Справа № 679/95/21
Провадження № 22-ц/4820/1241/21
28 жовтня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 679/95/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 травня 2021 року (суддя Гавриленко О. М., повне судове рішення складено 17 травня 2021 року) і на додаткове рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживачів.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд
У січні 2021 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що 23 березня 2017 року між ним і ТОВ «АВТО ПРОСТО» був укладений договір № 722533 про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля). На виконання договору 23 березня 2017 року він сплатив 6463,80 грн винагороди за послуги, пов'язані із включенням договору до системи АвтоТак та формування групи. Протягом строку дії договору також сплатив періодичні платежі з урахування щомісячної винагороди у сумі 44800 грн.
Відповідно до пункту 12.1. статті 12 договору 26 липня 2018 року надіслав на адресу ТОВ «АВТО ПРОСТО» заяву про розірвання договору за власним бажанням, а також просив повернути сплачені періодичні платежі, розраховані згідно з умовами договору, на належний йому банківський рахунок.
Зазначену заяву ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало 30 липня 2018 року і листом від 14 серпня 2018 року повідомило його про розірвання договору та повернення коштів протягом 2 років з часу отримання заяви про розірвання договору. Проте понад 2 роки кошти не повертає.
Тому позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь 39376,90 грн.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 не підтримував позовні вимоги у сумі повернутих під час розгляду справи платежів 27297,46 грн.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 136,49 грн. У решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 червня 2021 року частково стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3119,40 грн. У решті заяви відмовлено.
ТОВ «АВТО ПРОСТО», не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову і заяви про ухвалення додаткового рішення. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Суд не врахував те, що товариство було позбавлено можливості перерахувати кошти ОСОБА_1 , оскільки останній не повідомив свій рахунок, який би відповідав стандартам міжнародного номера банківського рахунка IBAN. Позивач є клієнтом банку, який обслуговує його банківський рахунок, відповідно до умов укладеного між ними договору. Під час перерахунку товариством коштів у сумі 27297,46 грн 13 квітня 2021 року на рахунок позивача установа банку утримала з цих коштів комісію у сумі 136,49 грн. Сплата ТОВ «АВТО ПРОСТО» такої комісії не передбачена укладеним з ОСОБА_1 договором № 722533. Не погоджується із стягненням витрат на правничу допомогу у розмірі 3119,40 грн, оскільки квитанція до прибуткового касового ордера від 13 травня 2021 року викликає сумніви, так як договором про надання правничої допомоги передбачено сплату завдатку і відповідно мало би бути щонайменше два касових ордера. Розмір стягнутих витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи, розміру задоволених позовних вимог.
У відзиві ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції правильно установив, що 23 березня 2017 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО», як фінансовою установою, та ОСОБА_1 , як учасником системи, був укладений договір № 722533 про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) в групах (а. с. 6-10).
На виконання умов договору 23 березня 2017 року позивач сплатив відповідачеві 6463,80 грн винагороди за послуги, пов'язані із включенням договору до системи АвтоТак та формування групи (а. с. 11-13, 18).
Протягом строку дії договору ОСОБА_1 сплатив також періодичні платежі з урахування щомісячної винагороди у сумі 44800 грн (а. с.14-18).
26 липня 2018 року позивач надіслав на адресу ТОВ «АВТО ПРОСТО» заяву, якою повідомив про розірвання договору за власним бажанням, а також просив повернути йому сплачені періодичні платежі, розраховані згідно з умовами договору і повідомив власні банківські реквізити для перерахування коштів (а. с. 19).
Вказану заяву ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало 30 липня 2018 року (а. с. 20, 21).
Листом від 14 серпня 2018 року відповідач повідомив ОСОБА_1 про розірвання договору та повернення періодичних платежів не пізніше ніж протягом 2 років з часу отримання товариством заяви позивача про розірвання договору (а. с. 22).
Згідно з платіжним дорученням № 179 від 13 квітня 2021 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» повернуло ОСОБА_1 відповідно до умов договору періодичні платежі у сумі 27297,46 грн (а. с. 67, 72).
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов про стягнення з відповідача коштів у сумі 136,49 грн, суд виходив з того, що товариство при поверненні періодичних платежів позивачеві не сплатило установі банку комісію у сумі 136,49 коп і вона була оплачена за рахунок повернутих коштів.
Такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладеним між сторонами договором № 722533 не передбачено обов'язок ТОВ «АВТО ПРОСТО» оплачувати банківські послуги позивача Списання комісії (у справі 136,49 грн) проведено договором про надання банківських послуг, укладених між ОСОБА_1 та установою банку.
Тому безпідставним є висновок суду про стягнення з відповідача коштів у сумі 136,49 грн.
Відповідно заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для скасування рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 травня 2021 року у частині задоволення позовних вимог.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 травня 2021 року у частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для скасування додаткового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
На підставі статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (частина 3 статті 142 ЦПК України.
Відповідно до матеріалів справи, професійну правничу допомогу ОСОБА_1 у справі надавав адвокат Волков С. В. відповідно до договору про надання правничої допомоги від 11 грудня 2020 року.
У позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у сумі 4500 грн.
У судовому засіданні 12 травня 2021 року представник позивача до закінчення судових дебатів зробив заяву про неможливість подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу і надання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
14 травня 2021 року адвокат Волков С. В. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, до якої додав копію договору про надання правничої допомоги від 11 грудня 2020 року, акт приймання-передачі правничої допомоги від 13 травня 2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 13 травня 2021 року на суму 4500 грн. (а. с. 80-84).
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги про неспівмірність витрат не заслуговують на увагу.
Відповідно до частин 1 і 2 статт 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії, бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 і 6 статті 137 ЦПК України).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. З цих підстав суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, визначені положеннями частин 5, 6, 7, 9 статті 141 ЦПК України.
Під час розгляду справи відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу з підстав неспівмірності.
Отже, суд не мав підстав для зменшення витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.
На підставі наведених норм права, наданих суду доказів на підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та у зв'язку з тим, що він не підтримував частину своїх вимог (на суму 27297,46 грн) унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову), суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат у сумі 3119,40 грн.
З огляду на викладене додаткове рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» задовольнити частково.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 травня 2021 року у частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвали у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Додаткове рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 01 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 28 жовтня 2021 року.
Суддя-доповідач О. І. Талалай
Судді А. П. Корніюк
І. В. П'єнта