02 вересня 2021 року Справа № 160/10348/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
25.06.2021 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області щодо неврахування в періоді страхового стажу, що дає право на призначення пенсії ОСОБА_1 РНОКПП ( НОМЕР_1 ), період роботи в ТОВ Торгівельна компанія «АРК Україна» з 05.04.1993 року по 07.07.1998 року, а також період здійснення ним підприємницької діяльності за наступні періоди: січень 2001 року - грудень 2003 року; січені 2005 року - грудень 2005 року; січень 2007 року - грудень 2009 року; січень 2014 року - грудень 2017 року; січень 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати період роботи ОСОБА_1 (РНОКПП ( НОМЕР_1 ) з 05.04.1993 року по 07.07.1998 року в ТОВ Торгівельна компанія «АРК Україна», а також період здійснення ним підприємницької діяльності за наступні періоди: січень 2001 року -грудень 2003 року; січень 2005 року - грудень 2005 року; січень 2007 року - грудень 2009 року; січень 2014 року - грудень 2017 року; січень 2019 року до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, та здійснити перерахунок щодо призначення пенсії, під час якого до розрахунку включити наступні періоди роботи: з 05.04.1993 року по 07.07.1998 року в ТОВ Торгівельна компанія «АРК Україна», а також період здійснення ним підприємницької діяльності за наступні періоди: січень 2001 року - грудень 2003 року; січень 2005 року - грудень 2005 року; січень 2007 року -грудень 2009 року; січень 2014 року - грудень 2017 року; січень 2019 року.
Позов обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи позивача в ТОВ Торгівельна компанія «АРК Україна», а також період здійснення ним підприємницької діяльності.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеногопозовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни.
21.07.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов у справі 160/10348/21, відповідно до якого, відповідач заперечує проти позову у повному обсязі, вважає його безпідставним та необґрунтованим, з огляду на те, що страховий стаж позивачу ОСОБА_1 обчислено згідно наданих документів про роботу, зокрема трудової книжки від 01.04.1975 року, диплому про навчання серії НОМЕР_2 , військового квитка серії НОМЕР_3 , та даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.01.2004 року, який становить 27 років 06 місяців 09 днів. У трудовій книжці міститься неточний запис про період роботи (виправлення в даті звільнення), тому згідно вимог чинного законодавства України, при первинному призначенні пенсії до страхового стажу не враховано період роботи з 05.04.1993 по 07.07.1998 рік, про що було під особистий підпис повідомлено ОСОБА_1 (особиста заява від 10.08.2017) про необхідність надання підтверджуючих документів про роботу. Щодо зарахування періодів стажу підприємницької діяльності, на думку відповідача, позивачем також не було надано жодних підтверджуючих документів.
На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенін позовних вимог в повному обсязі.
28.08.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив з аналогічними аргументами викладеними у позовній заяві.
У зв'язку з тим, що у період з 09.08.2021 по 01.09.2021 (включно) суддя Захарчук-Борисенко Н.В. перебувала у довготривалій щорічній відпустці, дану справу було розглянуто в перший день виходу судді з відпустки, 02.09.2021
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивачу - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , з 31.07.2017 року призначено пенсію за віком відповідно до розділу III закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З цього приводу 20.01.2021 року позивач подавав заяву до відповідача про перерахунок пенсії з копіями додатково доданих до неї документів, однак, вона залишилась без відповіді.
Також Відповідачем протиправно для зарахування періоду його роботи не враховано роботу в ТОВ Торгівельна компанія «АРК України» за період з 05.04.1993 року по 07.07.1998 року.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 24 Закону «Про пенсійне страхування» (далі - Закон), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягомякого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Відповідно до ч.2 ст. 24 Закону, страховий стаж обчислюєтьсятериторіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимогцього Закону за даними, щомістяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеномузаконодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ч.3 ст. 24 Закону, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальноїзаробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разіякщозазначену доплату не булоздійснено, до страхового стажу зараховуєтьсяперіод, визначений за кожниймісяцьсплатистраховихвнесків за формулою:
ТП = Св : В, де:
ТП - тривалістьперіоду, щозараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактичносплаченихстраховихвнесків за відповідниймісяць з урахуванням сум страховихвнесків, сплаченихвиходячи з мінімальноїзаробітної плати;
В - мінімальнийстраховийвнесок за відповідниймісяць.
Періодироботипісляпризначенняпенсіїзараховуються до страхового стажу на загальнихпідставах.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крімвипадків, передбаченихцим Законом.
Відповідно до частини 2 та 3 ст. 24 Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:
Відповідно до п. 2.1. розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 (в редакції, що діяла на момент моїх звернень за отриманням пенсії та її перерахунком), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи:
документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
На виконання зазначених вимог, після призначення йому пенсії, 18.01.2021 року Позивач подав до Відповідача Заяву про перерахунок пенсії (копія міститься в матеріалах справи, в якій просив прийняти рішення про перерахунок пенсії за період з 05.04.1993 року (період роботи в ТОВ Торгівельна компанія «АРК Україна») по теперішній час, з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), які надаються відділом персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, та документів, що додаються до цієї заяви.
Одночасно Позивач повідомив Відповідача, що отримати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документамне видається за можливе, оскільки на адвокатські запити підприємство, де він працював - Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія «АРК Україна» (код ЄДРПОУ 23363610) відповіді не надало, а Державний архів Дніпропетровської області та Архівне управління департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради повідомило, що документи (відомості) з особової справи ОСОБА_1 до них не передавались.
При цьому, про те, що Позивач подав Відповідачу не повний пакет документів, чи якихось документів для перерахунку пенсії не вистачає (або що з ними не все гаразд) Відповідач Позивачу не повідомив, що свідчить про те, що Позивачем подано достатню кількість документів для перерахунку пенсії.
Однак, ні відповіді на заяву Позивача, ні перерахунку пенсії Позивачу не було проведено, що є порушенням ст. 98 Закону.
Так, відповідно до ст. 98 Закону, перерахунокпенсіїпровадиться на підставідокументів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійнійсправі, а такождодатковихдокументів, поданихпенсіонером на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьомуперерахунокпровадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданнямдодатковихдокументів і не ранішеніж з дня введення в діюцього Закону.
В частині періодів страхового стажу, не врахованих Відповідачем.
В частині періодів здійснення ним підприємницької діяльності.
Відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності за наступні періоди: січень 2001 року - грудень 2003 року; січень 2005 року - грудень 2005 року; січень 2007 року - грудень 2009 року; січень 2014 року - грудень 2017 року; січень 2019 року, хоча всі дані про сплату Позивачем за зазначений період страхових внесків в сумі, не менше мінімальної, надавались Позивачем Відповідачу та містяться в даних з системи персоніфікованого обліку Рестру застрахованих осіб (копії квитанцій та інформації з системи персоніфікованого обліку Рестру застрахованих осіб за формою ОК-5 містяться в матеріалах справи, аркуш справи.
Так, відповідачу були наді всі необхідні документи, які підтверджують здійснення ним внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі, не меншому, ніж мінімальний страховий внесок.
Протилежне Відповідачем не доведено.
Зазначене свідчить про те, що підлягають задоволенню в повному обсязі вимоги Позивача щодо зараховано до страхового стажу періоди здійснення ним підприємницької діяльності, зазначені в пощовній заяві.
В частині періоду роботи в ТОВ Торгівельна компанія «АРК».
Суд зазначає, щовідповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праціУкраїни,Міністерства юстиціїУкраїни, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
При цьому, Відповідачем не було здійснено жодних дій, направлених на самостійне отримання інформації від підприємства, де позивач працював, щодо його періоду роботи. Зазначена бездіяльність є протиправною, що підтверджується і, зокрема, правовими висновками Верховного суду.
Так, в постанові Верховного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 227/2041/17 зазначено наступне: «Відповідно до частини першої статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу вищенаведених норм нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділен лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. Отже у разі сумніву в розмірі заробітної платні, яка враховується при обчисленні пенсії, відповідач мав право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судому у постановах від 10 липня 2018 року у справі №243/4152/17 та від 26 березня 2019 року у справі №243/4816/17.
При цьому, Суд вважає протиправним посилання Відповідача на Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки відповідно до п. 3 постанови КМУ від 12 серпня 1993 р. N 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Постанова), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Також відповідно до п. 18 Постанови, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Однак, пункти 3 та 18 Постанови не мають відношення до Позивача, оскільки:
- в нього наявна трудова книжка та відповідні записи в ній, що підтверджують його стаж в роботі в Товаристві з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія «АРК Україна»;
- в трудовій книжці відсутні неправильні чи неточні записи, а міститься лише технічна описка, за яку Позивач не відповідає та відповідати не може;
- ТОВ Торгівельна компанія «АРК Україна» не є ліквідованою;
- Позивач звертався до Торгівельної компанії «АРК Україна», а також до архівів про надання мені відповідних документів. що підтверджують стаж роботи в зазначеному підприємстві, про відповіді від Торгівельної компанії «АРК Україна» не отримав. В свою чергу, відповідні архіви повідомили Позивача, що до них зазначені документи не передавались.
Підтвердженням зазначеному є і правові висновки Верховного суду.
Зокрема, в постанові Верховного суду від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 зазначено, що Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
При цьому, згідно ч.5 ст. 242 КАСУ, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, відповідно достатті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втратигодувальника, безробіття з незалежнихвід них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IVпередбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, щомістяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, щодіяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Слід такого зазначити, що ч.2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Право на виплатизісферисоціальногозабезпеченнябуло включено до змістустатті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вперше у рішеннівід 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з якимобов'язоксплачувативнески у фондисоціальногозабезпеченняможестворити право власності на часткуактивів, якіформуютьсявідповідним чином. Позиція Суду булапідтверджена і в рішенні "ГайгузуспротиАвстрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, щоякщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться підсумнів сама сутність змісту права на соціальнийзахист.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-якихінших умов для цього.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. theUnitedKingdom № 44277/98).
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачекs.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. TheCzechRepublic № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини, у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоєдело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (TolstoyMiloslavsky v. theUnitedKingdom), заява № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об'єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. TheUnitedKingdom (№ 1)»), серія А, № 30, пункти 48-49; «Мелоун проти Об'єднаного Королівства» («Malone v. TheUnitedKingdom»), серія А, № 82, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («MargaretaandRogerAndersson v. Sweden»), серія А, № 226-А, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).
Також необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Зазначені висновки наведено, зокрема, в постанові Верховного суду від 03 вересня 2019 року у справі № 815/3210/18.
Крім того, у рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява № 29979/04, пункт 70).
У рішенні у справі «"Інтерсплав проти" України» (Intersplavv. Ukraine) від 9 січня 2007 року, заява № 803/02 - ЄСПЛ визнав порушення статті 1 Першого протоколу, оскільки фактично постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушив «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини до майна відноситься і, зокрема, грошові кошти у вигляді пенсії.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.ст.73-76 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни належними є докази, якімістятьінформаціющодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторонимають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розглядудокази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, вважаю, що відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правовомірність своїх дій, в результаті чого позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 72-77, 132-139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування в періоді страхового стажу, що дає право на призначення пенсії ОСОБА_1 РНОКПП ( НОМЕР_1 ), період роботи в ТОВ Торгівельна компанія «АРК Україна» з 05.04.1993 року по 07.07.1998 року, а також період здійснення ним підприємницької діяльності за наступні періоди: січень 2001 року - грудень 2003 року; січень 2005 року - грудень 2005 року; січень 2007 року - грудень 2009 року; січень 2014 року - грудень 2017 року; січень 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 05.04.1993 року по 07.07.1998 року в ТОВ Торгівельна компанія «АРК Україна», а також період здійснення ним підприємницької діяльності за наступні періоди: січень 2001 року - грудень 2003 року; січень 2005 року - грудень 2005 року; січень 2007 року - грудень 2009 року; січень 2014 року - грудень 2017 року; січень 2019 року до страхового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, та здійснити перерахунок щодо призначення пенсії, під час якого до розрахунку включити наступні періоди роботи: з 05.04.1993 року по 07.07.1998 року в ТОВ Торгівельна компанія «АРК Україна», а також період здійснення ним підприємницької діяльності за наступні періоди: січень 2001 року - грудень 2003 року; січень 2005 року - грудень 2005 року; січень 2007 року - грудень 2009 року; січень 2014 року - грудень 2017 року; січень 2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908, 00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко