79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
11.05.10 Справа № 12/27-1527
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” від 09.10.2009 р. № 137-51/720
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2009 р.
у справі № 12/27-1527
за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку “УкрСиббанк” (далі -АКІБ «УкрСиббанк»), м.Харків
до ПП “Вікторія Тур”, м.Тернопіль
про стягнення 105 348, 43 грн. за кредитним договором № 28/15-05 від 29.03.2005 р., в т.ч. 86 818, 01 грн. основного боргу, 10 411, 19 грн. процентів, 2 262, 01 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 857, 22 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 5 000 грн. штрафу; стягнення 6 662, 51 грн. за договором овердрафта № 63/15-08 від 01.04.2008 р., в т.ч. 5 418, 44 грн. основного боргу, 676, 75 грн. процентів, 534, 62 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 32, 7 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів
За участю представників сторін:
від позивача -Ребрик А.М. (провідний юрисконсульт відділу примусового стягнення Західного управління зі стягнення боргів, довіреність від 04.01.2010 р. за № 11 в матеріалах справи);
від відповідача -не з”явився
Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.
Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 р., 17.12.2009 р., 09.02.2010 р., 02.03.2010 р., 13.04.2010 р.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2009 р. у справі № 12/27-1527 (суддя Френдій Н.А.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 28/15-05 від 29.03.2005 р. 33 496, 8 грн. основного боргу, 2 008, 13 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 10 411, 19 грн. процентів, 771, 15 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 5000 грн. штрафу, а за договором овердрафта № 63/15-08 від 01.04.2008 р. 5 418, 44 грн. основного боргу, 676, 75 грн. процентів, 534, 62 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 32, 7 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.104-106).
Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (а.с.117) й уточнення її вимог, де просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в стягненні 53 661, 16 грн. за кредитним договором № 28/15-05 від 29.03.2005 р., з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що суд дійшов до помилкового висновку, що право банку на вимагання від позичальника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів пов”язане з розрахунком заборгованості, а не з вимогою вих. № 137-51/66 від 23.02.2009 р. про дострокове повернення кредиту в зв”язку з неналежним виконанням умов кредитного договору; оскільки позичальник не погашував і не погасив по теперішній час заборгованості, то банк нарахував пеню станом на момент здійснення розрахунку - 12.06.2009 р., в якому враховано положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР, згідно з яким розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; господарський суд сплутав поняття визнання терміну повернення кредиту та процентів за його користування з припиненням кредитного договору, адже згідно з ст.1049 ЦК України та п.1.2.2 кредитного договору кредит вважається повернутим у момент зарахування грошової суми в повному обсязі на відповідний рахунок банку.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги.
Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.04.2010 р. була визнана необов”язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, то за таких обставин колегія суддів вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.101 ГПК України.
Як встановлено судом першої інстанції, 29.03.2005 р. між АКІБ «УкрСиббанк» (банк за кредитним договором, позивач у справі) і ПП “Вікторія Тур” (позичальник за договором, відповідач у справі) був укладений кредитний договір № 28/15-05 на суму 26620 доларів США (далі -кредитний договір) для придбання автомобіля марки MAZDA-6 із строком погашення кредиту до 28.03.2011 р. (а.с.12-17).
На виконання умов кредитного договору згідно з меморіальним валютним ордером № 1 від 30.03.2005 р. (а.с.44) позивач перерахував відповідачу 26 620 доларів США, що дорівнює еквіваленту 140 582, 88 грн. по курсу НБУ на день укладення цього договору.
Відповідно до п.п.11.1, 11.2 кредитного договору в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов»язань позичальником банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, а кредит -обов»язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов»язується достроково повернути отриманий кредит і плату за кредит у встановлений заново термін у повному обсязі.
Так, керуючись п.п.11.1, 11.2 кредитного договору, 03.03.2009 р. банк направив як на юридичну адресу позичальника згідно з витягами з ЄДРПОУ станом на 21.01.2008 р. (а.с.35) і станом на 03.08.2009 р. (а.с.36) (46001, м.Тернопіль, вул.Коперніка, 3), так і на домашню адресу керівника ПП “Вікторія Тур” Лівкович Світлани Борисівни лист № 137-51/66 від 23.02.2009 р. (а.с.26-27) з повідомленням про дострокове повернення кредиту за договором у зв”язку з непогашенням кредиту, простроченням сплати процентів і з вимогою повернення простроченої суми кредиту. Дана вимога надсилалася на обидві вищевказані адреси рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.25, зворот), однак відповідач до відділення пошти для одержання даного листа не з'явився. На думку колегії суддів, особисте небажання відповідача одержувати рекомендовану поштову кореспонденцію, з»являтися до поштового відділення не може вважатися недотриманням банком умов щодо повідомлення про дострокове повернення кредиту. Такі дії ПП “Вікторія Тур»свідчать про недобросовісність позичальника як сторони за кредитним договором, так і суб»єкта господарювання в цілому.
Частиною 2 пункту 11.2 кредитного договору передбачено, що у разі зміни фактичної чи юридичної адреси позичальником без попереднього про це повідомлення банку чи інших навмисних дій позичальника, в зв'язку з чим письмова вимога банку ним не отримана, строк повернення кредиту та плати за кредит в такому разі встановлюється через 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику, тобто в даному випадку до 17.03.2009 р.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу АКІБ “УкрСиббанк” слід задоволити повністю, рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2009 р. у справі № 12/27-1527 скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити повністю, стягнути з відповідача на користь позивача 53 321, 21 грн. основного боргу, 253, 88 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 86, 07 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором № 28/15-05 від 29.03.2005 р. В решті рішення суду залишити без змін.
При цьому колегія виходила з наступного.
Оскільки ПП “Вікторія Тур” не оскаржує рішення в апеляційному порядку, тим самим визнає позов у частині його задоволення, а не погоджується з ним частково тільки позивач, то апеляційний господарський суд перевіряє законність і обгрунтованість лише в частині оскарження банком.
Окрім того, як вбачається з протоколу (а.с.40), в судовому засіданні 31.08.2009 р. відповідач визнав заборгованість по кредиту й овердрафту, проте заперечив проти позовної вимоги про стягнення 5 000 грн. штрафу за кредитним договором № 28/15-05 від 29.03.2005 р. Як вбачається з матеріалів справи, будь-які письмові зауваження з приводу допущених у протоколі судового засідання неправильностей не подавалися відповідачем.
Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству чи не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Таким чином, визнання позову відповідачем -це безумовне погодження задоволити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.
Твердження відповідача про те, що ним подавалася банку передбачена п.4.3. кредитного договору звітність (баланс з розшифровкою основних статей балансу, звіт про прибутки та збитки позичальника, банківська довідка про рух коштів по поточним рахункам позичальника в інших банках за звітний період, довідка про відсутність/наявність заборгованості за кредитами в інших банках, де у позичальника відкриті поточні рахунки, перелік сум та контрагентів, дебіторську та кредиторську заборгованість на звітну дату), не підтверджене належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, оскільки в наданих як доказ даних тверджень листі та наказі (а.с.98-99) така інформація відсутня, а тому до уваги судами обох інстанцій не приймаються.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 5 000 грн. штрафу за кредитним договором на підставі його п.7.6 є обгрунтованою, яка законно стягнута судом першої інстанції.
Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, доказів проплати як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій відповідачем не подано, про що свідчить і зареєстрована в банку 06.01.2009 р. за вх. № 137-53011283 довідка ПП “Вікторія Тур” про нездійснення підприємницької діяльності в зв»язку зі світовою кризою (а.с.99).
Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України, ч.2 ст.617 ЦК України не вважається надзвичайною та невідворотною обставиною (дія непереборної сили), підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов”язання, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Враховуючи норми матеріального права, умови кредитного договору, договору овердрафта № 63/15-08 від 01.04.2008 р. (а.с.18-24) та фактичні обставини справи, сума позову за обома договорами, яка нарахована згідно з розрахунком (а.с.4-5), є підставною, обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області в частині відмови в задоволенні позову не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу АКІБ “УкрСиббанк” задоволити повністю.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2009 р. у справі № 12/27-1527 скасувати в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити повністю.
Стягнути з ПП “Вікторія Тур” (ідентифікаційний код 31080264) на користь АКІБ “УкрСиббанк” (ідентифікаційний код 09807750) 53 321, 21 грн. основного боргу, 253, 88 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 86, 07 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором № 28/15-05 від 29.03.2005 р.
В решті рішення суду залишити без змін.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
Стягнути з ПП “Вікторія Тур” (ідентифікаційний код 31080264) на користь АКІБ “УкрСиббанк” (ідентифікаційний код 09807750) 1 120, 11 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 312, 5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 560, 05 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин