12 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12546/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року (суддя 1-ї інстанції Дєєв М.В.) у справі №160/12546/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.10.2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невиплати вихідної допомоги ОСОБА_1 та щодо невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку;
- зобов'язати Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 22124,01 грн. (двадцять дві тисячі сто двадцять чотири гривні одна копійка);
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 15.05.2020 року по день фактичного розрахунку з урахуванням середньоденного розміру 1079,22 грн. із утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що при звільненні позивача відповідачем не виплачено усіх належних виплат, а саме позивачу не виплачено вихідну допомогу при звільнення. Також, вказав, невиплата позивачу при звільненні вихідної допомоги зумовила здійснити виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні та невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровської обласної прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.
Зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, що складає 21882,42 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот вісімдесят дві гривні сорок дві копійки).
Зобов'язано Дніпропетровську обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, з 15.05.2020 року по день фактичного розрахунку з урахуванням з урахуванням середньоденного розміру 1042,02 грн. (одна тисяча сорок дві гривні дві копійки) із утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тими, що судом першої інстанції не було враховано, що ні спеціальним ЗУ "Про прокуратуру" та №113-ІХ, ні ст. 44 КЗпП України не передбачено, виплату вихідної допомоги прокурорам, яких звільнено відповідно до підпункту 2 пункту 9 розділу ІІ ЗУ №113-ІХ у зв'язку з неуспішним проходженням атестації прокурором.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні, враховуючи правову позицію Верховного Суду з подібних правовідносин.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Прокуратури Дніпропетровської області №386 від 30.04.2020 року, керуючись пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України “Про прокуратуру”, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру” з 14.05.2020 року та доручено відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
24.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури із запитом про надання належним чином оформлених розрахункових листів щодо заробітної плати позивача за січень-травень 2020 року.
01.10.2020 року Дніпропетровська обласна прокуратура у відповідь на запит позивача листом №27-31 вих-20 надано розрахункові листи із заробітної плати за січень-травень 2020 року.
Із наданих відповідачем розрахункових листів вбачається, що позивачу не виплачено вихідну допомогу при звільнені.
Позивач вважає протиправним нездійснення виплати вихідної допомоги при звільненні та невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, звернувся до суду із зазначеним позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на виплату допомоги при звільненні.
Такі висновки суд обґрунтував тим, що у разі звільнення прокурора у зв'язку з ліквідаціє, реорганізацією, скороченням чисельності або штату установи, він має право на виплату вихідної допомоги і таке право передбачено ст..44 КЗпП України.
Оскільки у спірному випадку позивача звільнено з прокуратури на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якого прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, суд першої інстанції вказав на те, що у такому випадку позивачу має бути виплачена вихідна допомога. Позов задовольним частково, оскільки здійснивши самостійно розрахунок належних сум, які не є аналогічними заявленими позивачем.
Позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Як свідчать встановлені обставини справи, наказом Прокуратури Дніпропетровської області №386 від 30.04.2020 року, керуючись пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України “Про прокуратуру”, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру” з 14.05.2020 року.
Підставою для звільнення стало рішення кадрової комісії №2. (а.с. 17)
24.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури із запитом про надання належним чином оформлених розрахункових листів щодо заробітної плати позивача за січень-травень 2020 року.
01.10.2020 року Дніпропетровська обласна прокуратура у відповідь на запит позивача листом №27-31 вих-20 надано розрахункові листи із заробітної плати за січень-травень 2020 року.
Із наданих відповідачем розрахункових листів вбачається, що позивачу не виплачено вихідну допомогу при звільнені.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі №160/5937/20, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021р., у задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії, поновлення на посаді, відмовлено.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із тим, що, на думку позивача, відповідач протиправно відмовив йому у виплаті вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням, а також у зв'язку з неповним розрахунком при звільненні.
Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Відповідно до пункту 9 частини першої цієї статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п'ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Законом № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 КЗпП України.
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 Кодексу).
Статтею 40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).
Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус"; статтю 40 доповнено частиною п'ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус"; частину дев'яту статті 252 після слів "дисциплінарної відповідальності та звільнення" доповнено словами і цифрами "а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу".
Внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.
Таким чином, частиною п'ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України.
Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні.
Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав.
Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати йому вихідної допомоги при звільненні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що середній місячний заробіток позивача становив 21882грн. 42 коп.
Судом першої інстанції вірно було зазначено про наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 21882грн. 42 коп.
Згідно з ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Враховуючи зазначені норми, а суму, що підлягає отриманню позивачем вихідної допомоги при звільненні судом, судом першої інстанції вірно було сятгнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1042,02грн.
Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі №160/12546/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2021 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак