справа №619/695/21
провадження №2/619/583/21
іменем України
26 жовтня 2021 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
Справа № 619/695/21
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»;
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позов про стягнення заборгованості.
Стислий виклад позиції сторін.
04 лютого 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому на підставі статей 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 617, 629, 1050, 1054 ЦК України просило стягнути суму боргу за кредитним договором № б/н від 18.01.2011 у розмірі 63 516,55 грн. В обґрунтування позову АТ КБ «Приватбанк» вказало, що 18.01.2011 між сторонами було укладено договір № б/н від 18.01.2011 у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором у відповідача станом на 27.11.2020 є заборгованість - 63 516,55 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 53 877,98 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту 53 877,98 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 9 638,57 грн.
22 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позов, в якому вказала що сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) і кредитного договору. Крім того, вказала що 10.12.2019 з її карткового рахунку невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами у сумі 43 345,12 грн та перерахувала у невідомому напрямку. Відповідач звернулася з відповідною заявою до чергової частини УОАЗОР ГУНП в Харківській області за № 1788 про шахрайські дії з боку невідомої особи, яка заволоділа грошима грошима у сумі 43 345,12 грн. Того ж дня 11.12.2019 відповідач звернулася до Служби безпеки АТ КБ Приватбанку з відповідною заявою щодо питання несанкціонованого перерахування коштів з її карткового рахунку та вжиття заходів до їх повернення. Тобто, позивачу було відомо про вчинення злочинних дій невідомими особами щодо карткового рахунку ОСОБА_1 , які незаконно заволоділи грошовими коштами. Відповідно до ст. 617 ЦКУ, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Випадок або казус - це суб'єктивна підстава звільнення від цивільно-правової відповідальності. Випадок (казус) має місце годі, коли психічне ставлення суб'єкта до своїх дій (бездіяльності) та їх результатів виражається в неусвідомленні і неможливості усвідомлення протиправності своєї поведінки та непередбаченні її протиправних наслідків. Іншими словами, при наявності випадку відсутня вина боржника, а за відсутності вини немає цивільно-правової відповідальності. Заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1 шляхом шахрайства є тим випадком, який дає підстави для звільнення від відповідальності за повернення коштів. Отже, неможливість виконання через відсутність вини сторін припиняє зобов'язання.
14 червня 2021 року представник АТ КБ «Приватбанк» подав до суду відповідь на відзив, в якому вказав що підписавши Анкету-Заяву Відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту Відповідач прийняв умови договору та погодився з ними. Банком було надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Щодо посилання відповідача на заволодіння коштами з картки третіми особами зауважимо що ініціатором переказу є Власник карткового рахунку, переказ ініційовано з використанням держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг. Даний платіж ініційований Клієнтом через інтернет, а саме шляхом введення інформації про номер картки, термін її дії та СVV код та проходженням успішної авторизації. Тобто кожна транзакція забезпечена захистом від шахрайських дій, а саме проходження Клієнтом авторизації, тобто введення реквізитів карти, які дають можливість ідентифікувати Клієнта та картковий рахунок, та додаткове підтвердження операції шляхом введення одноразового ОТП-паролю (коду авторизації), який надсилається Банком на мобільний телефон Клієнта, який зареєстрований ним в банківській системі. Тобто для підтвердження операції Відповідачем отримано та введено одноразовий ОТП - пароль, який і завершив транзакцію.Посилання Відповідача на те, що коштами заволоділи співробітники Банку або шахраї є необґрунтованим, оскільки кожна операція забезпечена авторизацією та ОТР- паролі для входу в комплекси та підтвердження платежів надсилалися на його номер мобільного телефону та доступні були тільки Відповідачу. Зазначив, що на даний час за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадження жодну особу не було визнано винною у вчиненні злочину, отже, заперечення Відповідача з цього приводу не можуть прийматися до уваги.
25 червня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду заперечення, в яких вказала що позивачем було надано відповідь на відзив з якої вбачається, що Позивач не здійснює індивідуальний підхід до справи, оскільки Відповідь надав шаблонну, у якій не враховував обставини справи, а також не здійснив належним чином перегляд достовірних доказів по матеріалам справи. По-перше, відповідач підписуючи Аикету-заявку не був належним чином ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, а також підтвердження того, що він погоджується на ці умови надання банківських послуг, немає. По-друге, дійсно відповідач іноді користувалася кредитними коштами, якими здійснювала оплату дрібних покупок і останнє розрахування відбулось 06.11.2019 у суммі 145 гривень 50 копійок, що також вбачається з роздруківок наданих АТ КБ Приватбанком, що відповідач не мала заборгованості по кредитному рахунку. Наразі спір йде, про значну суму у розмірі 63516,55 грн. Відповідач звертала увагу на те, що 10.12.2019 з кредитного карткового рахунку ОСОБА_1 невстановлена особа шахрайським шляхом заволоділа банківськими грошовими коштами у сумі 43345 грн. 12 коп. (використавши кредитний ліміт картки), перерахувавши їх у невідомому напрямку. Також, на прохання відповідача банком не було надано інформації з кредитного рахунку, у якому напрямку було здійснено перерахування коштів, а її вимога щодо повернення несанкціоновано перерахованих коштів залишилася без задоволення. Позивач детально не описує, яким чином кожна транзакція забезпечена захистом від шахрайських дій, а тільки вказує про наявність авторизації та ОТП-паролю. А також не спростовує доказ про несанкціоноване перерахування коштів з карткового рахунку відповідача. Таким чином, наведені позивачем міркування, доводи та судова практика не спростовують доводів відзиву Відповідача, а тому позовна заява не підлягає задоволенню.
14 липня 2021 року представник АТ КБ «Приватбанк» подав до суду пояснення, в яких вказав що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Банком було надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Також зауважує що згідно виписки по рахунку, вбачається що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, це свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлений з умовами кредитування просить не приймати судом до уваги.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
04 лютого 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому на підставі статей 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 617, 629, 1050, 1054 ЦК України просило стягнути суму боргу за кредитним договором № б/н від 18.01.2011 у розмірі 63 516,55 грн.
04 лютого 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі № 619/696/21 провадження № 2/619/583/21 визначено суддю Якименко Л.О.
03 березня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 30 березня 2021 року на 11 год 00 хв.
30 березня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подала заяву про перехід до розгляду справи у загальному провадженні.
01 квітня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 05 травня 2021 року на 09.00 год.
22 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позов, в якому просила: 1) зупинити провадження по цивільній справі № 619/695/21 до завершення розгляду кримінального провадження № 12019220280001644; та/або 2) відмовити в задоволені позову АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 63516,55 грн за кредитним договором № б/н від 18.01.2011 року в повному обсязі.
14 червня 2021 року представник АТ КБ «Приватбанк» подав до суду відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
25 червня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду заперечення, в яких просила: 1) зупинити провадження по цивільній справі № 619/695/21 до завершення розгляду кримінального провадження № 12019220280001644; та/або 2) відмовити в задоволені позову АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 63516,55 грн за кредитним договором № б/н від 18.01.2011 року в повному обсязі.
14 липня 2021 року представник АТ КБ «Приватбанк» подав до суду пояснення, в яких просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
09 серпня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 вересня 2021 року на 10.00 годз викликом у судове засідання сторін.
Відповідно до Розпорядження керівника апарату 30 вересня 2021 року № 01-07/200/2021 у зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 призначено повторний автоматизований розподіл справи № № 619/696/21 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
30 вересня 2021 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі № 619/696/21 провадження № 2/619/583/21 визначено суддю Болибока Є.А.
01 жовтня 2021 року було постановлено ухвалу про прийняти до розгляду справу та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 09 год 00 хв 26 жовтня 2021 року. Також запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 20 жовтня 2021 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 22 жовтня 2021 року. Запропоновано відповідачеві подати до суду в строк до 25 жовтня 2021 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явилася, подала до суду заяву в якій просила відмовити у задоволенні позову та справу розглядати у її відсутність.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву, в якій позов підтримав , просив його задовольнити та справу розглядати у його відсутність.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до договору № б/н від 18 січня 2011 року АТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Мотиви суду.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
18 січня 2011 року між сторонами укладено кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг «ПриватБанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12.11.2012 шляхом підписання заяви-анкети.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Згідно розрахунку за кредитним договором № б/н від 18 січня 2011 року, станом на 27.11.2020 є заборгованість - 63 516,55 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 53 877,98 грн, заборгованості за простроченим тілом кредиту 53 877,98 грн, заборгованості за простроченими відсотками - 9 638,57 грн.
При цьому у розрахунку сума 53 877,98 грн вказана як заборгованість за тілом кредиту та заборгованості за поточним тілом кредиту, проте у розрахунку загальної суми заборгованості вказана сума враховується лише один раз (53 877,98 + 9 638,57 = 63 516,55).
Отже, заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за простроченим тілом кредиту одна і та ж сума, яка складає 53 877,98 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованості за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18.01.2011, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин, до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S.W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 06 вересня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону №1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Отже, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками - 9 638,57 грн.
Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 18.01.2011 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17 провадження №14-131цс19).
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми непогашеної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 53 877,98 грн.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що кредитні кошти з її рахунку були переведені шахрайським шляхом з таких підстав.
Позивачем у поясненнях вказано, що ініціатором переказу є власник карткового рахунку, переказ ініційовано з використанням держателем електронного платіжного засобу для оплати періодичних платежів за угодою клієнта з торговельною організацією, що не суперечить вимогам ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Також позивач вказує, що даний платіж ініційований Клієнтом через інтернет, а саме шляхом введення інформації про номер картки, термін її дії та СVV код та проходженням успішної авторизації. Оскільки кожна операція забезпечена авторизацією та ОТР-паролі для входу в комплекси та підтвердження платежів надсилалися на його номер мобільного телефону та доступні були тільки відповідачу.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що внаслідок дій позивача 10 грудня 2019 року грошові кошти у сумі 43 345,12 грн були перераховані з карткового рахунку відповідача.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на висновки, які наведені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 597/1104/16-ц, з таких підстав.
У постанові вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Вчинення нападу на відповідача та викрадення у нього платіжної карти є тим випадком, який дає підстави для звільнення його від відповідальності за повернення коштів, зняття яких відбулось у період перебування його у відділенні реанімації у зв'язку з використанням невідомою особою послуги покупки товарів з оплатою їх вартості частинами.
Проте, відповідачем ОСОБА_1 не доведено, що порушення зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк» сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
До того ж, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження встановлення винуватої особи за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 .
Також суд зазначає, що ОСОБА_1 має право на звернення до суду з відповідним позовом у разі встановлення винуватої особи.
Європейський Суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Так як суд задовольняє позов частково, то з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 925,52 грн (53 877,98 х 2 270/63 516,55= 1 925,52).
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 351, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 січня 2011 року в розмірі 53 877,98 грн (п'ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят сім гривень 98 копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1 925,52 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: АТ КБ «Приватбанк», місцезнаходження: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код в ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 01 листопада 2021 року.
Суддя Є. А. Болибок