28 жовтня 2021 р. Справа № 950/1047/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мельнікової Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 29.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Стеценко В.А., вул. Піонерська, 2, м. Лебедин, Лебединський, Сумська, 42200, повний текст складено 29.07.21 по справі № 950/1047/21
за позовом ОСОБА_1
до поліцейського СРПП ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Прохненка Максима Сергійовича
про скасування постанови у справі про адмінправопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Лебединського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до поліцейського СРПП ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Прохненка Максима Сергійовича, в якому просив:
- скасувати постанову, винесену поліцейським СРПП Лебединського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області сержантом поліції Прохненком М.С. серія БАВ № 377477 від 28.05.2021 року за правопорушення, передбачене п.п.2.1 А ПДР;
- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене п.п.2.1 А;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції України у Сумській області код ЄДРПОУ 40108777 м. Суми Г.Кондратьєва, 23 на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 29.07.2021 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилачись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, винести нове рішення, яким скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, провадження у справі закрити та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що поліцейським СРПП ВП №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Прохненком М.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 28.05.2021 серії БАВ № 377477, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.
У постанові БАВ № 377477 від 28.05.2021 зазначено, що 28.05.2021 року на вул. Вокзальна, м. Лебедина ОСОБА_1 керував мопедом Suzuki Lets II, б/н, без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.п. 2.1 А ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обгрунтованість винесеної постанови підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, якими було доведено правомірність дій працівників поліції та прийнятого ними рішення щодо притягнення позивача до відповідальності за ч. 2 ст 126 КпАП України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до п.п. 2.1.а "Правил дорожнього руху України" водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII.
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України Про дорожній рух).
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом у вигляді накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно із законодавством України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17 (адміністративне провадження № К/9901/17925/18).
Необхідно наголосити, що відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 283 КУпАП встановлено вимоги щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якій повинні бути викладені всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення має містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Такий обов'язок відповідача є імперативним.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 р. (справа № 337/3389/16-а), від 31.01.2019 р. (справа 464/2309/17), від 13.02.2020 р. (№ 524/9716/16-а).
Судовим розглядом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 28.05.2021 року на вул. Вокзальна, м. Лебедина керував мопедом Suzuki Lets II, б/н, та при перевірці не пред'явив на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено відеозапис.
Із матеріалів справи вбачається, що в п. 7 оскаржуваної постанови зазначено «Відеозапис», що не є найменуванням технічного засобу, яким здійснено відеозапис.
Оскільки в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 377477 від 28.05.2021 відсутні посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, тому наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності доказів на підтвердження порушення позивачем ПДР України, а відтак і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо доведеності наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню, з постановленням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана позивачем постанова серії БАВ № 377477 від 28.05.2021 року, винесена поліцейським СРПП ВП №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Прохненком Максимом Сергійовичем, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Сумського РУП Головного управління Національної поліції України в Сумській області на користь позивача судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 1135, 00 грн. (454,00 + 681,00).
Керуючись ст. ст. 229, 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Лебединського районного суду Сумської області від 29.07.2021 по справі № 950/1047/21 -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 задовільнити.
Скасувати постанову поліцейського СРПП ВП №3 (м. Лебедин) Сумського РУП ГУНП в Сумській області Прохненка Максима Сергійовича серії БАВ № 377477 від 28.05.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувать Сумського РУП Головного управління Національної поліції України у Сумській області (код ЄДРПОУ 40108777) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1135, 00 (тисяча сто тридцять п'ять) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя Курило Л.В.
Судді Кононенко З.О. Мельнікова Л.В.