Справа № 680/356/21
№2/680/232/21
28 жовтня 2021 року смт Нова Ушиця
Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Яцини О.І.,
за участі секретаря судового засідання - Стандрійчук М.П.,
представника позивача - адвоката Гнідка С.І.,
представника відповідача - адвоката Вілько Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який поданий його представником - адвокатом Гнідком Сергієм Івановичем, до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення страхової виплати,-
Позивач звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути з відповідача 170028,00 грн страхової виплати, 7476,57 грн пені та 1704,94 грн трьох відсотків річних в зв'язку з простроченням страхової виплати.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21 лютого 2020 року близько 16 години 44 хвилини сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_2 перебуваючи за кермом автомобіля марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись заднім ходом по вулиці Центральній в с. Заміхів, Новоушицького району, Хмельницької області, не переконався в безпечності виконуваного манеру, не скористався допомогою інших осіб, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка рухалась в попутному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які в місцях переломів мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння і перебувають в причинному зв'язку з настанням смерті.
03 серпня 2020 року вироком Новоушицького районного суду Хмельницької області у справі № 680/372/20, який був залишений 19 жовтня 2020 року ухвалою Хмельницького апеляційного суду без змін, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк два роки.
Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» згідно з полісом АО/0979425.
Оскільки вказана дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, позивач, в порядку передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звернувся до страховика із заявою про здійснення страхової виплати у розмірі: 170028,00 грн. (4723,00 х 36) згідно із ст. 27.2 Закону, та 18892,00 грн. (56676,00/3) згідно із ст. 27.3 Закону.
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань страховиком було здійснено страхову виплату у розмірі 18892,00 грн. Страхову виплату у розмірі 170028,00 грн страховиком здійснено не було, внаслідок чого позивач звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою судді від 01 червня 2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом, призначено підготовче засідання, надано строк відповідачу для подачі відзиву.
Ухвалою суду від 19 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
25 червня 2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив у якому останній позов не визнав з огляду на те, що 01 червня 2019 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», на сьогодні у зв'язку із зміною назви - AT «СК «ІНГО», було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/0979425, за яким забезпечено автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.з. НОМЕР_1 . 21 лютого 2020 року мала місце ДТП, в результаті якої загинула ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонерка.
Вироком Новоушицького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Вироком суду, зокрема, встановлено відшкодування шкоди ОСОБА_2 , заподіяної смертю потерпілої ОСОБА_3
03 серпня 2020 року до відповідача звернувся ОСОБА_4 - син загиблої, ОСОБА_5 - син загиблої, та ОСОБА_6 - чоловік померлої, із заявами про виплату страхового відшкодування, зазначивши, що розрахунки не проводились, що суперечить обставинам, встановленим преюдиційним рішенням суду від 03 серпня 2020 року у справі №680/372/20. 14 серпня 2020 року заявником було надано додаткові документи, а саме: фінансові документи, що підтверджували витрати на поховання потерпілої.
Листом №2373227 від 31 серпня 2020 року відповідач повідомив позивача та його представника - адвоката Гнідка С.І. про необхідність надання додаткових документів, передбачених ст.35 Закону, які необхідні відповідачу для прийняття рішення у справі, а це: довідку уповноваженого органу, що підтверджує перебування позивача на утриманні померлої; довідку про доходи сім'ї, довідку про призначення пенсії утриманцям у зв'язку із втратою годувальника. Однак, зазначені документи відповідачу не надані.
З урахуванням зазначеного, 04 грудня 2020 року відповідачем було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у сумі 114727,13 гривень в частині відшкодування витрат на поховання, спорудження надгробного пам'ятника та моральної шкоди. У частині відшкодування витрат у зв'язку із втратою годувальника рішення не прийнято з огляду на те, що позивачем дотепер не надано документи, передбачені ст.35.2 Закону.
Відповідач самостійно звертався із запитом через свого адвоката Вілько Н.Г. до ГУ ПФУ в Хмельницькій області з метою з'ясування розміру доходів померлої ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_7 , однак у наданні запитуваної інформації відповідачу було відмовлено.
Позивачем дотепер не виконано вимоги Закону та не надано документи, які підтверджували б факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_3 , розмір доходів померлої, розмір доходів членів сім'ї, довідку про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Зазначені документи до позовної заяви позивачем не надано, у зв'язку із чим правові підстави для задоволення позову відсутні. Факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_3 належними та допустимими доказами позивачем не доведено.
Крім того, листом №2200-0201-8/8826 від 14 лютого 2021 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області повідомлено відповідача про те, що в ГУ ПФУ в Хмельницькій області відсутні документи, які можуть слугувати підтвердженням факту утримання непрацездатного ОСОБА_1 громадянкою ОСОБА_3 .
Враховуючи зазначене позивач не є особою, яка перебувала на утриманні померлої ОСОБА_3 , відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.
На підтвердження факту перебування позивача на утриманні померлої ОСОБА_3 позивач надає довідку, видану старостою Заміхівського старостинського округу Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади Новоушицького району Хмельницької області №441 від 22 червня 2020 року, відповідно до якої померла проживала однією сім'єю і утримувала непрацездатного чоловіка ОСОБА_1 у старости відсутні повноваження посвідчувати факт перебування громадян на утриманні один одного, а відтак надана довідка є недопустимим доказом перебування позивача на утриманні загиблої ОСОБА_3 , з огляду на що відсутні правові підстави до задоволення позовних вимог позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.
Суд, заслухавши представників сторін, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.24).
21 лютого 2020 року близько 16 години 44 хвилини ОСОБА_2 перебуваючи за кермом автомобіля марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом по вулиці Центральній в с. Заміхів, Новоушицького району, Хмельницької області не переконався в безпечності виконуваного манеру, не скористався допомогою інших осіб, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка рухалась в попутному напрямку. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 померла на місці пригоди (а.с.11).
Вироком суду від 03 серпня 2020 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк 2 (два) роки. (а.с.17-21).
Вказаний вирок суду від 03 серпня 2020 року залишено без змін (а.с.22, 23).
ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 27 жовтня 1968 року (а.с.25).
На день смерті із ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_4 - син, ОСОБА_5 - син, ОСОБА_6 - чоловік (а.с.26).
ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 01 квітня 2001 року (а.с.27).
Відповідно до довідки №441 від 22 червня 2020 року виданої старостою Заміхівського старостинського округу, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті була зареєстрована та проживала однією сім'єю та доглядала і утримувала непрацездатного чоловіка ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с.28).
Автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.з. НОМЕР_1 станом на 21 лютого 2020 року був застрахованим у АТ «СК «ІНГО» (а.с.12).
ОСОБА_9 , довірена особа, звернувся до АТ «СК «ІНГО» про здійснення страхового відшкодування у сумі 188920,00 грн (моральна шкода у сумі 18892,00 грн та шкода завдана втратою годувальника у сумі 170028,00 грн (а.с.13-16).
В ГУ ПФУ в Хмельницькій області відсутні документи, що можуть слугувати підтвердженням факту утримання непрацездатного ОСОБА_1 громадянкою ОСОБА_3 (а.с.54).
Відповідно до страхового акту №3115935 від 04 грудня 2020 року та повідомлення від 04 грудня 2020 року сума до відшкодування склала 114727,13 грн (моральна шкода - 56676 грн, пам'ятник - 40000 грн, поховання - 16590, пеня - 1461 грн) (а.с.55).
ГУ ПФУ в Хмельницькій відмовило у наданні інформації стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.57, 58).
Відповідач звертався до позивача з приводу надання документів, які б підтверджували факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_3 , розмір доходів померлої, розмір доходів членів сім'ї, довідку про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника (а.с.59, 60).
Вирішуючи питання допустимості доказів, суд звертає увагу на ч.9 ст.83 ЦПК України, згідно якої копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
Так, 06 серпня 2021 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача про долучення до справи у якості доказів копії листа Мінсоцполітики (а.с.78, 79) та встановлення факту спільного проживання (а.с.80), проте вказані документи не містили доказів надсилання вказаних документів іншій стороні, про що наголосила у судовому засіданні представник відповідача.
За таких обставин, вказані документи суд не бере до уваги.
Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що він є чоловіком загиблої ОСОБА_3 та перебував на її утриманні.
Відповідно до ч.1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Отже, чинним законодавством визначено, що до кола осіб які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, належать: а) непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання; б) дитина потерпілого, народження після його смерті.
Зміст поняття «непрацездатні громадяни» визначено у статті 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними громадянами вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Відповідно до п.п. 35.1, 35.2 ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування протягом тридцяти днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, до якої, крім іншого, додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
Основним елементом вимоги відшкодування шкоди є доведення факту перебування особи на утриманні померлого та доведення обставини, що допомога, яка надавалася, була для заявника постійним та основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Звертаючись до суду із позовною заявою позивач вказує на те, що він перебував на утриманні померлої, є особою пенсійного віку та перебував із ОСОБА_3 у шлюбі.
Статтею 13 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права у межах наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 25 ЗУ «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника.
Спеціальним законом (ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») передбачено надання страховику документів, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, а саме довідку про призначену державну пенсію, надану утриманцям внаслідок втрати годувальника та розмір даної пенсії.
Відповідно до п.п. «є» п.2 ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника до заяви про виплату страхового відшкодування додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника.
Таким чином, для отримання недоотриманого доходу в зв'язку зі смертю годувальника, позивачу необхідно надати до страховика наступні документи: оригінал довідки про стан сім'ї за життя загиблого, оригінал довідки про доходи загиблого за дванадцять місяців до дорожньо-транспортної пригоди, довідку про призначення утриманцю пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із ч. 4 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільного-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю потерпілого.
Оскільки предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданою смертю потерпілого, доказуванню підлягає факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі.
Для обґрунтування своєї позиції, позивачем надана довідка №441 від 22 червня 2020 року видана старостою Заміхівського старостинського округу, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня смерті була зареєстрована та проживала однією сім'єю та доглядала і утримувала непрацездатного чоловіка ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с.28). Однак, окрім вказаної довідки суду не було надано більше переконливих доказів, що свідчили б про перебування позивача на утриманні ОСОБА_3 та його потреби у матеріальній допомозі. Крім того, матеріали справи не містять довідки про доходи загиблої за останні дванадцять місяців до дорожньо-транспортної пригоди, що унеможливлює встановлення обставини наявності доходів останньої щодо утримання свого чоловіка.
Сам факт пенсійного віку та проживання однією сім'єю не підтверджує обставини того, що він перебував на утриманні.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року під час розгляду справи № 165/325/17, в якому зазначено, що довідка про склад сім'ї, за відсутності доказів, що допомога померлого в ДТП була основним і постійним джерелом існування для позивача не є достатнім доказом перебування позивача на утриманні останнього.
Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи не забезпечують її прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, набуття статусу особи, яка має право на утримання як непрацездатна особа, вона повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України».
Позивачем не надано будь-яких доказів передбачених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ЦК України про те, що він перебував на утриманні своєї дружини та на даний час має дохід, менший від встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України» та що допомога померлої була основним та постійним джерелом її існування.
Таким чином, позивачем не доведено обставин перебування на утриманні загиблої та потребу у матеріальній допомозі від останньої, а тому підстави для стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого відсутні.
Враховуючи те, що вимога про стягнення страхового відшкодування задоволенню не підлягає, то вимоги про стягнення 7476,57 грн пені та 1704,94 грн трьох відсотків річних в зв'язку з простроченням страхової виплати також не підлягають задоволенню.
За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даного позову з огляду на його недоведеність.
Згідно із п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в позові, а позивач звільнений від сплати судового збору, суд вважає віднести судові витрати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,
У позові ОСОБА_1 , який поданий його представником - адвокатом Гнідком Сергієм Івановичем, до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» про стягнення страхової виплати - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ - 16285602.
Суддя О. І. Яцина