Дата документу Справа № 937/6541/20
Єдиний унікальний №937/6541/20 Головуючий в 1 інст. Іваненко О.В.
Провадження №33/807/558/21 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С.
19 жовтня 2021 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю ОСОБА_1 , розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2020 р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір.
Згідно з оскаржуваною постановою, 31.08.2020 року о 16 годин 07 хвилин ОСОБА_1 в м. Мелітополь по вул. Ломносова керував автомобілем ВАЗ-2108 д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з рота, порушення координації рухів, почервоніння очей), від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою технічного засобу «Drager Alcotest» та у закладі охорони здоров'я відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 ПДР. Від керування відсторонений шляхом передачі тверезому водію.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказує на незаконність постанови суду, яка підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів зазначає, що в порушення вимог ст. 268 КУпАП, суд розглянув справу без його участі, чим позбавив його можливості реалізувати право на правову допомогу. Вказує, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та не відмовлявся від огляду на стан сп'яніння, а протокол складено без участі свідків зазначених в протоколі. Звертає увагу, що факт не вживання алкоголю підтверджується тим, що транспортний засіб не було поставлено на штраф майданчик, а він не був відсторонений від керування транспортним засобом, як це передбачено ст.ст. 260, 266 КУпАП. Крім того, йому не вручено копію протоколу та не роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.
Просить скасувати постанову районного суду, а провадження по справі за ч.1 ст.130 КУпАП закрити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу,перевіривши доводи скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, оскільки справу було розглянуто у відсутність ОСОБА_1 , апеляційна інстанція виходить із наступного.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» в п.41 наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 123161 від 31.08.2020 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
В протоколі зазначено, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області, отже, ОСОБА_1 був попереджений про те, що йому слід очікувати виклику з суду, що підтверджується його особистим підписом (а.с.1).
Судом першої інстанції неодноразово здійснювалися виклики ОСОБА_1 за адресою, вказаною в протоколі, а саме: АДРЕСА_1 , однак поштові конверти із судовими повістками повернулися до суду без вручення, з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.16, 18), що засвідчує бездіяльність ОСОБА_1 щодо отримання судового повідомлення.
Твердження апелянта, що суд помилково направляв повістки на іншу адресу, замість пр. 50 річчя Перемоги 41/85 в м. Мелітополі направляв на пр.. Б. Хмельницького, 41/85 в м. Мелітополі, слід відхилити, оскільки адресу: пр. Б. Хмельницького, 41/85 ОСОБА_1 вказав особисто при складанні відносно нього протоколу та засвідчив правильність цих даних своїм підписом.
Інформація про завчасне публікування списків справ, призначених до розгляду в кожному суді України, у тому числі в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області, на офіційному сайті, дошці об'яв, є загальновідомою.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП, суд першої інстанції мав підстави для здійснення судового розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 .
Крім того, права передбаченіст. 268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови суду та виклику до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізації зазначених прав пов'язана виключно із волевиявленням особи і останній їх реалізував у суді апеляційної інстанції.
Перевіряючи законність постановленого судом рішення, суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Як вбачається із постанови судді місцевого суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАп за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Однак, з таким висновком суду апеляційна інстанція не може погодитися у зв'язку з наступним.
Так, звертаючись до змісту оскаржуваної постанови, слід констатувати відсутність жодного належного обґрунтування висновку районного суду про доведеність провини ОСОБА_1 , що вочевидь не надає можливості стверджувати про законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення.
Визнаючи провину ОСОБА_1 доведеною, суд не перевірив належним чином докази на підтвердження законності вимог працівників поліції та обґрунтованості їх підозр щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, а також щодо дотримання процедури огляду, передбаченої ст. 266 КУпАП.
Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан, зокрема алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан, зокрема алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Тобто, згідно наведеного порядку, проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відбувається на місці зупинки водія і лише у разі його відмови від проходження такого огляду або у випадку незгоди з отриманими результатами цей огляд може бути проведений у закладі охорони здоров'я.
Як видно з матеріалів справи, працівниками поліції інкриміновано ОСОБА_1 відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, у складених документах відносно ОСОБА_1 , а саме: протоколі про адміністративне правопорушення, письмових поясненнях свідків, направленні на огляд, акті огляду зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки саме алкогольного сп'яніння.
Між тим, відеозаписом події зафіксовано, що працівники поліції взагалі не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, а одразу вказували на необхідність їхати до медичного закладу. При цьому, на запитання ОСОБА_1 причину зупинки та підставу такої пропозиції поліцейський вказав про підозру перебування ОСОБА_1 у наркотичному стані чи під дією лікарських препаратів.
Отже, зафіксовані на відео обставини щодо підозр на перебування водія у стані наркотичного сп'яніння чи під дією лікарських препаратів вочевидь не відповідають відомостям, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно перебування ОСОБА_1 у стані саме алкогольного сп'яніння з зазначенням відповідних ознак, що слід визнати суттєвим порушенням.
Також, з оглянутого відеозапису події не вбачається наявність ознак будь-якого сп'яніння у ОСОБА_1 , а його знервований стан виявляв лише незгоду останнього із підозрами з боку працівників патрульної поліції.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що під час керування транспортним засобом його підрізав інший автомобіль, і працівники поліції зупинили його, оскільки він під час маневрування від іншого автомобіля трохи не зіткнувся з патрульним автомобілем, що і викликало обурення працівників патрульної поліції і упереджене ставлення до нього. Вказав, що відмовився їхати до медичного закладу і просив пройти огляд на місці зупинки, проте у поліцейського був відсутній спецприлад.
Надані пояснення ОСОБА_1 щодо обставин зупинки його транспортного засобу узгоджуються із матеріалами справи, в яких наявна постанова про накладення адміністративного стягнення від 31.08.2020 р. за ст. 125 КУпАП за порушення маневрування, що додатково свідчить про правдивість обставин події, повідомлені суду ОСОБА_1 .
Отже, з урахуванням наведеного та приймаючи до уваги вимоги ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 266 КупАП апеляційний суд дійшов висновку, що запропонований працівниками поліції порядок огляду на стан сп'яніння було проведено з істотними порушеннями, що є підставою для визнання встановленого факту відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння недійсним.
Твердження про те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права безпідставні, так як відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були роз'яснені його права відповідо до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується його підписом.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до непогодження з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, що за вже встановлених порушень, суттєво не впливає на висновки суду апеляційної інстанції.
Враховуючи вищевикладені обставини, приходжу до висновку про недоведеність матеріалами справи об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак і відсутність в його діянні складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, вважаю необхідним постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 жовтня 2020 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати.
Постановити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник