про відмову у відкритті касаційного провадження
29 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 620/1693/20
адміністративне провадження № К/9901/38116/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року (колегія у складі суддів Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., Федотова І.В.)
у справі № 620/1693/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області; відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років за заявою від 18.03.2020;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити, нараховувати та виплачувати пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) в розмірі 90 % суми щомісячного заробітку, без обмеження граничного розміру з урахуванням середньомісячної суми виплат відповідно до довідки прокуратури Чернігівської області від 27.01.2020 № 18-11, починаючи з дня звернення за пенсією - 18.03.2020.
Чернігівський окружний адміністративний суд (суддя Заяць О.В.) рішенням від 30.03.2021 задовольнив частково позов:
- визнав неправомірними дії ГУ ПФУ в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років за заявою від 18.03.2020;
- зобов'язав ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001) з урахуванням середньомісячної суми виплат відповідно до довідки прокуратури Чернігівської області від 27.01.2020 № 18-11, починаючи з дня звернення за пенсією - 18.03.2020;
- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
ГУ ПФУ в Чернігівській області оскаржило це рішення в апеляційному порядку.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.09.2021 скасував рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2021, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.
20.10.2021 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, що 22.10.2021 надійшла до Верховного Суду, в якій, із посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2021 та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2021.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суд апеляційної інстанції вирішив спір без врахування висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 404/5325/17, від 17.10.2018 у справі № 211/2954/17. Статтею 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) збільшено стаж роботи, що дає їй право на пенсію за вислугу років у порівняння зі ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, з 20 років до 23 років 6 місяців, що є звуженням її прав, порушує легітимні очікування, суперечить ч. 1 ст. 8 Конституції України. На день набуття чинності Законом № 1697-VII вона мало соціальні гарантії щодо умов отримання пенсії за наявності вислуги у 20 років відповідно до Закону № 1789-ХІІ. Касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001).
За предметом спору ця справа не належить до категорії справ, що підлягають розгляду виключно за правилами загального провадження (ч. 4 ст.12 КАС України).
Тому, Чернігівський окружний адміністративний суд в ухвалі від 17.08.2020 про відкриття провадження обґрунтовано вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі, ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
ОСОБА_1 покликається на наявність у справі підстав, передбачених у пп. а) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Між тим, не визначає проблемне питання, відповідь на яке потребувала б викладення судом касаційної інстанції нового висновку щодо застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного кола суб'єктів подібних правовідносин, не вказує приклади неоднакового застосування судами у інших справах Закону № 1697-VII, Закону № 1789-ХІІ чи інших норм матеріального та процесуального права.
Тому, Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає обставин, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження
Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі 752/20817/16-а вже висловлював висновок щодо застосування ст. 86 Закону № 1697-VII у питанні збільшення необхідного стажу роботи для призначення пенсії прокурорам і слідчим не менше 23 років, у порівнянні із стажем роботи не менше 20 років, який був необхідний для призначення пенсії прокурорам і слідчим відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-XII (в редакції від 26.07.2001, чинній до 30.09.2011) про те, що: «<…> У період дії ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26.07.2011, що діяла до 30.09.2011, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.
<…> Станом на 30.09.2011 у <…> був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.
Відтак, у період дії ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26.07.2011 позивач не набула права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав <…>.».
Надалі, Верховний Суд неодноразово підтримав таку правову позицію у постановах від 20.02.2018 у справі № 372/2909/17; від 10.07.2018 у справі № 211/5697/16-а, від 30.08.2018 у справі № 212/7438/16-а, від 30.10.2019 у справі № 466/9965/16-а, від 30.10.2019 у справі № 466/9965/16-а та ін.
Суд апеляційної інстанції переглянув рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 відповідно до таких висновків щодо застосування норм права та відмовив у задоволенні позову, зокрема у частині вимог щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області призначити, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за відсутні у неї необхідного стажу роботи.
Разом з тим, ОСОБА_1 у касаційній скарзі не обґрунтовує необхідність відступлення від зазначених висновків щодо застосування ст. 50-1 Закону № 1789-XII, ст. 86 Закону № 1697-VII у подібних правовідносинах та Суд у цій справі не вбачає підстав для такого відступу.
Суд відхиляє покликання скаржника на постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 404/5325/17, від 17.10.2018 у справі № 211/2954/17, оскільки зазначені справи за результатом касаційного перегляду судових рішень були направлені на новий розгляд до судів нижчих інстанцій. Тобто, у вказаних справах Верховний Суд не викладав висновків щодо застосування норм матеріального та процесуального права.
Між тим, Конституційний Суд України Рішенням від 23.01.2020 № 1-р/2020, на який покликається ОСОБА_1 , визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. «б» - «г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Тобто, предметом зазначеного конституційного подання було визнання неконституційним окремих положень Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», які регулюють призначення пенсії за віком на пільгових умовах, особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, та окремих категорій працівників авіації і льотно-випробного складу, які мають право на пенсію за вислугу років.
Особливості призначення пенсії працівникам прокуратури за віком не є однорідними із зазначеними вище категоріями пенсіонерів, унормовані ст. 86 Закону № 1697-VII, не визнавалися неконституційними та залишаються чинними.
Водночас, Суд не вбачає підстав, передбачених ч. 4 ст. 7 КАС України, за яких суди попередніх інстанцій мали б не застосовувати положення ст. 86 Закону № 1697-VII, а застосовувати ст. 22, 58 Конституції України як норми прямої дії.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. 333, 355, 359 КАС України, Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 620/1693/20.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя Н.В. Коваленко