грабежу брала у доньки в користування білий смартфон, тому можливо у деяких свідків виникла асоціація щодо білого кольору викраденого телефону.
- показаннями свідка ОСОБА_11 , з яких вбачається, що в цей день 15.03.2017 знімались показання лічильника і вона з потерпілою ОСОБА_6 перебувала на телефонному зв'язку. В ході телефонної розмови ОСОБА_6 повідомила, що йде до трансформатора, після чого ОСОБА_6 сказала, щоб ОСОБА_11 викликала міліцію, і зв'язок перервався. В слухавку ОСОБА_11 чула чоловічий голос схожий на голос ОСОБА_9 . Вона декілька разів зателефонувала ОСОБА_6 , проте слухавку ніхто не брав. Через деякий час їй зателефонувала ОСОБА_12 та повідомила, що у ОСОБА_6 забрали телефон. Через декілька днів вона побачила потерпілу ОСОБА_6 і в неї на обличчі були тілесні ушкодження.
- показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , з яких вбачається, що 15.03.2017 приблизно о 10 год. вони знаходилися на території своєї земельної ділянки кооперативу «Схід+». Вони почули жіночий крик зі сторони сусіднього кооперативу «Ялинка», і через декілька хвилин до них прибігла голова кооперативу ОСОБА_6 , яка плакала і тремтіла, на її обличчі були садна. Вона повідомила, що мешканець кооперативу ОСОБА_14 вдарив її по обличчю та забрав у неї мобільний телефон, та попрохала їх з цього приводу викликати поліцію. Показали, що у ОСОБА_6 був мобільний телефон чорного кольору.
- показаннями свідка ОСОБА_15 , з яких вбачається, що 15.03.2017 він знаходився на території своєї дачної ділянки 95, СТ «Ялинка». На початку 11 год. він з вікна будинку побачив мешканця сусіднього кооперативу «Схід+» ОСОБА_14 , який направлявся в сторону виходу з кооперативу. Через декілька хвилин почув жіночий крик. Вийшовши на вулицю, побачив ОСОБА_6 , яка бігла вслід за ОСОБА_14 і кричала, щоб той повернув їй телефон. В цей час він бачив своїх сусідів - родину ОСОБА_16 , які були на території своєї ділянки.
- показаннями свідка ОСОБА_17 , з яких вбачається, що 15.03.2017 вранці приїхав на дачу в кооперативі «Схід+» за своїми речами, почув крики, вийшов на вулицю та побачив на відстані 70 метрів ОСОБА_6 , яка бігла за ОСОБА_18 та казала останньому «віддай телефон». Потім, десь о 12 год. побачив ОСОБА_6 , яка повідомила йому, що коли розмовляла по телефону, ОСОБА_4 , вдаривши її по обличчю, вихопив в неї телефон, потім зайшов до свого будинку та закрився там. На обличчі ОСОБА_6 він бачив подряпини.
- показаннями свідка ОСОБА_19 , з яких вбачається, що він є членом кооперативу «Схід+». Знає, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виникали конфліктні ситуації. Знає, про конфлікт, який відбувся у березні 2017 року. На обличчі ОСОБА_6 бачив тілесні ушкодження.
- показаннями свідка ОСОБА_20 , з яких вбачається, що раніше між її матір'ю ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виникали конфлікти з приводу діяльності кооперативу. 15.03.2017 приблизно о 10 год. вона знаходилася дома. Їй зателефонувала матір з номеру « НОМЕР_3 » та попрохала зателефонувати батькові з проханням їй передзвонити, вона була схвильована. Пізніше мати повідомила, що мешканець кооперативу ОСОБА_4 вдаривши її по обличчю, забрав її мобільний телефон. При зустрічі з матір'ю ОСОБА_21 побачила синець та подряпини на її обличчі. У матері був сенсорний телефон «LG», темного кольору, який не повернуто їй.
- показаннями свідка ОСОБА_22 , з яких вбачається, що 15.03.2017 о 10 год. йому зателефонувала донька та попрохала зателефонувати матері ОСОБА_6 . Він поїхав до кооперативу «Схід+», де зустрів свою дружину ОСОБА_6 , яка була у схвильованому стані з подряпинами на обличчі та розповіла йому, що приблизно о 10 год. поблизу кооперативу «Схід+» її перестрів ОСОБА_4 та вдаривши її в обличчя, забрав її мобільний телефон «LG» , після цього пішов до свого будинку, де зачинився до приїзду поліції. У дружини був сенсорний мобільний телефон «LG», чорного кольору.
Отже, показання потерпілої ОСОБА_6 та свідків узгоджуються між собою щодо одягу обвинуваченого, обставин заволодіння мобільним телефоном, місця та часу вчинення злочину, перебування ОСОБА_4 в один час та одному місці разом із потерпілою ОСОБА_6 .
Також, його вина підтверджується такими доказами:
- протоколом прийняття заяви ОСОБА_6 від 15.03.2017 про те, що ОСОБА_4 із застосуванням фізичної сили (шляхом ривку) заволодів мобільним телефоном «LG L7 Dual».
- протоколом слідчого експерименту від 12.04.2017, в ході якого потерпіла ОСОБА_6 , розповіла та показала яким чином ОСОБА_4 вихопив в неї мобільний телефон, подряпавши обличчя.
- заявою ОСОБА_6 від 29.05.2017 про долучення до матеріалів кримінального провадження роздруківки вхідних та вихідних телефонних дзвінків та смс-повідомлень в період часу з 14.03.2017 по 15.03.2017, з її мобільного телефону за номерами НОМЕР_4 , НОМЕР_5
- роздруківкою телефонних дзвінків ПрАТ «Київстар» номеру абоненту НОМЕР_5 , згідно якої останній вихідний дзвінок з телефону ««LG L7 Dual» відбувся о 9-54 год. 15.03.2017 на номер НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_11 . Вказана роздруківка підтверджує показання потерпілої ОСОБА_6 та ОСОБА_11 про те, що вони спілкувалися в момент заволодіння вказаним мобільним телефоном між собою, а потім зв'язок раптово припинився. Після цієї розмови будь - яких розмов з вказаного номеру телефону не відбувалось, що підтверджує показання потерпілої ОСОБА_6 про заволодіння її мобільним телефоном.
- заявою ОСОБА_6 та чеком про купівлю мобільного телефону «LG L7 Dual» за 2099 грн., копіями документів на вказаний мобільний телефон.
- висновком експерта № 2209 від 18.01.2019 про те, що вартість мобільного телефону «LG» модель «Dual P-715», придбаного 16.11.2013, бувшого у використанні, у справному стані, ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , становить 666 грн.
- показаннями експерта Реут щодо вартості мобильного телефону «LG» моделі «Dual P-715»;
- рапортом про те, що номери ОСОБА_6 не обслуговуються. Вимкнені з 2017 року.
- рапортом про те, що саме ОСОБА_13 повідомив про сварку з невідомою особою.
Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки їх показання носять суттєві протиріччя, не узгоджуються з показаннями інших свідків допитаних судом, зокрема: ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами. Крім цього, на стадії досудового розслідування вказані особи надали показання лише через 2 місяці досудового розслідування, хоча про обставини подій дані особи знали, з їх слів, наступного дня. Клопотання слідчому про допит свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 які забезпечують алібі ОСОБА_4 , останній надав 12.05.2017 року. Також зазначені свідки захисту працювали у свідка ОСОБА_24 , у якого працював на посаді охоронця і ОСОБА_4 . Також, 15.03.2017 року про проведення обшуку працівниками поліції в дачному будинку ОСОБА_4 знав і ОСОБА_24 , який під'їхав цього дня до будинку ОСОБА_4 , проте жодним чином ані ОСОБА_24 , ані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не розповіли 15.03.2017 року працівникам поліції про те, що ОСОБА_4 знаходився разом з ними в і іншому місці. Крім цього, з 15.03.2017 року до 12.05.2017 року ОСОБА_4 надсилав до слідчого клопотання у кримінальному провадженні, проте жодного клопотання щодо перевірки його алібі до 12.05.2017 року не надходило. Під час повідомлення ОСОБА_4 про підозру 18.04.2017 року, також жодного клопотання щодо перевірки його алібі до 12.05.2017 року не надходило.
Щодо часу внесення по даному кримінальному провадженню відомостей до ЄРДР, то всі надані суду стороною обвинувачення докази здобувалися після їх внесення.
Що стосується зауваження ОСОБА_4 про те, що в обвинувальному акті не зазначено корисливий мотив вчинення крадіжки, то суд вважає ці доводи такими, що не відповідають дійсності з огляду на таке:
Для наявності суб'єктивної сторони відкритого викрадення чужого майна має бути встановлено, що особа діяла з прямим умислом, усвідомлюючи, що посягає на чужу власність, на яку він не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.
Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує право громадян на власність та полягає у протиправному безоплатному вилученні чужого майна, що завдає шкоди власникові.
При цьому, під безоплатністю розуміється вилучення майна на користь винного без еквівалентної заміни, тобто без рівноцінного відшкодування вилучених матеріальних цінностей іншим майном, грошовими коштами або людською працею.
Корисливий мотив, як обов'язкова ознака, при вчиненні злочинів проти власності полягає в прагненні винного протиправно безоплатно вилучити чуже майно.
Таким чином, із суб'єктивної сторони відкрите викрадення чужого майна полягає в наявності лише прямого умислу, де винна особа усвідомлює, що протиправно, безоплатно вилучає чуже майно, чим завдає шкоди власникові.
З-поміж іншого, стороною обвинувачення, злочинні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але суд з такою кваліфікацією кримінального правопорушення не може погодитися з огляду на таке.
Так, з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 15.03.2017 року, вбачається, що ОСОБА_4 із застосуванням фізичної сили, шляхом ривку заволодів мобільним телефоном ОСОБА_6 .
З висновку експерта № 231 від 16.03.2017 року, вбачається, що зі слів підекспертної відомо, що: «вона, перебуваючи на вулиці, розмовляла по мобільному телефону, до неї підійшов знайомий чоловік та вихватив цей телефон при цьому задів рукою обличчя. Обставини отриманої травми пам'ятає.»
Об'єктивні дані: «на нижній повіці лівого ока наявне садно уривчастого характеру, невизначеної форми, під червоними кірочками на рівні оточуючої шкіри, розміром 0,7х0.3 см.
На підставі вищевикладеного складено висновок про те, що на момент судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 , виявлені такі тілесні ушкодження: садно на нижній повіці лівого ока, яке утворилось від дії тупого твердого предмету, з обмеженою поверхнею контактування, можливо у вказаний строк, про що свідчить його характер, та по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Вище описане тілесне ушкодження не характерне утворенню як в результаті удару долонею руки, так і в внаслідок падіння з висоти власного зросту та наступним ударом о тверду поверхню, як з приданим тілу прискоренням так і без такого, про що свідчить їх характер.
Крім цього, з протоколу проведення слідчого експерименту від 12.04.2017 року за участю ОСОБА_6 вбачається, що остання вказувала такі обставини події «тримала телефон в лівій руці біля лівого вуха. В цей час на зустріч йшов ОСОБА_4 ; пройшовши її зліва, він наніс їй лівою рукою удар в область обличчя зліва при цьому схопивши її телефон та нігтями своєї руки подряпав обличчя (повіку)»
Висновок експерта № 325 від 14.04.2017 року, відповідно до якого на основі даних проведеного слідчого експерименту покази потерпілої ОСОБА_6 можуть відповідати об'єктивним судово-медичним даним, отриманим при її судово-медичної експертизи.
З аналізу вищевказаних доказів, неможливо встановити беззаперечно, що наявне тілесне ушкодження нанесено саме ОСОБА_4 , з огляду на неможливість встановити ані механізм нанесення вказаного тілесного ушкодження, ані особу, яка заподіяла його, оскільки на переконання суду не виключено те, що в той час, коли ОСОБА_4 відбирав мобільний телефон у ОСОБА_6 , остання інстинктивно намагалася втримати телефон та відібрати його здійснюючи рух своєю рукою до свого обличчя, та як наслідком завдати собі такі тілесні ушкодження.
Крім цього, допитана в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_25 зазначила, що потерпіла ОСОБА_6 завищила кількість тілесних ушкоджень.
Так, кваліфікація інкримінованого ОСОБА_4 злочину полягає у тому, що він здійснив грабіж мобільного телефону, поєднаний з насильством, який не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
З об'єктивної сторони вчинення грабежу можливе у формі:
1) відкритого викрадення чужого майна без застосування насильства або погрози його застосування (ненасильницький грабіж);
2) відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства або погрози його застосування (насильницький грабіж).
При ненасильницькому грабежі винний при вилученні майна не звертається до застосування насильства або погрози до потерпілого чи інших осіб (не здійснює цілеспрямованої дії на їх психіку чи тілесну недоторканість), а обмежується прикладенням певних зусиль лише безпосередньо для вилучення майна. Типовим проявом простого грабежу є так званий "ривок", коди грабіжник несподівано для потерпілого чи інших осіб захоплює майно (вихоплює із рук сумку, зриває з голови шапку тощо).
При насильницькому грабежі винний не тільки прикладає певні зусилля для того, щоб безпосередньо вилучити чуже майно, а ще і вдається до насильницького впливу на потерпілого чи інших осіб. При цьому насильство застосовується як засіб протиправного вилучення або утримання такого майна.
Тобто, об'єктивною стороною злочину за ч.2 ст.186 КК України, є саме вчинення насильницьких дій з метою заволодіння чужим майном. В разі, коли внаслідок заволодіння майном потерпілого випадково відбувається нанесення останньому тілесного ушкодження, яке не охоплювалося умислом вчинення таких дій для протиправного заволодіння майном, то кваліфікація за такою подією не може кваліфікуватися як вчинення грабежу, поєднаний з насильством, який є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Враховуючи вищевикладене та положення вказаної норми Закону, суд змінює кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_4 злочину з ч.2 ст.186 КК України на ч.1 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, думку потерпілої, обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин, раніше до кримінального відповідальності не притягувався, має на утриманні одну неповнолітню дитину.
Відповідно до характеристики ОСОБА_4 від сусідів з с. Щербаки Кременчуцького району Полтавської області та побутової характеристики за місцем реєстрації, він характеризується позитивно як ввічлива, доброзичлива людина.
Відповідно до довідки Семенівської ЦРЛ № 309 від 12.04.2017 року, обвинувачений на наркологічному та психіатричному обліку не перебуває.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого - судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого - судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, слід призначити в межах санкції ч.1 ст. 186 КК України, що передбачає покарання у виді позбавлення волі, та вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України.
Крім цього, потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2748 гривень 80 копійок, та моральної в розмірі 10000 грн.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Матеріальну шкоду завдану злочином суд оцінює в розмірі 666 грн., оскільки вартість викраденого майна встановлена висновком експерта, що не заперечується потерпілої.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Враховуючи обставини справи та суть вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що розмір моральної шкоди слід визначити в розмірі 3000 гривень, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України, ст.ст.75, 76, ч.1 ст.186 КК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_4 у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) відповідно ч.1 ст.186 КК України, призначивши покарання за вчинене кримінальне правопорушення у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік та покласти на нього обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та періодично з'являтися для реєстрації до цього органу.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 666 гривень та моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.
На вирок може бути подана апеляція в Полтавський апеляційний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Кременчуцький районний суд Полтавської області.
Суддя ОСОБА_1