29 жовтня 2021 р. Справа № 520/9966/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 р. (постановлену суддею Біленським О.О.) по справі № 520/9966/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчини певні дії,
08.06.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати акт №826/21 розслідування нещасного випадку форми Н-1 (НПВ) від 05.03.2021 р., затверджений начальником Департаменту патрульної поліції 09.03.2021 р.; зобов'язати Департамент патрульної поліції повторно оформити результати службового розслідування за фактом нещасного випадку, який стався 01.08.2020 р. з поліцейським роти № 5 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Охріменком Д.О., відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 р. № 705, встановивши, що нещасний випадок настав в період проходження служби під час виконання службових обов'язків, одночасно визначивши розумний строк виконання рішення суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 р. позов ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.
22.06.2021 р. позивач надав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 р. продовжено термін залишення без руху позову ОСОБА_1 та надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів фактичного ознайомлення позивача з актом № 826/21 розслідування нещасного випадку форми Н-1 (НПВ) від 05.03.2021 р. та вказати конкретну дату ознайомлення позивача з цим актом.
Позивачем надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 р. позов повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Кодексу законів про працю України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 р. позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчини певні дії, залишено без руху та запропоновано позивачу з метою усунення недоліків позовної заяви надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів або надати до суду докази, які підтверджують дату ознайомлення позивача з оскаржуваним актом.
22.06.2021 р. від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому повідомлялось, що позивач не брав участі у засіданні комісії 05.03.2021 р. та не був на нього запрошений. Дізнавшись у середині квітня 2021 року про те, що у відношенні нього прийнято вказаний акт, позивач звернувся за правовою допомогою.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 р. продовжено термін залишення без руху позову ОСОБА_1 та повідомлено позивачу з метою усунення недоліків позовної заяви надати до суду докази фактичного ознайомлення позивача з актом № 826/21 розслідування нещасного випадку форми Н-1 (НПВ) від 05.03.2021 р. та вказати конкретну дату ознайомлення позивача з цим актом протягом десяти календарних днів з моменту отримання ухвали суду.
На виконання вищевказаної ухвали суду, представником позивача надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що 14.04.2021 р. позивач ознайомлений із актом № 826/21 від 05.03.2021 р., на час звернення позивача за правовою допомогою до Харківського місцевого центру з безоплатної вторинної правової допомоги і на час складання адвокатського запиту від 25.04.2021 р. у позивача була копія акту № 826/21 від 05.03.2021 р. Представник позивача вказав, що причиною пропуску процесуального строку для звернення до адміністративного суду в даному випадку є тривале отримання від суб'єкта владних повноважень додатків до акту від 05.03.2021 р., без яких його зміст і підстави прийнятого рішення незрозумілі.
При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що відповідно ч. 5 ст. 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить один місяць, а розслідування нещасного випадку відноситься до проходження публічної служби.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Отже, підставою для повернення позовної заяви відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України є неподання особою в зазначений строк заяви або визнання неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є поліцейським роти № 5 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП.
01.08.2020 р., із поліцейським роти № 5 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП Охріменко Д.О. стався нещасний випадок.
Відповідачем складено акт № 826/21 розслідування нещасного випадку форми Н-1 (НПВ) від 05.03.2021 р., затверджений начальником Департаменту патрульної поліції 09.03.2021 р. що стався 01.08.2020 р. із позивачем, за висновком якого "нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби не при виконанні службових обов'язків".
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем не заперечується той факт, що вищезазначений акт за формою Н-1 ним отримано саме 14.04.2021 р.
Отже, строк звернення до адміністративного суду сплинув, оскільки за захистом власних прав та інтересів позивач звернувся лише в червні 2021 року.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суспільні відносини, пов'язані зі вступом, проходженням та звільненням з публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється спеціальним законодавством, а саме: Законом України "Про Національну поліцію", та, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р., № 114 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та іншими нормативно-правовими актами.
Вказаними нормами права не встановлено строків звернення поліцейських до суду щодо питань проходження ними служби.
Питання звернення до суду за захистом своїх прав при вступі, проходженні та звільненні з публічної служби врегульовуються положеннями КАС України, який встановлює спеціальні строки звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, процесуальний закон, включаючи в себе спеціальну норму щодо строків звернення до адміністративного суду з питань, зокрема, проходження поліцейськими публічної (військової) служби, встановлює місячний строк для звернення до суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або інтересів.
У рішенні від 21.02.1975 р. у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 р. № 17-рп/2011 у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов'язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п'ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.
Разом з цим, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Оскільки на протязі майже двох місяців позивачем не ставилося питання щодо правомірності прийняття відповідачем рішення (Акту за формою Н-1), то подання позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням спірного рішення матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа “Олександр Шевченко проти України”, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 р. по справі № 804/958/17 та від 14.09.2020 р. по справі №9901/203/20.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.
Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 312, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2021 р. по справі № 520/9966/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Я.В. П'янова