Іменем України
21 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3219/21
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,
позивача - не прибув
та
представника відповідача - Ахтирської Л.О. (самопредставництво)
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом
ОСОБА_1
до Донецької обласної прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Донецької обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 16 липня 2021 року б/н (арк. спр. 37-40) просить:
- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку з дня початку роботи окружних прокуратур, а саме з 15 березня 2021 року в порядку та розмірах, передбачених статтею 81 Закону України “Про прокуратуру”, виходячи з окладу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року;
- зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку з дня початку роботи окружних прокуратур, а саме з 15 березня 2021 року в порядку та розмірах, передбачених статтею 81 Закону України “Про прокуратуру”, виходячи з окладу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він працює в органах прокуратури Донецької області з 2013 року. Наказом прокурора Донецької області від 16 червня 2016 року № 1508-к позивача увільнено від виконання службових обов'язків прокурора Центрально-Міського району м. Макіївка у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом з 15 травня 2016 року із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку в органах прокуратури Донецької області відповідно до вимог статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Наказом командира військової частини від 31 липня 2020 року № 159 позивач відряджений до військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області на посаду керівника військово-цивільної адміністрації міста Лисичанська та розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 03 серпня 2020 року № 270-к призначений на цю посаду.
Указом Президента України від 19 лютого 2021 року № 62/2021 утворено Лисичанську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області. Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 01 березня 2021 року № 60-к позивач призначений на посаду керівника Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 40 “Про день початку роботи окружних прокуратур” днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року. Таким чином, з 15 березня 2021 року місцеві прокуратури почали працювати як окружні прокуратури.
Відповідно до частини третьої статті 81 Закону України “Про прокуратуру” з 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2021 рік” прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2270 гривень.
Водночас, заробітна плата і середній заробіток позивачу нараховуються та виплачуються відповідачем не відповідно до вимог статті 81 Закону України “Про прокуратуру”, виходячи з окладу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням відповідних надбавок та доплат, а на рівні заробітної плати, яку отримував до увільнення від виконання службових обов'язків, в зв'язку з проходженням військової служби.
20 квітня 2021 року позивач звернувся до Донецької обласної прокуратури з проханням зробити перерахунок заробітної плати з 15 березня 2021 року і здійснювати нарахування середньої заробітної плати з розрахунку окладу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року.
Листом від 31 травня 2021 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку.
Відповідач зазначає, що відповідно до вимог частини першої статті 81 Закону України “Про прокуратуру” заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України “Про прокуратуру” Кабінету Міністрів України не надано права на визначення чи корегування розміру окладу прокурора, а лише вказано на необхідність приведення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України у відповідність із зазначеним законом.
У зв'язку з цим, зміна порядку визначення посадового окладу при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, середнього заробітку в розмірах, передбачених постановами Кабінету Міністрів України, свідчить про грубе порушення прав позивача на оплату праці внаслідок незаконної бездіяльності відповідача щодо виконання вимог Закону України “Про прокуратуру”, адже розмір посадового окладу прокурора визначено безпосередньо у цьому Законі.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Конституційний Суд України в Рішенні від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 визначив, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом; організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частини перша, друга статті 131-1 Конституції України).
З урахуванням викладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.
Донецька обласна прокуратура адміністративний позов не визнала, про що подала відзив на позовну заяву від 20 серпня 2021 року № 15/2-722вих-21, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 118-124).
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), який набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури. Так, у частини першій статті 7 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ) слова «регіональні» та «місцеві» замінено на «обласні» та «окружні».
Статтею 15 Закону № 1697-VІІ (в редакції Закону № 113-ІХ) визначено виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах.
Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX серед іншого передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, визначеному цим розділом.
З наведених норм закону слідує, що законодавець ввів у дію чітко та однозначно визначену процедуру реформування органів прокуратури, зазначивши, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окресливши умову продовження служби - успішне проходження атестації. Разом з цим, позивач участі у атестації не приймав та на теперішній час відсутнє рішення кадрової комісії стосовно ОСОБА_1 про успішне проходження ним атестації, а тому останній не переведений до окружної прокуратури та відповідно не отримує середній заробіток, визначений для працівників окружної прокуратури.
Згідно з абзацом третім пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ за прокурорами місцевих прокуратур зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (на сьогодні - Постанова № 505, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури»).
Оплата праці прокурорів місцевих прокуратур продовжує здійснюватися згідно з постановою Кабінету Міністрів України з питань оплати праці працівників органів прокуратури, а саме Постановою № 505.
На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 28 серпня 2021 року б/н (арк. спр. 78-79). Відповідач правом на подання заперечень не скористався.
Ухвалою від 29 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 25-26).
Ухвалою від 12 липня 2021 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 33-34).
Ухвалою від 26 липня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання (арк. спр. 42-44).
Ухвалою від 20 вересня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів (арк. спр. 112).
Ухвалою від 05 жовтня 2021 року клопотання Донецької обласної прокуратури про поновлення пропущеного процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву та доказів, на яких ґрунтуються доводи та заперечення відповідача, задоволено частково, поновлено Донецькій обласній прокуратурі строк на подання відзиву на позовну заяву, у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів відмовлено, оскільки такий строк не пропущений (арк. спр. 142-143).
Ухвалою від 05 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 21 жовтня 2021 року о 10 год. 30 хв. (арк. спр. 145).
У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином (арк. спр. 146).
Поштове відправлення з ухвалою від 05 жовтня 2021 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті та судовою повісткою, направлене на адресу позивача, зазначену у позовній заяві, повернуто поштовою службою без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (арк. спр. 148, 149).
Згідно з частиною одинадцятою статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Позивач заявами 26 серпня 2021 року б/н та від 16 вересня 2021 року б/н просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 66, 83).
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 14 серпня 2014 року по даний час проходить публічну службу в Прокуратурі Донецької області на посаді прокурора прокуратури Центрально-Міського району м. Макіївки, про що свідчать записи у трудовій книжці від 15 березня 1999 року серії НОМЕР_2 (арк. спр. 10-12).
Наказом прокурора Донецької області від 16 червня 2016 року № 1508-к на підставі витягу з наказу Міністра оборони України від 12 травня 2016 року № 422 ОСОБА_1 увільнено від виконання обов'язків на посаді прокурора прокуратури Центрально-Міського району м. Макіївки, у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом з 12 травня 2016 року строком на п'ять років, із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку (стаття 119 КЗпП України) (арк. спр. 94, 95).
Наказом прокурора Донецької обласної прокуратури від 21 липня 2021 року № 2066-к на підставі контракту від 06 травня 2021 року, укладеного позивачем з Міністерством оборони України, наказу Міністра оборони України від 06 травня 2021 року № 141, із внесеними змінами наказом Міністра оборони України від 30 червня 2021 року № 261, ОСОБА_1 увільнено від виконання обов'язків на посаді прокурора прокуратури Центрально-Міського району м. Макіївки, у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом з 12 травня 2021 року по 12 травня 2023 року, із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку (частина третя статті 119 КЗпП України) (арк. спр. 55, 96-100, 101, 102, 103).
Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 31 липня 2020 року № 159 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , помічника начальника розвідки розвідувального відділення штабу Військової частини НОМЕР_3 , за його згодою увільнено від займаної посади та відряджено до військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області із залишенням на військовій службі для призначення на посаду керівника військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області (арк. спр. 13).
Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 03 серпня 2020 року № 270-к «Про призначення ОСОБА_1 » призначено на період відрядження ОСОБА_1 на посаду керівника військово-цивільно адміністрації міста Лисичанськ Луганської області, яка підлягає заміщенню військовослужбовцями військових формувань, із залишенням на військовій службі, з 03 серпня 2020 року (арк. спр. 22).
Розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 01 березня 2021 року № 60-к «Про призначення ОСОБА_1 » призначено на період відрядження ОСОБА_1 у порядку переведення на посаду керівника Лисичанської міської військово-цивільно адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, яка підлягає заміщенню військовослужбовцями військових формувань, із залишенням на військовій службі, з 02 березня 2021 року (арк. спр. 21).
Листом від 11 травня 2021 року за № 21-476вих-21 Донецька обласна прокуратура повідомила позивачу, що йому нараховується заробітна плата виходячи з мінімальної заробітної плати. Нарахування заробітної плати з розрахунку посадового окладу, передбаченого статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», здійснюється прокурорам, що були переведені до окружних прокуратур. За даними відділу фінансування та бухгалтерського обліку позивача не було переведено до окружної прокуратури, а тому відсутні підстави щодо нарахування заробітної плати, виходячи з посадового окладу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року (арк. спр. 15-16).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків встановлені статтею 119 КЗпП України, відповідно до частини третьої якої, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Підпунктами «ї», «л» пункту 1 Порядку № 100 встановлено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках залучення працівників до виконання військових обов'язків, у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно з абзацами третім, четвертим пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п'ятого пункту 4 цього Порядку (абзац сьомий пункту 2 Порядку № 100).
Абзацами третім, четвертим пункту 4 Порядку № 100 визначено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.
Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абзац п'ятий пункту 4 Порядку № 100).
Згідно з абзацом шостим пункту 4 Порядку № 100 працівникам, які були звільнені в запас з військової служби та повторно призвані (прийняті) на військову службу під час дії особливого періоду, обчислення середньої заробітної плати проводиться з урахуванням положень цього Порядку. Якщо розрахована в установленому порядку середня заробітна плата є нижчою від середньої заробітної плати, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби, для розрахунку застосовується середня заробітна плата, яка зберігалася за працівником протягом попереднього періоду військової служби.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).
Згідно з абзацами третім, четвертим пункту 8 Порядку № 100 у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Законом № 113-IX, який набрав чинності 25 вересня 2019 року та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури:
1) у частині третій статті 6 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) слова «регіональних та місцевих» замінено словами «обласних та окружних»;
2) у статті 7 Закону № 1697-VII: у частині першій:
пункт 1 викладено в такій редакції:
«1) Офіс Генерального прокурора»;
у пункті 2 слово «регіональні» замінено словом «обласні»;
у пункті 3 слово «місцеві» замінено словом «окружні»;
3) статтю 10 Закону № 1697-VII викладено в такій редакції:
«Стаття 10. Обласні прокуратури
1. У системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура.
2. Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників.
3. У структурі обласної прокуратури утворюються підрозділи - управління та відділи.
4. Утворення, перелік, територіальна юрисдикція, реорганізація та ліквідація обласних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором»;
4) у статті 12 Закону № 1697-VII:
у назві слово «Місцеві» замінено словом «Окружні»;
частину першу викладено в такій редакції:
«1. У системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором»;
5) у частині першій статті 15 Закону № 1697-VII:
пункт 4 виключено;
пункти 5-19 викладено в такій редакції:
«5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора;
6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора);
7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора);
8) керівник обласної прокуратури;
9) перший заступник керівника обласної прокуратури;
10) заступник керівника обласної прокуратури;
11) керівник підрозділу обласної прокуратури;
12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури;
13) прокурор обласної прокуратури;
14) керівник окружної прокуратури;
15) перший заступник керівника окружної прокуратури;
16) заступник керівника окружної прокуратури;
17) керівник підрозділу окружної прокуратури;
18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури;
19) прокурор окружної прокуратури»;
6) частини третю, четверту статті 81 Закону № 1697-VII викладено у такій редакції:
«3. Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
4. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом:
1) прокурора обласної прокуратури - 1,2;
2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.».
Отже, з 25 вересня 2019 року положення статті 15 Закону № 1697-VII визначають виключний перелік посад в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах, а положення статті 81 Закону № 1697-VII встановлюють розміри посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, прокурорів окружних та обласних прокуратур.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX:
до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури;
після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором;
за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури;
дія цього пункту не поширюється на випадок, передбачений підпунктом 4 пункту 21 цього розділу.
Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX серед іншого передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, визначеному цим розділом.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».
Наказом Генерального прокурора від 23 грудня 2019 року № 351 «Про день початку роботи Офісу Генерального прокурора», який опубліковано на офіційному вебсайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0351900-19#Text), днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02 січня 2020 року.
Наказом Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур», який опубліковано на офіційному вебсайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0414905-20#Text), днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року.
Наказом Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур», який опубліковано на офіційному вебсайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0040905-21#Text), днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року.
Таким чином, дія статті 81 Закону № 1697-VII не поширюється на прокурорів регіональних та місцевих прокуратур, оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Суд звертає увагу, що положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX не визнані неконституційними.
Пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, а не Бюджетний кодекс України (окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яке Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним)), передбачає оплату праці працівників регіональних прокуратур та місцевих прокуратур відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» на сьогодні є чинною).
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для здійснення ОСОБА_1 , який не пройшов атестацію у порядку, визначеному розділом ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, та не переведений на посаду прокурора в обласну або окружну прокуратури, обчислення середнього заробітку з 15 березня 2021 року в порядку та розмірах, передбачених статтею 81 Закону України “Про прокуратуру”, виходячи з окладу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року, що виключає протиправну бездіяльність відповідача, яку позивач оскаржує в даному позові.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваної бездіяльності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки у спірних правовідносинах позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Донецької обласної прокуратури (ідентифікаційний код 25707002, місцезнаходження: вул. Університетська, буд. 6, м. Маріуполь, Донецька область, 87500) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 29 жовтня 2021 року.
Суддя Т.І. Чернявська