28 жовтня 2021 року Справа № 280/8276/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми щорічної разової грошової допомоги
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - УСЗН ЗМР по Шевченківському району, відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахування та невиплати позивачу суми разової щорічної грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком на перше січня 2021 року з урахуванням вже виплачених сум;
стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 7354,00 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає про те, що є учасником бойових дій та відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 05 травня, однак ця допомога виплачена йому у розмірі 1491,00 грн., що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325. Стверджує, що з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 чинною є норма частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за змістом якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Враховуючи положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», розмір разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2020 році становить 8845,00 грн., тобто сума недоотриманих позивачем коштів становить 7354,00 грн. Вказує, що 03 серпня 2021 року представником позивача на адресу відповідача був направлений супровідним листом адвокатський запит про надання інформації, в якому розмірі позивачу було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у 2021 році та заяву ОСОБА_1 від 03.08.2021 про проведення перерахунку та виплати йому невиплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, однак представником позивача була отримана відповідь від 13.08.2021 №К-1647, у якій відповідач відмовив у здійсненні перерахунку і виплаті недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня, також зазначив, що позивачу у 2021 році було сплачено 1491,00 грн. та зауважив про те, що повноваження щодо розрахунку розмірів допомоги на 2021 рік належало і належить КМУ та Мінсоцполітики. З огляду на зазначене, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Ухвалою судді від 10.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 08 жовтня 2021 року на адресу суду надіслав відзив (вх. №57972), у якому пояснює, що ОСОБА_1 у 2021 році перераховано грошову допомогу у розмірі 1491,00 грн., суму якої визначено постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 08 квітня 2021 року №325, якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій. Також зазначив, перерахування виплати грошової допомоги до 5-го травня за 2021 рік у іншому розмірі в управління відсутні, виплату проведено в межах чинного законодавства, в абсолютних розмірах, зазначених у постанові Кабінету Міністрів України на відповідний рік, у межах функцій управління та у межах Державного бюджету на 2021 рік. Зауважує, що чинне законодавство не передбачає можливості збільшення на свій розсуд розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня розміру соціальних виплат, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Щодо твердження УСЗН ЗМР по Шевченківському району, що воно не є належним відповідачем по справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 42 КАС України, учасниками справи є сторони, треті особи.
За приписами пункту 9 частини 1 статті 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Отже, відповідачем є особа до якої звернена вимога позивача.
В рамках розгляду даної справи позивачем оскаржуються дії відповідача щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня позивачу, як учаснику бойових дій, в неналежному розмірі. Жодних вимог безпосередньо до Кабінету Міністрів України позивачем не заявлено.
Таким чином, з урахуванням визначеного позивачем предмету позову, суд приходить до висновку про те, що УСЗН ЗМР по Шевченківському району є належним відповідачем по даній справі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 16 квітня 2015 року Головним управлінням Національної гвардії України.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 04 червня 2018 року №342 виданої позивачу Національною гвардією України військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 в період з 26.06.2014 по 30.07.2014; з 09.10.2016 по 09.12.2016; 08.02.2017 по 07.04.2017; з 02.05.2017 по 15.06.2017; з 05.11.2017 по 29.12.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичній операції: смт. Амвросіївка Донецької області; м. Маріуполь Донецької області.
03 серпня 2021 року представником позивача на адресу відповідача супровідним листом був направлений адвокатський запит про надання довідки, з якого часу ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН ЗМР по Шевченківському району як учасник бойових дій та довідки про розмір нарахованої та виплаченої грошової допомоги у 2021 році, із зазначенням дати та суми перерахування позивачу коштів, а також заява ОСОБА_1 від 03.08.2021 про перерахунок та виплату невиплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік.
У відповідь на адвокатський запит та заяву позивача УСЗН ЗМР по Шевченківському району листом від 13.08.2021 №К-1647 повідомило, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року №325 позивачу здійснено виплату зазначеної допомоги відповідно до списків Шевченківського військового комісаріату м. Запоріжжя, де він перебуває на обліку на військовому обліку, у розмірі 1491,00 грн. шляхом перерахування коштів на банківську установу. Вказано також, що Управління виконує функцію лише виплати допомоги, а не встановлює розміри допомоги, а тому всі виплати управлінням соціального захисту населення здійснено відповідно до чинного законодавства в повному обсязі без порушень.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо перерахування та виплати позивачу суми разової щорічної грошової допомоги до 05 травня 2021 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком на перше січня 2021 року з урахуванням вже виплачених сум, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Пільги часникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону №3551-XII, відповідно до частини 5 якої (в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Як визначено статтею 17 цього Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 12 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови. Зокрема, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 08 квітня 2021 року №325, де передбачено, що учасникам бойових дій у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проводиться у розмірі 1491,00 гривень.
Водночас, Конституційний Суд України рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22 травня 2008 рік № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 12 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частиною 5 якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
При вирішенні даної справи, в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права (а саме Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV та Постанови № 112), викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України", заява № 63134/00).
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року- 1769,00 грн.
Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769 гри. х 5). Сума недоотриманих позивачем коштів становить 7354,00 грн. Виплата позивачу разової грошової допомоги у сумі 1491,00 грн. не відповідає статті 12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення її прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача.
В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій за 2021 рік здійснило УСЗН ЗМР по Шевченківському району в розмірі 1491,00 грн., однак виплата позивачу разової грошової допомоги не відповідає статті 12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі. Сума недоотриманих позивачем коштів становить 7354,00 грн.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а тому позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне стягнути з УСЗН ЗМР по Шевченківському району на користь позивача з недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, згідно зі статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 7354,00 грн.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», але у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: договір та додаткова угода №1 про надання правової допомоги №210523-01 від 23.05.2021, укладений між позивачем та адвокатом Кошліченко Ніною Валеріївною; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №ЗП001195 від 29.11.2016; ордер на надання правничої правової допомоги Сабалдашному Я.Ю. від 25.08.2021; детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару та акт прийому передачі виконаних робіт і послуг від 25.08.2021; квитанцію до прибуткового касового ордера №171 від 25.08.2021 про сплату 3500,00 грн. ОСОБА_1 на підставі договору по надання правової допомоги №210523-01.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, від 16.03.2021 у справі №20/12065/19.
Суд проаналізував детальний розрахунок вартості адвокатського гонорару та акт прийому передачі виконаних робіт і послуг від 25 серпня 2021 року, відповідно до якого розмір адвокатського гонорару адвоката складає 3500, 00 грн. за надання адвокатом ОСОБА_2 Сабалдашному Я.Ю. правничу допомогу наступного характеру: усної консультації, пошук судової практики та вивчення законодавства із питання оскарження бездіяльності УСЗН ЗМР по Шевченківському району щодо перерахування та невиплати ОСОБА_1 суми разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплачених сум, складання та направлення до УСЗН ЗМР по Шевченківському району заяви ОСОБА_1 про перерахунок та виплату недоплаченої частини суми разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплачених сум, адвокатського запиту за кошт адвоката та складання позовної заяви із підготуванням доказів до неї та направлення до Запорізького окружного адміністративного суду та звертає увагу на те, що вищеперераховані послуги та виконані роботи можна вважати як однією наданою послугою, а саме складання та направлення позовної заяви до суду.
Необхідно звернути увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Так, суд вважає безпідставним віднесення до витрат на правничу допомогу наступних послуг: «усної консультації, пошук судової практики та вивчення законодавства із питання оскарження бездіяльності УСЗН ЗМР по Шевченківському району щодо перерахування та невиплати ОСОБА_1 суми разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплачених сум, складання та направлення до УСЗН ЗМР по Шевченківському району заяви ОСОБА_1 про перерахунок та виплату недоплаченої частини суми разової щорічної грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплачених сум, адвокатського запиту за кошт адвоката», оскільки це є складовими процесу підготовки позовної заяви, що свідчить про відсутність підстав для їх відокремлення від послуги складання позовної заяви.
Крім того, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню. На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є типовою та незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката в частині складання позовної заяви у сумі 1000,00 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.
Відтак, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 1000,00 грн., судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 16, код ЄДРПОУ 37573780) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми щорічної разової грошової допомоги задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України №367-XIV від 25.12.1998 «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 7354,00 (сім тисяч триста п'ятдесят чотири) грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак