09 вересня 2021 року Справа № 160/10239/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
24.06.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, поданий адвокатом Шашликовим Д.Г., у якому позивач просить суд:
- скасувати рішення про опис майна у податкову заставу начальника Нікопольського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 від 02.03.2021;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з державного реєстру запис щодо встановлення обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем було зазначено, що з надано на адвокатський запит пакету документів не вбачається жодного документу, який би встановлював балансову вартість описаного майна. Крім того, жодних вимог про надання будь-яких документів для складання акту опису позивач не отримував, виходу на місцевість працівники контролюючого органу (податковий керуючий) не здійснювали, позивач не викликався для участі у складанні такого акту, оскільки відсутній акт відмови від опису майна у податкову заяву, а також відсутній підпис Позивача і Понятих на акті опису майна №4 від 03.03.2021.
Позивач вважає, що рішення про опис майна у податкову заставу від 02.03.2021 року та акт опису майна №4 від 03.03.2021 складені з чисельними порушеннями Порядку і не могли у подальшому сприйматися як підстава для обтяження, що наслідком тягне за собою відсутність у контролюючого органу права реєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Позивач також посилається на те, що жодних податкових повідомлень-рішень Позивач не отримував, податковий борг не визнає, а тому податкові зобов'язання, визначені податковим органом не набрали статусу податкового боргу, а тому рішення про опис майна у податкову заставу є передчасним.
На думку позивача, відповідач умисно направляв податкові повідомлення-рішення на адресу ( АДРЕСА_1 ), за якою ОСОБА_1 проживав ще за часів СССР. Проте, з 06.10.2016 Позивач проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Про зміну місця реєстрації Позивач повідомив податковий орган ще у 2007 році під час оформлення фізичною особою-підприємцем та платником єдиного податку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Копію вказаної ухвали разом з копією адміністративного позову отримано представником відповідача 06.07.2021, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою, тобто строк на подачу відзиву до 21.07.2021.
21.07.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, а також клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення дати підготовчого судового засідання.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. в період з 19.07.2021 по 23.07.2021 на лікарняному, розгляд клопотання відбувся у перший робочий день - 26.07.2021.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №160/10239/21.
Разом із цим, у відзиві на позов ГУ ДПС у Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволені з огляду на те, що згідно даних інформаційної системи ДПС станом на теперішній час по Позивачу обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно на загальну суму 312 567,69 грн., який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, та по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, які позивач не оскаржував в адміністративному та/або судовому порядку. Позивач звернувся до суду із вимогою скасувати податкову вимогу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 по справі №160/5800/19 скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 03 квітня 2019 року № 12351-58 на суму 98155,09 грн., проте даним Рішенням не скасовані ППР та відповідні нарахування.
Відповідач також звертає увагу, що контролюючий орган не отримував інформації щодо зміни місця реєстрації саме фізичної особи ОСОБА_1 . При цьому, інформацію щодо необхідності внесення змін облікових даних, а саме: податкової адреси була викладено Позивачу в листах.
Разом із цим, відповідач також посилався на те, що загальна вартість нерухомого майна, яке описано у податкову заставу, зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і складає 240 262,00 грн. та не перевищує суму податкового боргу, у зв'язку з чим оцінка нерухомого майна не здійснювалась.
Відповідач вважає, що рішення про опис майна у податкову заставу від 02.03.2021 по Позивачу застосовано згідно вимог чинного законодавства.
11.08.2021 засобами телекомунікаційного зв'язку на електронну адресу суду від представника позивача - адвоката Шашликова Д.Г. надійшла відповідь на відзив, у якій позивач додатково посилався на те, що рішенням по справі №160/5800/19 встановлено, що контролюючому органу відома вірна адреса позивача. Крім цього, під час здійснення оформлення фізичною особою-підприємцем Позивач обрав місце здійснення господарювання за місцем реєстрації, тобто в інформаційній базі податкового органу наявна інформація щодо місця реєстрації ОСОБА_1 .
Поряд із цим, позивач вказує, що про наявність податкового боргу, податкових повідомлень-рішень, рішення про опис майна у податкову заставу, а також акту опису майна ОСОБА_1 , дізнався виключно з відповіді на адвокатський запит 04.06.2021, у зв'язку з чим був позбавлений можливості оскаржити в адміністративному та/або судовому порядку вказані рішення контролюючого органу.
16.08.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення, відповідно до яких ГУ ДПС у Дніпропетровській області наголошено, що податковий орган направляв податкові повідомлення-рішення на адресу, яка була наявна саме по фізичній особі - ОСОБА_1 .
Відповідач вважає, що оскільки позивач оскаржував у судовому порядку вимогу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 03.04.2019 №12351-58 на суму 98155,09 грн., то позивачу було відомо про наявність податкового боргу та було відомо, які документи є основою податкового боргу, але ним не було вжито ніяких заходів щодо скасування документів на базі яких виникли грошові зобов'язання
Крім того, у запереченнях відповідач зазначив про безпідставність доводів позивача щодо протиправності дій відносно складання акту опису майна №4 від 03.03.2021 з підстав незазначення у ньому балансової вартості майна.
Розгляд адміністративної справи відповідно до вимог статті 262 КАС України мав відбутись до 28.08.2021.
При цьому, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч.6 ст.120 КАС України).
Враховуючи те, що 21.08.2021-24.08.2021 були святковими та вихідними днями, та у зв'язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у відпустці у період з 25.08.2021 по 08.09.2021 суд розглядає справу по суті у перший робочий день - 09.09.2021.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 22.09.1998 Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області. З 06.10.2006 Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
З наявної у матеріалах Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (довідка від 16.06.2021 індексний №261934358) вбачається, що позивач є власником нерухомого майна, зокрема: нежитлової будівлі, загальною площею 576,1 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 (частка власності 1/2), реєстраційни номер майна: 4034291; вбудованого приміщення магазину, загальною площею 650,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 . Частка власності 1/2.
09.03.2021 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвіновою Л.І. внесені записи про обтяження (вид обтяження: податкова застава, можливість відчуження: за погодження з обтяжувачем - ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658) №40893292 та №40893797 щодо вищевказаних об'єктів нерухомого майна відповідно. Підставою для державної реєстрації зазначено: рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області про опис майна №8161/6/04-36-13-12 від 02.03.2021.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що начальником Нікопольського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_3 на підставі ст.89 ПК України прийнято рішення від 02.03.2021 №8161/6/04-36-13-12 про опис у податкову майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 .
03.03.2021 на підставі вказаного рішення податковим керуючим/посадовою (службовою) особою контролюючого органу ОСОБА_4 проведено опис такого майна:
- нежитлова будівля, загальною площею 576,1 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 . Частка власності 1/2;
- вбудоване приміщення магазину, загальною площею 650,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 . Частка власності 1/2, що оформлено актом опису майна №4.
Графи «Кількість», «Одиниця виміру», «Вартість, грн.» у зазначеному акті не заповнені. В акті також зазначено, що усього на загальну суму «в межах суми податкового боргу».
Вважаючи рішення про опис майна у податкову заставу протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.
Окрім того, суд акцентує увагу, що відповідачем у відзиві на позов зазначено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу стало те, що згідно даних інформаційної системи ДПС станом на день складення відзиву по позивачу обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно на загальну суму 312 567,69 грн., а саме:
1) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 109 684,36 грн.:
- за 2017 рік - 36 638,12 грн. - несплата у встановлені терміни суми грошового зобов'язання, донарахованого контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення № 0000284-5850-0407 від 31.10.2018 з терміном сплати 08.01.2019;
- за 2018 рік - 38 566,61 грн. - несплата у встановлені терміни суми грошового зобов'язання, донарахованого контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення № 0001081-5850-0407 від 05.02.2019 з терміном сплати 10.08.2019;
- за 2019 рік - 34 347,78 грн. - несплата у встановлені терміни суми грошового зобов'язання, донарахованого контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення № 0009642-5840-0407 від 28.02.2020 з терміном сплати 28.09.2020;
- за 2019 рік - 131,85 грн. - несплата у встановлені терміни суми грошового зобов'язання, донарахованого контролюючим органом згідно податкового повідомлення-рішення № 0009643-5840-0407 від 28.02.2020 з терміном сплати 28.09.2020.
2) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - 202 883.33 грн.:
- за 2017 рік 61 516,97 грн. - несплата у встановлені терміни суми грошового зобов'язання, донарахованого контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень №№ 0000307-, 0000285-, 0000291-, 0000286-, 0000288-, 0000289-, 0000292-. 0000293-, 0000294-, 0000305-, 0000306-5850-0407 від 31.10.2018 з терміном сплати 08.01.2019;
- за 2018 рік 71 664,36 грн. - несплата у встановлені терміни суми грошового зобов'язання, донарахованого контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень №№ 0001078-, 0001083-, 0001076-, 0001079-, 0001080-, 0001082-, 0001084-, 0001085-. 0001086-, 0001087-, 0001088- 5850-0407 від 05.02.2019 терміном сплати 10.08.2019;
- за 2019 рік 69 702,00 грн. - несплата у встановлені терміни суми грошового зобов'язання, донарахованого контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень №№ 0001032-, 0001034-, 0001035-, 0001036-, 0001037-, 0001039-, 0001040-. 0001041-, 0001043-, 0001044- 5840-0407 від 28.01.2020 терміном сплати 28.09.2020.
В якості доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до матеріалів справи було надано витяг з ІКП по податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, та по податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, з якого вбачається, що станом на 31.12.2020 за фізичною особою ОСОБА_1 обліковується заборгованість:
- по податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, на загальну суму 109552,51 грн.;
- по податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на загальну суму 202883,33 грн.
При цьому, витягу з ІКП з детальним розрахунком складових вказаних сум відповідачем в порушення визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов'язку доказування до матеріалів справи надано не було.
Крім цього, з матеріалів справи також вбачається, що з 11.04.2007 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 22300000000014461) за адресою місцезнаходження: АДРЕСА_4 . Видами діяльності ОСОБА_1 є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 52.10 Складське господарство; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Позивач як фізична особа-підприємець з 01.01.2012 є платником єдиного податку 2 групи.
Поряд із цим, в ході судового розгляду судом встановлено, що 24.06.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області з вимогою скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 03 квітня 2019 року № 12351-58 на суму 98155,09 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 у справі №160/5800/19 задоволено вищевказаний адміністративний позов та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 03 квітня 2019 року № 12351-58 на суму 98155,09 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У підпункті 14.1.1555 пункту 14.1 статті 14 ПК надано визначення поняттю «податкова застава», відповідно до якого це - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
Пунктами 88.1 та 88.2 статті 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Так, відповідно до пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає:
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
Отже, якщо платник податків не сплачує у встановлений строк грошове зобов'язання, то у контролюючого органу виникає право податкової застави.
В силу положень абз.1-4 пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Пунктом 89.3 статті 89 ПК України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Аналогічні положення містить Порядку застосування податкової застави податковими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за № 859/30727 (далі - Порядок №586).
В той же час, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.
Положеннями п.57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.58.3 ст.58 ПК України).
Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Крім того, відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Поряд із цим, суд наголошує, що частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, Головним управління ДФС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є відповідач, 03.04.2019 року було прийнято податкову вимогу № 12351-587 відносно ОСОБА_1 .
Разом із тим, у рішенні від 16.11.2019 №160/5800/19 Дніпропетровським окружним адміністративним судом встановлено, що сума податкового боргу позивача у розмірі 98155,09 грн. виникла на підставі податкових повідомлень - рішень від 31.10.2018 р. № 0000284-5850-0407, № 0000288-5850-0407, № 0000285-5850-0407, № 0000286-5850-0407, № 0000306-5850-0407, № 0000307-5850-0407, № 0000305-5850-0407, № 0000289-5850-0407, № 0000292-5850-0407, № 0000294-5850-0407, № 0000293-5850-0407, № 0000291-5850-0407. Проте, вказані податкові повідомлення - рішення відповідач надіслав за адресою, за якою позивач не проживає.
Таким чином, судом під час судового розгляду справи №160/5800/19 було встановлено, що в матеріалах справи відсутні, а відповідач не надав доказів надіслання (вручення) ОСОБА_1 вказаних податкових повідомлень-рішень за належною адресою, що свідчить про їх неотримання позивачем. Тобто, сума боргу у розмірі 98155,09 грн., яка виникла на підставі вище вказаних податкових повідомлень - рішень не може вважатися узгодженою станом на 02.04.2019 року, як зазначено в податковій вимозі від 03.04.2019 року № 12351-587.
Суд звертає увагу, що з відзиву на позов вбачається, що сума 98155,09 грн. на підставі зазначених податкових повідомлень-рішень включена контролюючим органом до складу податкового боргу на загальну суму 312 567,69 грн. який став передумовою для прийняття Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу.
Тобто, податковим органом включено до складу податкового боргу суму, яка як встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2019 №160/5800/19 не може вважатися узгодженою станом на 02.04.2019 року.
При цьому, до матеріалів справи відповідачем не було надано доказів направлення зазначених податкових повідомлень-рішень на належну адресу ОСОБА_1 , якою відповідно до судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2019 №160/5800/19 є: АДРЕСА_2 .
Крім того, суд звертає увагу, що всі інші податкові повідомлення-рішення, податковий борг за якими став в підставою для прийняття оскаржуваного рішення також направлені позивачу на адресу: АДРЕСА_5 , що свідчить про недотримання контролюючим органом вимог щодо направлення податкових повідомлень-рішень позивача відповідно до вимог ПК України та, як наслідок, про неузгодженість податкового боргу ОСОБА_1 , існування якого стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу.
При цьому, посилання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про неповідомлення Позивачем про зміну місця реєстрації не можуть бути прийняті судом до уваги в силу ч.4 ст.78 КАС України, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, від 16.11.2019 №160/5800/19 встановлено, що належною адресою ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 , а не: АДРЕСА_5 .
Посилання відповідача про те, що позивачу відомо про податкові повідомлення-рішення, проте такі податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 не оскаржені останнім, суд вважає безпідставними, оскільки передумовою для набуття грошовими зобов'язаннями, які визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, статусу податкового боргу, є їх узгодженість відповідно до вимог ПК України, яка потребує, в тому числі й направлення таких податкових повідомлень-рішень на належну адресу платника податків.
Більш того, суд наголошує, що ненадання відповідачем в порушення визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов'язку доказування до матеріалів справи витягу з ІКП ОСОБА_1 з детальним розрахунком складових сум податкового боргу станом на день прийняття оскаржуваного рішення унеможливлює перевірку судом узгодженості зазначеного податкового боргу.
Таким чином, відповідачем під час судового розгляду справи не було доведено правомірність прийнятого рішення про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.
Отже, у суду наявні підстави вважати, що під час прийняття рішення від 02.03.2021 №8161/6/04-36-13-12 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Вирішуючи питання щодо належного захисту порушеного права позивача суд виходить із положень п.2 ч.2 ст.245 КАС України, в силу яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність коригування заявленої позивачем позовної вимоги, а саме: визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 02.03.2021 №№8161/6/04-36-13-12 за підписом начальника Нікопольського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області ОСОБА_2 .
В той же час, стосовно доводів сторін щодо встановлення балансової вартості описаного майна, а також порушень під час складання акту опису майна №4 від 03.03.2021, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
При цьому, Верховним Судом у постанові від 27.05.2021 по справі № 819/2347/17 сформовано правову позицію, відповідно до якої акт опису майна у податкову заставу є індивідуальним актом, який створює відповідні правові наслідки для особи та з урахуванням положень частини 1статті 5 КАС України є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до адміністративного суду в порядку встановленому КАС України. Крім того, колегія суддів у вказаній постанові зазначила, що питання правомірності дій контролюючих органів при прийнятті таких актів та власне - прийняття/затвердження актів опису майна у податкову заставу, неодноразово було предметом розгляду адміністративними судами України.
Наведений правовий висновок в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов'язковому застосуванню до спірних правовідносин.
Разом із тим, суд наголошує, що акт опису майна у податкову заставу №4 від 03.03.2021 позивачем не оскаржується в межах заявленого до розгляду спору, у зв'язку з чим суд не надає оцінки таким аргументам сторін в ході судового розгляду даної справи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виключити з державного реєстру запис щодо встановлення обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
В силу п. 89.8 ст.89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Як встановлено судом, відповідач зареєстрував право податкової застави, про що 09.03.2021 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Логвіновою Л.І. були внесені записи про обтяження (вид обтяження: податкова застава, можливість відчуження: за погодження з обтяжувачем - ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658) №40893292 та №40893797 щодо об'єктів нерухомого майна, які належать ОСОБА_1 , на праві приватної власності, а саме: нежитлової будівлі, загальною площею 576,1 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 . Частка власності 1/2; вбудованого приміщення магазину, загальною площею 650,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_3 . Частка власності 1/2.
Розділом VI Порядку №586 регламентовані питання припинення податкової застави.
Так, пунктом 1 та 2 Розділу VI Порядку №586 передбачено, що у випадках, визначених пунктом 93.1 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу, майно платника податків звільняється з-під податкової застави, про що такому платнику надсилається повідомлення. Звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення у встановлені законодавством строки з відповідних державних реєстрів здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 93.2 статті 93 глави 9 розділу II Кодексу.
Згідно з п.93.1 ст.93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: 93.1.1. отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; 93.1.2. визнання податкового боргу безнадійним; 93.1.3. набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; 93.1.4. отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання. 93.1.6. отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
Відповідно до п.93.2 ст.93 ПК України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті.
Таким чином, на думку суду, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню судом як передчасні, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем буде допущено протиправну бездіяльність щодо виключення податкової застави майна позивача з відповідних державних реєстрів.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 139 КАС України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, судовий збір у загальному розмірі 454,00 грн., сплачений ОСОБА_1 при поданні до суду адміністративного позову відповідно до квитанції від 22.06.2021 №0.0.2171263347.1, підлягає стягненню з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (908,00 грн. / 2).
При цьому, суд звертає увагу позивача, що оскільки в позовні заяві заявлено дві немайнові вимоги, одна з яких є основною (скасування рішення про опис майна у податкову заставу), а інша - похідною (зобов'язання відповідача вчинити певні дії), то під час подання адміністративного позову позивачеві належало сплатити судовий збір у загальному розмірі 908,00 грн., тоді як відповідно до квитанції від 22.06.2021 №0.0.2171263347.1 сплачено 1816,00 грн. Тобто, позивачем було внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд звертає увагу позивача, що за приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Тобто, позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору у сумі 908,00 грн. в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Крім того, в адміністративному позові позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну допомогу.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До матеріалів справи позивачем додано:
- копію договору про надання правової допомоги від 06.05.2021 №77/2021;
- копію акту про надання правової допомоги від 18.06.2021 №б/н;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №366 від 06.03.2018;
- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 18.06.2021 №1077243;
- копію довідки АБ «ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ» без дати та номеру.
Судом встановлено, що між Адвокатським бюро «ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ» (Адвокатське бюро) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги від 06.05.2021 №77/2021 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт - прийняти і оплатити такі Послуги та витрати, необхідні для виконання його доручень, на умовах, у порядку та строки, передбачені цим Договором.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що правову допомогу, що надається Адвокатським бюро, Клієнт оплачує у розмірі 3000,00 грн. за позовну заяву про скасування рішення про опис майна у податкову заставу та зобов'язання виключити з державного реєстру запис щодо встановлення обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно. Інші витрати будуть оплачуватися відповідно до прайс-листа Адвокатського бюро.
Розмір гонорару (вартості правової допомоги), зазначений у п.4.1 Договору не є остаточним та підлягає коригуванню у відповідності до п.4.4, 4.5, 4.9 Договору. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку (п.4.2, 4.3 Договору).
Згідно з п.4.5 Договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представником кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правової допомоги і її вартість.
18.06.2021 Сторонами Договору підписано Акт про надання правової допомоги №б/н, у якому вказано, що відповідно Договору про надання правової допомоги від 06.05.2021 №77/2021 Адвокатське бюро «ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ» надано, а Клієнт прийняв наступну правову допомогу: підготовка позовної заяви про скасування рішення про опис майна у податкову заставу та зобов'язання виключити з державного реєстру запис щодо встановлення обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно на суму 3 000,00 грн. Загальна сума гонорару склала: 3000,00 грн.
Відповідно довідки АБ «ШАШЛИКОВ ТА ПАРТНЕРИ» без дати та номеру, за підписом Керівника АБ Д.Г. Шашликова за надану правову допомогу отримана винагорода у розмірі 3000,00 грн., а також Клієнтом була передана сума у розмірі 1816,00 грн. на сплату судового збору.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy)», №34884/97).
Судом встановлено, що визначені Договором дії щодо підготовки та подання до суду за позовної заяви про скасування рішення про опис майна у податкову заставу та зобов'язання виключити з державного реєстру запис щодо встановлення обтяження у вигляді податкової застави на нерухоме майно були вчинені адвокатом в інтересах позивача, у зв'язку з чим є доведеними витрати на правничу допомогу та підлягають задоволенню судом у загальному розмірі на суму 1500,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Вказана сума є співмірною з предметом спору, вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі, у зв'язку з чим у суду наявні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормою ст.143 КАС України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 44118658) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 02.03.2021 №№8161/6/04-36-13-12 за підписом начальника Нікопольського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Дніпропетровській області Левченко Т.О.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень нуль копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно