Номер провадження: 22-ц/813/4690/21
Номер справи місцевого суду: 518/1410/19
Головуючий у першій інстанції Алексєєва О. В.
Доповідач Цюра Т. В.
29.10.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 по стягнення заборгованості
У листопаді 2019 року, Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 45 130,33 грн. за кредитним договором №б/н від 09.03.2011 року, яка складається з наступного: 1526,06 грн. - заборгованість за кредитом; 38179,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2799,12 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п.п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн.- штраф (фіксована частина); 2125,25 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати по справі.
Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області 07.07.1995 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.03.2011 року в розмірі 1526 (одна тисяча п'ятсот двадцять шість) гривень 06 коп.
Визначено порядок виконання рішення суду, а саме - розстрочено виконання рішення суду на 4 місяці шляхом стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області 07.07.1995 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д) по 381 (триста вімсот один) гривень 52 копійки щомісячно з дня набрання рішення м законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області 07.07.1995 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського ,1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 64 (шістдесят чотири) гривень 93 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» оскаржує лише в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Враховуючи вимоги ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині його оскарження.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції, в частині його оскарження, відповідає вищезазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 09.03.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, яка підлягає стягненню, станом на 30.09.2019 року має заборгованість 45130,33 грн., з яких:
- 1526,06 грн. - заборгованість за кредитом;
- 38179,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 2799,12 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
а також штрафи відповідно до п.п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: -500.00 грн.- штраф (фіксована частина); - 2125,25 грн. - штраф (процентна складова).
Вказаний розрахунок зроблений за період з 10.12.2013 р. по 30.09.2019 р.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у стягненні заборгованості за простроченими відсотками, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень (фіксована частина); 2125,25 гривень - штраф (процентова складова), районний суд виходив з того, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09.03.2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, у зв'язку із чим суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків, пені та штрафів.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.ч. 1.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч.ч.1,2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судовим розглядом справи встановлено, що у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 09.03.2011 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Вказана Анкета-заява містять лише анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , його контактну інформацію та не містять даних про умови кредитування (а.с. 7).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема відсотки, пеню та штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.
Судом встановлено, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09.03.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.
Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати штрафів, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Наявність у матеріалах справи редакцій та положень Умов та Правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
З тих же підстав не можна вважати складовою частиною кредитного договору витяг з Тарифів банку, оскільки вони також не містять підпису позичальника.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04 вересня 2019 року за результатом розгляду справи № 753/509/16-ц.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків, пені та штрафів, оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 09.03.2011 року шляхом підписання анкети-заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про безпідставність посилань суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні саме на висновок Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 судова колегія вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, адже правовідносини у справі №342/180/17 та у цій справі є подібними, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту з огляду на його характер, спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну частину договору. А відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України судом першої інстанції при виборі і застосуванні саме норм права до спірних правовідносин були вірно враховані висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права.
У доводах апеляційної скарги, апелянт також посилається на те, що крім Анкети - заяви, відповідачем у той же день також було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яку апелянт надав в якості додатків до апеляційної скарги.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до п. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак апелянтом не надано до апеляційного суду жодних доказів неможливості подання зазначеного документа, а саме - довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», до суду першої інстанції.
Окрім того, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, а безпідставне прийняття нових доказів на стадії апеляції може призводити до скасування рішень районних судів, а надалі - до скасування рішень апеляційних судів і залишення в силі попередніх.
Посилання в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не враховані висновки Верховного Суду, що викладені в постановах від 12.02.2020 року у справі №382/327/18-ц, від 04.12.2019 року по справі №750/6058/17-ц, від 06.05.2020 року у справі №358/384/19, апеляційним судом оцінюються критично, з огляду на те, що правовідносини у вищезазначених справах та у цій справі не є подібними.
Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, в цілому зводяться до переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 15 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 по стягнення заборгованості- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 29.10.2021 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Л.А. Гірняк
О.С. Комлева