ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
про примусовий привід свідків та продовження запобіжного заходу
у виді тримання під вартою обвинуваченого
25 жовтня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України, -
встановив:
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження № №12019160500004851 від 04.09.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Прокурор подала клопотання, в якому просила продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в обґрунтування якого прокурор зазначила, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 не зникли та існувати не перестали. Зазначила, що обвинувачений ОСОБА_5 перебував у розшуку та не має міцних соціальних зв'язків. Крім того, прокурор заявила клопотання про повторний привід свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не з'явилися у судове засідання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити відносно обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або зменшити розмір застави.
Заслухавши думку учасників судового провадження щодо клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
При вирішенні питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, за які передбачено покарання у тому числі у виді позбавлення волі на строк до десяти років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він має зареєстроване місце проживання, та не мав до затримання постійного місця роботи, перебував у розшуку та не має міцних соціальних зв'язків, може свідчити вчинення спроб ухилитись від суду та продовжити злочинну діяльність.
Зазначені обставини свідчать про існування ризиків можливого переховування обвинуваченого від суду та продовження ним злочинної діяльності, та які є доведеними прокурором.
Крім того, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв'язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК України, не допитаний сам обвинувачений та свідки.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховатися від суду та продовжити свою злочинну діяльність, що було доведено прокурором в судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.
Вищезазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що на даній стадії кримінального провадження справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_5 на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_5 та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_4 про зменшення розміру застави судом зазначається наступне.
При визначенні розміру застави, суд керується вимогами ч.4, п.2 ч.5 ст.182 КПК України.
Суд вважає, що розмір застави повинен відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , та тим ступенем довіри щодо належної процесуальної поведінки обвинуваченого, який за твердженням сторони обвинувачення вчинив низку тяжких злочинів.
З урахуванням наведеного, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який офіційно не працював, але за його твердженням має постійне місце проживання та родичів, а також той факт, що з моменту обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням застави сплив значний час, та застава не була внесена, суд вважає за можливе зменшити визначений ухвалою суду від 07.06.2021 року розмір застави, з 65 (шістдесяти п'яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на 45 (сорок п'ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За переконанням суду застава у розмірі 45 (сорока п'яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка є меншою від розміру застави, яка обиралась як альтернатива триманню під вартою, буде відповідною і достатньою для обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, а також є достатньою і прийнятною з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню. За переконанням суду обставини даного кримінального провадження, існування ризиків, встановлених судом, тобто існуюча на даний час серйозність ситуації виправдовує прагнення суду забезпечення присутності обвинуваченого в суді, в разі внесення ними застави, у зв'язку з чим встановлення такого розміру застави з урахуванням усіх обставин справи є пропорційним в даному кримінальному провадженні.
Крім того, згідно ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження для забезпечення мети досягнення дієвості цього провадження є привід.
Відповідно до ст. 139 КПК України якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, який був встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив причини свого неприбуття до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано примусовий привід.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 140 КПК України привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений час. Привід може бути застосований до свідка.
Відповідно до ч. 4 ст. 143 КПК України, у разі неможливості здійснення приводу особа, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, повертає її до суду з письмовим поясненням причин невиконання.
Суд наголошує, шо невиконання ухвали про привід свідка без достатніх та обґрунтованих причин, без здійснення достатніх заходів спрямованих на реальне виконання ухвали суду, є неналежним виконанням ухвали суду, за що особа, на яку покладено обов'язок виконання приводу, може бути притягнута до відповідальності. Виконуючи привід, працівник поліції повинен використати всі можливі законні заходи (неодноразово здійснювати вихід за місцем проживання свідка, у разі неможливості виявити свідка за місцем помешкання, опитати членів сім'ї, сусідів для з'ясування причин його відсутності, тощо). Рапорт про невиконання приводу повинен бути обґрунтованим та містити документальне підтвердження неможливості виконати привід (пояснення членів сім'ї, сусідів тощо).
Так, ухвалами суду від 20.07.2021 року та 13.09.2021 року були задоволені клопотання прокурора про привід свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Однак, ці судові рішення до цього часу не виконані та суд не повідомлено про причини такого невиконання, що визнається судом грубим порушенням ч.4 ст.143 КПК України та виявленням явної неповаги до судових рішень, які підлягають безумовному виконанню.
Враховуючи зазначені обставини даного кримінального провадження, зокрема неодноразового невиконання судового рішення про привід свідків, а також вимогу кримінального процесуального закону щодо розумності строків судового провадження та першочерговість розгляду кримінальних проваджень щодо осіб, які перебувають під вартою, суд вважає за необхідне довести до керівництва Приморської окружної прокуратури про систематичне невиконання судового рішення про привід свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 для з'ясування обставин не виконання судового рішення та прийняття дієвих заходів щодо його виконання, про що слід повідомити суд у встановлені законом строки.
Разом із цим, враховуючи те, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судове засідання не з'явилися, а необхідність і їх допиті для встановлення та дослідження всіх обставин справи не відпала, виходячи з того, що суд у відповідності до вимог КПК України повинен сприяти учасникам кримінального провадження у здійсненні їх процесуальних прав, суд приходить до висновку про необхідність застосувати повторний примусовий привід до вищезазначених свідків для їх допиту у судовому засіданні.
Керуючись ст.331, 370, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у зв'язку з неявкою свідків, відкласти на 12:30 год. 29 листопада 2021 року.
Довести до керівництва Приморської окружної прокуратури про повторне невиконання судового рішення про привід свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та повідомити про необхідність доведення до відома суду причини невиконання судового рішення.
Зобов'язати Відділ поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області здійснити примусовий привід в судове засідання, яке відбудеться о 12:30 год. 29 листопада 2021 року у залі судових засідань №106 Приморського районного суду м. Одеси за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33, свідків:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .
Контроль за виконанням ухвали суду в частині здійснення примусового приводу свідків покласти на прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 .
Клопотання прокурора задовольнити частково та продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 грудня 2021 року.
Зменшити розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави обвинуваченому ОСОБА_6 для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, та визначити його у розмірі 45 (сорок п'ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі - 102150 (сто дві тисячі сто п'ятдесят) гривень.
Строк дії ухвали про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та покладених на нього обов'язків, в разі внесення визначеної судом суми застави, становить до 23 грудня 2021 року, включно.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 29 жовтня 2021 року о 08:45 год. в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси №106.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/1986/21
Номер провадження № 1-кп/ 522/630/21
Головуючий суддя - ОСОБА_1