79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.05.10 Справа № 6/122
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т. Б.
судді Бойко С. М.
Марко Р. І.
при секретарі судового засідання Ю. Ковалишин
за участю представників сторін:
від позивача (апелянта) -Буджак В. М. -головний спеціаліст
від відповідача -не з'явився
розглянув апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ № 225/09-15/в від 24.02.2010 р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2010 р.
у справі № 6/122
за позовом Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ
до відповідача ТзОВ «Екстім», м. Івано-Франківськ
про стягнення 1 319 532, 81 грн.
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2010 р. у справі № 6/122 відмовлено в позові Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ до ТзОВ «Екстім», м. Івано-Франківськ про стягнення 1 510 822, 68 грн. за договором № 57 від 23.03.2007 р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.03.2009 р. № 480-ю), в тому числі 1 051 422, 89 грн. основного боргу, 403 746, 39 грн. інфляційних збитків, 55 653, 40 грн. 3 % річних.
Рішення суду мотивоване тим, що договір про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста не може бути підставою для вимог щодо його обов'язкового виконання, а відтак, його слід розцінювати як домовленість сторін про добровільну господарську допомогу, оскільки взяті на себе виконавчим комітетом обов'язки затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта не належить до повноважень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, що підтверджується постановою КМ України № 923 від 08.10.2008 р. «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів». Прийняття побудованого об'єкта в експлуатацію здійснюється Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю шляхом видачі замовнику свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Крім цього, судом зазначено, що виходячи із змісту ст.ст. 175, 177 ГК України, ТзОВ «Екстім»мало намір здійснити добровільну господарську допомогу у вигляді перерахування грошових коштів до цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, тому такі зобов'язання мають добровільний характер, а відтак, несплата відповідачем коштів, обумовлених договором № 57 від 23.03.2007 р., не може бути підставою для стягнення їх в судовому порядку та відповідно нарахування штрафних санкцій.
У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги повністю, посилаючись на те, що укладений між позивачем та відповідачем договір про пайову участь замовників будівництва у створенні соціальної інфраструктури міста не є благодійним договором, а господарським, який укладений на засадах вільного волевиявлення на підставі ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій»та рішень Івано-Франківської міської ради. Разом з тим, апелянт вказав, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2009 р. у справі № 22/76 визнано недійсним п. 2.2 спірного договору (обов'язок виконавчого комітету міської ради надати дозвіл на будівництво та затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта), при цьому, не визнано недійсним договір в цілому, оскільки встановлено, що і без зазначеного пункту договір був би укладений.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судових засіданнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій»в редакції, чинній на момент укладення договору, фізичні та юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, або юридичні особи, які отримали рішення сільської, селищної, міської ради чи уповноваженого на те виконавчого органу про погодження місця розташування об'єкта, мають право на одержання вихідних даних на проектування цього об'єкта та здійснення проектно-вишукувальних робіт.
Вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 5 Закону України «Про архітектурну діяльність»в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору, розроблення проектів об'єктів архітектури здійснюється на підставі вихідних даних на проектування, до яких належать: архітектурно-планувальне завдання; завдання на проектування; технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури. Вихідні дані складаються на підставі затвердженої містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, а також відповідних рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Матеріалами даної справи встановлено, що згідно п. 3.22 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 160 від 21.03.2007 р., ТзОВ «Екстім»надано дозвіл на будівництво групи багатоквартирних житлових будинків на орендованій земельній ділянці по вул. Ю. Целевача. Даним рішенням передбачено, що забудовник (позивач) повинен здійснювати будівництво на умовах укладення угоди з виконавчим комітетом міської ради про участь у соціально-економічному розвитку міста.
Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006 р. «Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку м. Івано-Франківська»створено цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Івано-Франківська та затверджено Положення про цей фонд.
Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 р. затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста.
Згідно п. 2.1 зазначеного рішення, дія Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста поширюється на всіх замовників будівництва, які здійснюють на території Івано-Франківської міської ради діяльність зі створення об'єктів будівництва.
Таким чином, перерахування пайового внеску органам місцевого самоврядування є однією з умов надання вихідних даних, за відсутності яких проектування, а отже і будівництво об'єкта є неможливим.
Постановою Кабінету міністрів України від 24.01.2007 р. № 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів», яка діяла на момент укладення спірного договору, встановлено граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з врахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування).
У своєму листі від 24.04.2008 р. № 12/6-429 «Щодо застосування положень постанови Кабінету міністрів України від 24.01.2007 р. № 40»Міністерство регіонального розвитку та будівництва України зазначило, що з метою забезпечення прозорості залучення коштів замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів виконавчим органам місцевого самоврядування, виходячи з власних повноважень та конкретних умов розвитку відповідних територій, необхідно розробити та затвердити у встановленому порядку нормативи для визначення розмірів залучення коштів замовників на зазначені цілі та методику їх розрахунку. При цьому, обсяг залучених коштів замовників на зазначені цілі не може перевищувати граничних розмірів, встановлених постановою Кабінету міністрів України від 24.01.2007 р. № 40.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами на відповідній території.
Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту (ч. 1 ст. 648 ЦК України).
Порядок та умови оплати пайової участі замовників будівництва у формування цільового фонду соціально-економічного розвитку міста регламентується розділом 5 Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста та договором, укладеним між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та замовником будівництва.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Закону України «Про планування і забудову територій», а також вищезазначених рішень Івано-Франківської міської ради 23.03.2007 р. між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ТзОВ «Екстім»укладено договір № 57 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста.
Відповідно до п. 2.1 даного договору, відповідач зобов'язався сплатити пайовий внесок у розмірі та терміни, визначені договором.
Згідно п. 3.2 договору, ТзОВ «Екстім»сплачує не менше 20 % попереднього розміру пайового внеску у сумі 1 051 422, 89 грн. протягом 40 банківських днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету міської ради.
Відповідно до п. 5.1 договору, при простроченні платежів, визначених п.п. 3.2 та 3.4 договору, замовник сплачує виконавчому комітету міської ради пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що укладений між позивачем та відповідачем договір про пайову участь замовників будівництва у створенні соціальної інфраструктури міста не є благодійним договором, а господарським. Сторони на засадах вільного волевиявлення взяли на себе взаємні зобов'язання.
При цьому, слід зазначити, що ст.ст. 175 та 177 ГК України містяться у главі «Загальні положення про господарські зобов'язання», а тому мають загальний характер щодо таких правовідносин, тоді як спеціальними нормами, які регулюють відносини у сфері участі у створенні та розвитку інженерної та соціальної інфраструктури населеного пункту є норми Закону України «Про планування і забудову територій», постанови Кабінету міністрів України від 24.01.2007 р. № 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів»та ст. 648 ЦК України.
Суд зазначає, що укладений між сторонами договір не містить ознак благодійництва з огляду на те, що відповідно до абз. 2-3 ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», благодійництво -це добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство. А благодійна діяльність -це добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.
З огляду на це, апеляційна інстанція дійшла висновку, що спірний договір укладений на підставі ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій»та обов'язкового до виконання правового акту органу місцевого самоврядування, а отже, немає підстав вважати, що це добровільна господарська допомога.
Крім цього, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.07.2009 р. у справі № 22/76 за позовом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ТзОВ «Екстім», яке набрало законної сили, встановлено, що договір № 57 від 23.03.2007 р. укладався відповідно до Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006 р. та згідно вимог ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій», а відтак, не має ознак благодійництва.
Також вказаним судовим рішенням визнано недійсним п. 2.2 договору (обов'язок виконавчого комітету міської ради надати дозвіл на будівництво та затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта), при цьому, не визнано недійсним договір в цілому, оскільки встановлено, що і без зазначеного пункту договір був би укладений.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом не взято до уваги те, що відповідач здійснює будівництво з метою отримання прибутку. Разом з тим, відповідачем використовується інженерно-транспортна та соціальна інфраструктура міста, тобто комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій, а також об'єктів соціального та культурно-побутового обслуговування населення, призначених для забезпечення стійкого розвитку та функціонування населеного пункту. З метою відшкодування витрат за використання таких інфраструктур, додаткове навантаження на них, а також з метою їх розвитку і сплачується пайовий внесок згідно укладеного договору про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ задоволити.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2010 р. у справі № 6/122 скасувати. Прийняти нове рішення.
Позов Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ до ТзОВ «Екстім», м. Івано-Франківськ про стягнення 1 510 822, 68 грн. задоволити.
Стягнути з ТзОВ «Екстім», м. Івано-Франківськ на користь виконавчого комітету Івано-Франківської області 1 051 422, 89 грн. основного боргу, 403 746, 39 грн. інфляційних збитків, 55 653, 40 грн. 3 % річних.
3. Доручити господарському суду Івано-Франківської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Суддя Бойко С. М.
Суддя Марко Р. І.