Номер провадження: 22-ц/813/4615/21
Номер справи місцевого суду: 521/21653/18
Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.
Доповідач Цюра Т. В.
30.09.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,
За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи - КП «Міські дороги», Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, КП «Теплопостачання міста Одеси» про відшкодування матеріальної шкоди,-
У грудні 2019 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником автомобіля Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_1 . 02.10.2018р. приблизно о 13.25 год. він припаркував свій автомобіль на парковці ветеринарної клініки, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 49. В той же час, по вул. Ак. Філатова у напрямку перехрестя вул. Гайдара у м. Одесі рухався вантажний автомобіль Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок наїзду на кришку каналізаціного люку, яка була відкрита та стояла вертикально в обоймі каналізаційного отвору, розташованого навпроти парковки ветеринарної клініки, у останнього виник розрив правого заднього колеса, кришка люку вилетіла із під колеса та влетіла у належний йому автомобіль, внаслідок чого було розбито скло та деформована стійка даху автомобіля, тим сами спричинено майнову шкоду. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2018р. провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Актом обстеження ділянки вулично - шляхової мережі, за результатами обстеження ділянку визнано експлуатаційною, але з недоліками, що не відповідають нормам та стандартам ДСТУ 3587-98, що є порушенням ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», та п. 11 «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України. Зважаючи, що судом встановлені обставини відсутності вини водія Мерседесу реєстраційний номер НОМЕР_2 у ДТП, що сталася, встановлено, що стан дорожнього покриття не відповідає вимогам чинного законодавства, дані обставини стали причиною звернення до суду із відповідним позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди внаслідок ДТП.
В подальшому, позивач уточнив свої позовні вимоги, зазначивши в якості відповідача Одеську міську раду, третіми особами зазначив КП «Міські дороги», Управління дорожнього господарства Одеської міської ради та просив стягнути з Одеської міської ради на його користь матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, в розмірі 46 548,66 грн. та судові витрати в розмірі 2 500 грн.
Протокольною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.06.2019р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - КП «Теплопостачання міста Одеси».
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи - КП «Міські дороги», Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, КП «Теплопостачання міста Одеси» про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено.
Стягнуто з Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, місцезнаходження: 65026, м. Одеса, Думська площа, 1) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 14.02.1996р. Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, зареєстрований: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 46 548 (сорок шість тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 66 коп. та судові витрати в розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Одеська міська рада подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволеннні позовної заяви ОСОБА_1 та стягнути з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Одеської міської ради на рахунок юридичного департаменту Одеської міської ради.
У відзиві на апеляційну скаргу, КП «Міські дороги», посилаючись на її часткову обґрунтованість, просить суд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року - скасувати, апеляційну скаргу Одеської міської ради - задовольнити частково, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради - відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилаючись на її необґрунтованість, просить суд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання, призначене на 30.09.2021 року, з'явився позивач ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_3 , представник Одеської міської ради - Микитин М.В., представник КП «Теплопостачання міста Одеси» Малявкіна А.Б.
Представники Управління дорожнього господарства Одеської міської ради та КП «Міські дороги» до суду не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Skoda Octavia» державний номер НОМЕР_1 , про що свідчить копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 11)
З протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 073951 від 12 жовтня 2018 року, вбачається, що водій ОСОБА_2 02 жовтня 2018 року о 13 годині 30 хвилин, керуючи автомобілем Мерседес реєстраційний номер НОМЕР_2 по вулиці Академіка Філатова, 49 у місті Одесі, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив наїзд на кришку люку, яка відлетіла з-під колеса, розбила скло та деформувала стійку даху автомобіля Шкода реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. п. 2.3, 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. (а.с. 18)
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 27.11.2018р. провадження у справі відносно ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України, закрито згідно до ст. 247 п 1 КпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. (а.с. 19-21)
Під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 073951 від 12 жовтня 2018 року, судом встановлено наступне: «У судовому засідання ОСОБА_1 надав відеозапис з місця пригоди, на якому зображена проїзна частина вулиці Академіка Філатова, у місті Одесі, на якій знаходиться колодязь без люку. З відео вбачається, що при наїзді на металеву конструкцію колодязя, вона хитається, та навколо металевої конструкції наявна вибоїна, яка, на думку суду, утворилась задовго до дати зйомки.» (а.с. 20)
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Актом обстеження ділянки вулично - шляхової мережі від 02.10.2018р., за результатами обстеження ділянку визнано експлуатаційною, але з недоліками, що не відповідають нормам та стандартам ДСТУ 3587-98, що є порушенням ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», та п. 11 «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони», затверджених Постановою Кабінету Міністрів. (а.с. 218)
Згідно звіту спеціаліста-оцінювача ФОП ОСОБА_4 № 01-026 від 26.01.2019р. проведено дослідження автомобіля «Skoda Octavia» державний номерний знак НОМЕР_1 , яким підтверджується наявність пошкоджень відповідного автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 02.10.2018р., розрахована загальна вартість матеріального збитку в розмірі 48787,78 грн., з урахуванням НДС на замінні складові. (а.с. 65-71).
За надання послуг по складанню вищезазначеного звіту позивачем було сплачено 1500 грн. (а.с. 92,93)
Згідно акту виконаних робіт №АТО18010103 від 18.03.2019р., виконаного ДП «Автотрейдінг-Одеса», вартість виконаних робіт складає 46548,66грн., які позивач сплатив, що підтверджується квитанціями від 20.10.2018р. та 19.03.2019р. (а.с.132-135)
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів прийшов до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а відтак підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно загальних положень Закону України «Про автомобільні дороги» вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; проїзна частина - частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів. Автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях (ст.5 Закону).
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
В даному випадку законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, позивач лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір, що позивачем і було доведено.
Власники доріг, вулиць або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях, що знаходяться у їх віданні (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух»). Як вбачається з п. 3.1.2 ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди», гранична глибина окремих осідань, вибоїн на автомобільних дорогах не повинна перевищувати 6 см.
Відповідно до пп. 1 п. а) ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління обєктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і звязку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.
У п. 2.21 «Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів», затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23 вересня 2003р. № 154, зазначено, що відповідальність за якість та своєчасне виконання робіт з ремонту та утримання об'єктів благоустрою несе виконавець робіт (підрядник) відповідно до законодавства.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» звернуто увагу на те, що коли відшкодування шкоди в натурі не можливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У відповідності до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За статтею 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне керування автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої направляється й координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади в області транспорту і який має свої органи керування на місцях.
Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до ДСТУ 3587-97 щодо безпеки дорожнього руху та вимог до експлуатаційного стану доріг та вулиць - автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. У всіх випадках у разі виявлення будь- яких відхилень від вимог цього стандарту, а також на період проведення дорожніх робіт повинні негайно встановлюватися технічні засоби організації дорожнього руху та вводитися обмеження швидкості.
Згідно з п. 3.1.2. ДСТУ 3587-97 у разі виявлення вибоїн, до моменту їх ліквідації, такі повинні бути позначеними відповідними попереджувальними дорожніми знаками.
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться, що відповідає вимогам ст. 17 Закону України «Про автомобільні дороги».
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги» визначені основні обов'язки органів місцевого самоврядування щодо управління функціонування і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, серед яких: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про автомобільні дороги» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг та інших населених пунктів відповідно до діїочих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; тощо.
Відповідності до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема,' організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» зазначено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, у тому числі: забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво; реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах. Також зазначеної статтею визначено, що саме до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.
Власники доріг, вулиць або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях, що знаходяться у їх віданні (ч. 1 ст. 24 Закону України “Про дорожній рух”).
Як вбачається з п. 3.1.2 ДСТУ 3587- 97 “Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди”, гранична глибина окремих осідань, вибоїн на автомобільних дорогах не повинна перевищувати 6 см.
Згідно з ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Рішенням Одеської міської ради від 24.01.2014р. №4569-УІ затверджено Положення про Дорожній фонд Одеської міської ради, які повинні спрямовуватися на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць, доріг у населених пунктах, що належать до комунальної власності, а також на потреби дорожнього господарства.
В поданій апеляційній скарзі Одеська міська рада посилається на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що стосуються делікатних зобов'язань, не надав оцінки наявності або відсутності всіх елементів таких зобов'язань та передчасно дійшов висновку про встановлення обов'язку Одеської міської ради відшкодувати шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Апелянт зазначає, що позивачем не встановлено наявність таких складових елементів делікатного зобов'язання як протиправної поведінки з боку Одеської міської ради та причинно - наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Одеської міської ради та завданою майновою шкодою. Крім того Одеська міська рада зазначає, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції, так і на момент оскарження рішення Одеською міською радою в апеляційному суду, відсутнє будь- яке рішення суду, яке набрало законної сили, яким би визнавалась протиправними дії чи бездіяльність Одеської міської ради чи її посадових осіб, з приводу пошкодження автомобіля, належного на праві власності ОСОБА_1 . Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив причинний зв'язок між протиправними діяннями та шкодою, завданою позивачу, а доводи, зазначені в позовній заяві та встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору по суті, не дозволяють встановити безпосередній зв'язок між неправомірними, на думку позивача та суду діями Одеської міської ради та шкодою, завданою позивачу.
На вказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в судовому засіданні було надано відеозапис з місця пригоди, на якому зображена проїзна частина вулиці Академіка Філатова, у місті Одесі, на якій знаходиться колодязь без люку. З відео вбачається, що при наїзді на металеву конструкцію колодязя, вона хитається, та навколо металевої конструкції наявна вибоїна, яка утворилась задовго до дати зйомки.
Вказані обставини повністю відображені у акті обстеження ділянки вулично - шляхової мережі від 02.10.2018р., за результатами обстеження ділянку визнано експлуатаційною, але з недоліками, що не відповідають нормам та стандартам ДСТУ 3587-98, що є порушенням ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», та п. 11 «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони», затверджених Постановою Кабінету Міністрів. (а.с. 218). Відповідно до п.3.1.2 ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди», гранична глубина окремих осідань, вибоїн на автомобільних дорогах не повинна перевищувати 6 см.
Згідно з п. 3.1.2. ДСТУ 3587-97 у разі виявлення вибоїн, до моменту їх ліквідації, такі повинні бути позначеними відповідними попереджувальними дорожніми знаками.
Таким чином, схемою місця ДТП від 02.10.2018р., актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 02.10.2018р. з фотофіксацією, підтверджується відсутність будь-яких попереджувальних знаків біля виявленої вибоїни. (а.с. 57-64).
КП «Міські дороги» було надано акт комісійного обстеження аварійного люку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 49 на перехресті вулиць Академіка Філатова і Івана та Юрія Лип, напроти парковки ветеринарної клініки, де зазначено, що при виїзді на місце комісія встановила, що місце дтп знаходиться на теплових мережах на проїзній частині вулиці. (а.с. 180)
З листа Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» та додатків до листа від 29.05.2019 року за вх. № 02-01-01-184 вбачається, що за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 49, не знаходиться теплових мереж, що перебувають на балансі. Найближча теплова камера, що знаходиться на балансі підприємства наявна за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 47/1. (а.с. 192,193).
Апеляційний суд на підставі досліджених в матеріалах справи доказів вважає, що Одеською міською радою не надано жодних доказів того, що оглядовий колодязь ( каналізаційний люк), що знаходиться на поверхні дороги та внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода перебуває на балансі КП «Міські дороги», що частина дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода та в результаті чого було пошкоджено автомобіль позивача, знаходиться на балансі КП «Теплопостачання м.Одеси».
Судом першої інстанції було встановлено відсутність балансоутримувача спірної дороги, а тому міська рада є належним відповідачем у справі.
Крім того, відповідно до п.п.1 п.а) ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населення.
В поданій апеляційній скарзі апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення суду допустив неправильне застосування норм процесуального права та порушив норми ст. 82 ЦПК України, оскільки висновки Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521 /18672/18 є правовою оцінкою, наданою судом у адміністративній справі, а не преюдиційними обставинами у даній справі.
На вказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
В даному випадку законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, позивач лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір, що позивачем і було доведено.
Власники доріг, вулиць або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях, що знаходяться у їх віданні (ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух»), апеляційний суд вважає, що саме у віданні Одеської міської ради перебуває проїзна частина вулиці Академіка Філатова у місті Одесі, на якій знаходиться калодязь без люку, в результаті якого й сталась дорожньо-транспортна пригода, оскільки жодних доказів зворотнього апелянтом суду не надано.
Також апелянт посилається на те, що суд перщої інстанції за відсутності відповідних спеціальних знань встановив, що майнова шкода була завдана саме внаслідок наявності вибоїни на проїзджій частині вул. Філатова у місті Одесі. На думку Одеської міської ради, для з'ясування обставин завдання шкоди автомобілю позивача необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких неможливо встановити обставини механізму ДТП, а саме на думку апелянта, суд першої інстанції повинен був провести по вказаній справі автотехнічну експертизу для з'ясування всіх обставин справи.
На вказані посилання апелянта, апеляціний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Одеська міська рада ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не заявляла жодних клопотань щодо проведення експертизи по справі, а тому апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта щодо наявності порушень з боку суду першої інстанції та не проведення у справі експертизи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції оцінив допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів прийшов до висновку, що позовні вимоги, заявлені позивачем, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню, з чим погоджується й апеляційний суд.
За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, треті особи - КП «Міські дороги», Управління дорожнього господарства Одеської міської ради, КП «Теплопостачання міста Одеси» про відшкодування матеріальної шкоди - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11.10.2021 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Л.А. Гірняк
О.С.Комлева