621/2642/21 1-кп/621/235/21
29 жовтня 2021 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
за відсутності потерпілої - ОСОБА_6 , представника потерпілої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021220000000833 за обвинуваченням: ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Комсомольське Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має вищу освіту, не одружений, не працює, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України,
Згідно обвинувального акта від 31.08.2021 ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого за наступних обставин:
ОСОБА_4 07.06.2021 близько о 01:30, будучи в стані алкогольного сп'яніння, тобто з порушенням вимоги пункту 2.9 а), згідно з якою: "Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під виливом наркотичних чи токсичних речовин", керуючи технічно-справним автомобілем "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , рухаючись по автодорозі "Харків-Зміїв-Балаклія" зі сторони с. Задонецького Зміївського району в напрямку м. Зміїв, з невстановленою швидкістю, проїжджаючи в районі 31 км +800 м та в'їхавши в м. Зміїв, діючи необережно, не переконавшись у безпеці своїх цій, обрав небезпечну швидкість руху та прийоми керування автомобілем, при яких допустив втрату контролю над керуванням, чим грубо порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: "Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним", та допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини на праве по ходу свого руху узбіччя, де в подальшому відбулось перекидання на дах вказаного транспортного засобу.
Внаслідок дорожньо-транспортної події, пасажир автомобіля "Сhevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 , який на момент ДТП перебував на передньому пасажирському сидінні, від отриманих тілесних ушкоджень помер в кареті швидкої медичної допомоги в ході транспортування до медичного закладу. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 10-12/1874-Дм/21 від 19.07.2021, причиною смерті потерпілого ОСОБА_9 стала сукупна травма тіла, яка супроводжувалась крововтратою, з послідуючою зупинкою серцевої діяльності, дихання і зупинка функцій центральної нервової системи.
Згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-21/15343-ІТ від 21.07.2021 у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною подією.
Під час досудового розслідування слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова 08.06.2021 застосував у відношенні ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під вартою, а 04.08.2021 продовжив його строк дії. Під час судового провадження строк тримання під вартою був продовжений Зміївським районним судом Харківської області і наразі встановлений до 04.11.2021, без визначення розміру застави.
22.10.2021 прокурор ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . На обґрунтування клопотання зазначив, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу. На думку прокурора, обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого частиною 3 статті 286-1 Кримінального кодексу України, дає підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду. Також, посилаючись на обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення у нетверезому стані, вважав наявним ризик вчинення іншого злочину. Крім того, на думку прокурора, обвинувачений перебуваючи не в межах слідчого ізолятору може незаконно впливати на потерпілу та свідків. Вважав, що викладені ним обставини свідчать про неможливість застосування іншого запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_5 проти клопотання заперечував мотивуючи відсутністю доказів існування ризиків, які б були підставою для продовження дії запобіжного заходу тримання під вартою. Крім того, просив взяти до уваги повідомлені ним письмово підстави для визнання недопустимими тих доказів, що вже досліджені судом, а також висновок судової автотехнічної експертизи №35 від 28.10.2021, який містить відомості, що спростовують обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку, висловлену захисником, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, суд дійшов наступного:
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно пункту 1"с" статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: - законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Враховуючи обсяг доказів, що належить дослідити під час судового розгляду, в межах строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 судове провадження не може бути завершеним, тому суду належить розглянути питання доцільності повторного продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Обвинувачення ОСОБА_4 в тяжкому кримінальному правопорушенні, що спричинило незворотні наслідки у вигляді смерті потерпілого, у поєднанні з тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, та забороною звільнення з випробуванням, вказує на існування ризиків переховування від суду.
На цей час судом не допитані свідки, що свідчить про продовження існування ризику незаконного впливу на них.
Водночас, прокурор безпідставно вказав на наявність алкогольного сп'яніння як обставини, що обтяжує покарання, та може свідчити про ризик нових правопорушень.
Обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння є кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого статтею 286-1 КК України, суб'єктивна сторона якого полягає у необережній формі вини.
Разом з тим, суд відхиляє і доводи сторони захисту щодо недоведення прокурором обґрунтованості обвинувачення та відсутності доказів ризиків, існування яких є обов'язковим для застосування запобіжного заходу.
Формулювання обвинувачення викладене у обвинувальному акті, який прийнятий судом до розгляду. На стадії дослідження доказів суд позбавлений можливості давати оцінку досліджуваним доказам та використати результати такої оцінки під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу.
Наведені вище обставини в сукупності вказують на те, що зазначені вище ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати, а також на неможливість забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, передбачених статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України.
Застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Застосований запобіжний захід - тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України розмір застави у цьому кримінальному провадженні не визначається.
За таких обставин, клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 176-178, 182, 183, 197, 199, 201, 331, 350 Кримінального процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.
2. Продовжити строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 - тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" до 27 грудня 2021 року.
3. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_1