Справа № 607/12991/21Головуючий у 1-й інстанції Багрій Т.Я.
Провадження № 33/817/617/21 Доповідач - Галіян Л.Є.
Категорія -
29 жовтня 2021 р. м. Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Галіян Л.Є. ознайомившись з апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 18 серпня 2021 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 130 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доході громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави 454 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, а вказану постанову суду скасувати.
Ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 та матеріалами адміністративної справи, вважаю, що у поновленні строку на апеляційне оскарження апелянту слід відмовити, а апеляційну скаргу слід повернути апелянту, виходячи з таких міркувань.
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
У даному випадку апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження без поважних на те причин.
Як вбачається з матеріалів справи, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності розглянута без участі останнього, проте він був належним чином повідомлений про судове засідання 18 серпня 2021 року (а.с.17) та не подавав клопотання про відкладення розгляду справи.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, ОСОБА_1 вказує на те, що оскільки справа була розглянута без його участі, строк апеляційного оскарження для нього розпочинається з моменту одержання ним копії постанови. При цьому зазначає, що даної постанови він вчасно не отримав, а про її існування йому стало відомо випадково.
Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що такі доводи ОСОБА_1 є надуманими, виходячи з наступного.
Так, 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 особисто подав до суду заяву про одержання ним копії постанови, яку отримав 28 серпня 2021 (а.с.20).
При цьому апеляційна скарга подана ОСОБА_1 тільки 13 жовтня 2021 року, що вбачається із відмітки на конверті поштового відпралення, отже скарга подана з пропуском встановленого ст. 294 КУпАП строку.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв'язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом 1 року та 8 місяців, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки.
В даному випадку ОСОБА_1 був обізнаний у тому, що справа про адміністративне правопорушення щодо нього розглядається Тернопільським міськрайонним судом, зокрема заявляв клопотання про відкладення судового засідання (а.с.16), але не виявив належної зацікавленості у розгляді вказаної справи.
Слід зазначати, що ЄСПЛ в своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 22.10.1996 р. у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства” та рішення від 20.09.2011 р. у справі “ ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії” застосування строків має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних учасників від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Так в рішенні ЄСПЛ «Пономарьов проти України» Суд визначив, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими.
В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків Судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод».
Тому, зважаючи на доводи ОСОБА_1 як на обставини пропуску процесуального строку та мотиви, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, обґрунтовуючи поважність причин, вважаю, що визнати їх такими немає підстав.
На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
У задоволенні клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду від 18 серпня 2021 року - відмовити.
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 18 серпня 2021 року повернути апелянту.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя