Справа № 523/12685/21
Провадження №2/523/4433/21
"12" жовтня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Далеко К.О.,
за участі секретаря судового засідання Сирф Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, якою просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчатися, у ј частці від заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі даної позовної заяви і до закінчення нею навчання, тобто до 21.08.2026 року. ОСОБА_3 навчається у Південноукраїнському національному педагогічному університеті (м. Одеса) імені К.Д. Ушинського, денної форми навчання.
Ухвалою суду від 04.08.2021р відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засіданні по справі.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином.
Позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, якою наполягала на задоволенні позовних вимог, просила розглянути справу за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, яким просив закрити провадження по справі, посилаючись на те що він добровільно звернувся до бухгалтерії за місцем своєї роботи із заявою про стягнення з нього аліментів до закінчення навчання повнолітньої доньки, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , і з серпня 2021 року з нього стягуються аліменти. Також відповідач просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також у зв'язку з тим, що позивач підтримує позовні вимоги, а відповідач подав відзив на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого позивача та належним чином повідомленого відповідача, на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з таких підстав.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.2).
Від шлюбу сторони мають спільну повнолітню дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 .
Згідно копії довідки №29 від 21.09.2020р. (а.с.11), ОСОБА_3 навчається на І курсі, денної форми навчання, факультету музичної та хореографічної освіти Південноукраїнського національного педагогічного університету (м.Одеса) імені К.Д.Ушинського.
Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 199 Сімейного кодексу України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі № 622/373/16-ц Верховний Суд роз'яснив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину до досягнення нею повноліття (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка передбачає, зокрема обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до п. 20 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров'я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров'я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тобто, при встановленні потреби в утриманні повнолітніх, суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.
Позов до суду подано позивачем - матір'ю, з якою проживає повнолітня дочка, відтак право вибору способу стягнення аліментів належить саме ОСОБА_1 , вимоги якою заявлено про присудження аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача, платника аліментів.
Таким чином, за рішенням суду кошти на утримання повнолітньої ОСОБА_3 підлягають присудженню у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.
Судом встановлено, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує стабільний дохід у вигляді заробітної плати. Судом враховується та обставина, що відповідач у відзиві на позов не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , до закінчення її навчання в Південноукраїнському національному педагогічному університеті ім. К.Д. Ушинського, чим фактично визнав пред'явлений позивачем позов.
При цьому, суд не вбачає правових підстав для закриття провадження по даній справі, на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України, за відсутністю предмета позову.
Суд виходить із того, що позивач наполягає на задоволенні позову, а подана суду відповідачем копія заяви від 26.07.2021 року, адресована головному бухгалтеру ИП СЖС України, не містить доказів її подачі за місцем роботи відповідача, тому не приймається судом в якості належного доказу, згідно ст.77 ЦПК України. Крім того, стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, за умови продовження її навчання, до досягнення двадцяти трьох років, не може залежати від наявності або відсутності волевиявлення на це відповідача, оскільки законодавець покладає на батьків обов'язок утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання.
Відповідно до правових висновків постанови об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 №638/3792/20 закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18).
З урахуванням того, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо забезпечення дітей, відповідач не заперечує щодо розміру та порядку стягнення аліментів, суд приходить до висновку що з ОСОБА_2 слід стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ј частці від заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до досягнення нею двадцяти трьох річного віку, за умови продовження навчання.
Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому аліменти слід присудити з 12.07.2021р, тобто з дня пред'явлення позивачем вказаного позову.
Крім цього, враховуючи норми ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі ст.ст. 180, 181, 182, 185, 191, 199-201 СК України, керуючись ст.ст.141, 264, 265, п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, по ј частці від заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи з 12.07.2021р і до досягнення повнолітньою дочкою двадцяти трьох річного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за умови продовження навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908грн.
В частині стягнення аліментів допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначення строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.10.2021р.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя К.О. Далеко