ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.10.2021Справа № 910/11846/20
За заявою Приватного акціонерного товариства "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" (ПрАТ "КШВЗ) (19400, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, місто Корсунь-Шевченківський, вул. Правобережна, 83; ідентифікаційний код: 00222456)
про розподіл судових витрат
За позовом Приватного акціонерного товариства "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" (ПрАТ "КШВЗ) (19400, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, місто Корсунь-Шевченківський, вул. Правобережна, 83; ідентифікаційний код: 00222456)
До 1) Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "ВОСХОД" (19401, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, місто Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 26; ідентифікаційний код: 00901695)
2) Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1, ідентифікаційний код: 31032378)
Про визнання недійсними патентів на корисні моделі № 123295, 123296, № 123297 та зобов'язання вчинити дії
Суддя Бондаренко - Легких Г. П.
Секретар судового засідання Гиренко А. В.
За участі представників сторін:
Від позивача: Ярмолінський Ю. В., ордер серія СА № 1004875, відеоконференція за допомогою EASYCON;
Від відповідача - 1: Шевченко А.Г., довіреність від 10.03.2020, відеоконференція за допомогою EASYCON;
Від відповідача - 2: не прибув.
Приватне акціонерне товариство "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького (далі - позивач; ПрАТ "КШВЗ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "ВОСХОД" (далі - відповідач - 1; ПрАТ "ВО "Восход") та Міністерства економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач - 2) про визнання недійсними патентів та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є виробником сільсько-господарських (далі - с/г) машин та запчастин і в технологічному процесі виготовлення с/г машин використовує вузол обпирання підшипникової опори робочого диска ґрунтообробного агрегату, вузол обпирання підшипникової опори криволінійного робочого диска ґрунтообробного агрегат, підшипникову опору робочого диска ґрунтообробного агрегату.
31.08.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позовних вимог, про що оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення у справі № 910/11846/20 було підписано 09.09.2021 року.
10.09.2021 через відділ канцелярії суду від Приватного акціонерного товариства "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" надійшла заява про стягнення судових витрат (уточнена) на професійну правничу допомогу, судового збору, витрат на проведення судової експертизи, в якій позивач просить стягнути з відповідача-1 79 812,00 грн судових витрат.
13.09.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою призначив розгляд заяви позивача про розподіл судових витрат на 12.10.2021.
24.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
11.10.2021 через канцелярію суду від представників відповідача-1 надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій представники просять залишити заяву позивача про розподіл судових витрат без задоволення.
11.10.2021 через канцелярію суду від представників відповідача-1 також надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В судове засідання 12.10.2021 прибули представник позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 не прибув, про причини неявки суд не повідомив та його неявка не перешкоджає розгляду заяви про розподіл судових витрат позивача.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України за загальним правилом інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Втім, суд, заслухавши позиції представників сторін, дослідивши та розглянувши уточнену заяву позивача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також клопотання представників відповідача-1 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення, яким частково задовольнити заяву позивача щодо розподілу судових витрат, з підстав нижчевикладених.
В позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що складається з судового збору у розмірі 12 612, 00 грн, 20 000, 00 грн витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності та 20 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Через електронну пошту суду 29.03.2021 надійшла скріплена ЕЦП заява позивача про розподіл судових витрат, в якій позивач просить стягнути розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 500, 00 грн.
31.08.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позовних вимог, про що оголосив вступну та резолютивну частини рішення. В судовому засіданні 31.08.2021 представником позивача було заявлено усне клопотання в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів на підтвердження понесення судових витрат впродовж п'яти днів після ухвалення судового рішення.
На виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК, позивач, подав до суду уточнену заяву про розподіл судових витрат та докази, що підтверджують їх понесення. В уточненій заяві про розподіл судових витрат позивач просить стягнути з відповідача-1 12612, 00 грн судового збору, 20000, 00 грн витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності, 47200, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заперечуючи проти задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат, представники відповідача-1 подали до суду клопотання про зменшення судових витрат (надійшло до суду 11.10.2021), в якому, зокрема, заперечували в частині понесення витрат позивача лише відповідачем-1, та вказали, про необхідність пропорційного покладення витрат позивача на обох відповідачів.
Втім, суд не погоджується з означеним висновком представників відповідача-1, оскільки, розпорядженням Кабінету міністрів України від 13.10.2020 №12167-р «Про національний орган інтелектуальної власності» визначено, що ДП «Український інститут інтелектуальної власності» виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.
16.10.2020 набув чинності Закону України від 16.06.2020 №703-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності», яким внесено зміни до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», зокрема згідно п.4 ч.2 ст.3-1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» встановлено, що до владних повноважень, делегованих НОІВ належить опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі у бюлетені, ведення Реєстру, внесення до нього відомостей.
Натомість, спір у даній справі виник щодо спірних патентів державна реєстрація яких проведена 25.07.2017 та такі патенти були видані Міністерством економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України.
За таких обставин, судові витрати позивача, що пов'язані з розглядом даної справи повинні покладатись на відповідача-1, як власника спірних патентів, які, за висновками рішення суду, визнані недійсними. Суд зазначає, що спір виник саме з дій відповідача-1, а відповідач-2 лише діяв в межах своєї компетенції, здійснюючи покладені на нього реєстраційні функції.
I. Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне:
В попередньому (орієнтовному) розрахунку, який наведений у позовній заяві позивач визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.
У первинній заяві про розподіл судових витрат від (від 29.03.2021) позивач просить стягнути з відповідача 13 500, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, до заяви додано наступні докази понесення судових витрат:
- Договір про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019;
- Додаткова угода №1 від 22.07.2019 до Договору;
- Акт приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2021 у розмірі 13 500, 00 грн;
- Детальний опис робіт виконаних адвокатом до 26.03.2021 у розмірі 13 500, 00 грн;
На виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України позивачем впродовж п'яти днів після ухвалення рішення надано докази на понесення ним судових витрат, однак разом з цим подано уточнену заяву про розподіл судових витрат від 03.09.2021 (надійшла до суду 10.09.2021), якою збільшено витрати на професійну правничу допомогу на 33 700, 00 грн, а відтак заявлено до стягнення 47 200, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу (13 500, 00+33 700, 00).
До уточненої заяви про розподіл судових витрат позивач долучає наступні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу:
- Додаткова угода №2 від 05.07.2021 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019;
- Акт приймання-передачі наданих послуг від 02.09.2021 у розмірі 33 700, 00 грн;
- Детальний опис робіт виконаних адвокатом після 01.04.2021 у розмірі 33 700, 00 грн;
- Рахунок на оплату №2 від 03.09.2021 за Актом від 26.03.2021 та 02.09.2021 у сукупному розмірі 47 200, 00 грн (13 500,00+33 700,00);
- Платіжне доручення №2327 від 03.09.2021 про оплату послуг адвоката за Актом від 26.03.2021 та 02.09.2021 у розмірі 47 200, 00 грн.
За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 5 та ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
11.10.2021 через канцелярію суду від представників відповідача-1 надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій представники просять залишити заяву позивача про розподіл судових витрат без задоволення.
Представники відповідача-1 заперечують проти задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат з наступних підстав:
(1) Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку понесених судових витрат, який визначений позивачем у позовній заяві розмір очікуваних витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000, 00 грн. Втім, в уточненій заяві про розподіл судових витрат згідно якої позивач просить стягнути вже 47 200, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, останній не довів, що він не міг передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку;
(2) згідно приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов у справі 910/11846/20 пред'явлено до двох відповідачів - ПрАТ «ВО «Восход» (відповідач-1) та ДП «Укрпатент» (відповідач-2), а тому покладення судових витрат позивача лише на відповідача-1 не ґрунтується на вимогах ГПК.
За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.
Згідно ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Окрім цього, частиною 6 статті 129 ГПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Суд, погоджується з представниками відповідача-1 в частині того, що подаючи до суду попередній (орієнтовний) перелік судових витрат позивачем було зазначено очікувану суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. Однак, в уточненій заяві про розподіл судових витрат, позивач, жодним чином не обґрунтовує причини, за яких останній не міг передбачити витрати на професійну правничу допомогу у заявленій сумі до стягнення (47200, 00 грн) в попередньому розрахунку.
Крім того, суд зазначає, що під час розгляду справи, а саме 29.03.2021 до суду надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій позивач визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу - 13 500, 00 грн.
Натомість, позивач, виконуючи вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України в частині подання доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу, подав до суду уточнену заяву про розподіл судових витрат (надійшла до суду 10.09.2021), якою фактично збільшив раніше заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу на 33 700, 00 грн вже після винесення судового рішення від 31.08.2021.
З доданої до уточненої заяви Додаткової угоди №2 від 05.07.2021 вбачається, що сторонами внесено зміни до Договору між АБ «Юрія Ярмолінського» під час розгляду справи в частині ціни договору та вказано, що у випадку досягнення мети представництва у господарській справі №910/11846/20 клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 20 000, 00 грн. При цьому, ні під час судових засідань 06.07.2021, 03.08.2021, 31.08.2021, в тому числі і під час судових дебатів 31.08.2021, представником позивача та самим позивачем не повідомлялось суду про намір збільшити розмір раніше заявлених витрат та відповідних заяв матеріали справи не містять.
Суд зазначає, що приписи статті 162 ГПК України вказують на те, що позивач повинен ще при поданні позову зазначити про понесені ним витрати та визначити їх розмір, в тому числі, позивач повинен прогнозувати розмір витрати, які він очікує понести. Положення ГПК України надають право сторонам подавати докази фактичного понесення витрат після ухвалення судового рішення, однак, сторони повинні добросовісно користуватись процесуальними правами і не зловживати положеннями статті 129, 221 ГПК України, з метою недопущення штучного збільшення витрат.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, яка має право на таке відшкодування, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд зазначає, що в Актах від 26.03.2021 та 02.09.2021 не деталізовано витрачений адвокатом час на складення того чи іншого процесуального документу, з огляду на що, визначити дійсно витрачений представником позивача час на підготовку, а відтак, дослідити співвідношення зазначеного в Актах обсягу наданих послуг з фактично витраченим часом адвоката на їх надання не вбачається за можливе.
Крім того, в Акті від 02.09.2021 представником позивача серед іншого зазначено про гонорар за подання до господарського суду письмових пояснень (великої складності 11 аркушів) 31.08.2021 вартістю 4 000, 00 грн.
Однак, згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Таким чином, подання письмових пояснень (окрім випадку, коли відповідні пояснення надаються на вимогу суду) не є необхідною процесуальною дією під час розгляду справи по суті, з огляду на те, що сторони добросовісно користуючись процесуальними правами та обов'язками викладають всі міркування у заявах по суті справи, якими для позивача є безпосередньо сама позовна заява та відповідь на відзив. На переконання суду, включення таких робіт (які не є необхідними) до акту свідчить про їх недоцільність, а отже про штучне збільшення обсягу фактично наданої правничої допомоги.
На підстав вище викладеного, суд вважає, що позивачем не доведено співмірність заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47 200, 00 грн та необґрунтовано збільшення раніше визначеної суми витрат до стягнення на 33 700, 00 грн вже після ухвалення судового рішення.
З огляду на що, суд, керуючись ч. 6 ст. 129 ГПК України та з врахуванням клопотання відповідача-1 про зменшення судових витрат, прийшов до висновку про задоволення заяви в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача адвокатських витрат у раніше визначеному розмірі, а саме 13 500, 00 грн. Розмір понесених витрат є доведений позивачем та встановлений судом на підставі:
- Договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.07.2019;
- Додаткової угоди №1 від 22.07.2019 до Договору;
- Акту приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2021 у розмірі 13 500, 00 грн;
- Детального опису робіт виконаних адвокатом до 26.03.2021 у розмірі 13 500, 00 грн;
- Платіжного доручення №2327 від 03.09.2021 про оплату послуг адвоката за Актом від 26.03.2021.
II. Щодо витрат на проведення експертизи, суд зазначає наступне:
Згідно з ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
11.10.2021 через канцелярію суду від представників відповідача-1 надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Представники відповідача-1 заперечують проти задоволення заяви позивача в частині стягнення витрат на проведення експертизи, оскільки, вважають, що послуги з проведення експертизи були надані з порушенням ГПК України та Закону України «Про судову експертизу».
Суд не погоджується з вказаними запереченнями, крім того, в своєму рішення від 31.08.2021 суд наводив власні висновки щодо врахування висновку експерта № 54-01 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності складеного 31.12.2019, як належного та допустимого доказу. Зокрема, суд відхилив доводи відповідача - 1 щодо дати укладання договору з експертом та дати початку експертного дослідження, а також щодо укладання договору із фізичною особою підприємцем, а не експертом, з тих підстав, що такі доводи є формальними, і не спростовують висновків експерта, при цьому Петренко С. А. є атестованим судовим експертом, відомості про якого розміщені в Реєстрі атестованих судових експертів.
Так само, суд, відхиляє доводи представників відповідача-1 в частині того, що доданий до заяви про розподіл судових витрат (уточненої) рахунок №46 від 19.12.2019 ФОП Петренка С. А. на оплату послуг проведення експертизи в розмірі 20 000. 00 грн не може бути прийняти судом, оскільки не був доданий до позовної заяви та позивач не обґрунтував в порядку ст. 80 ГПК України неможливість подання такого доказу разом з позовом.
Як встановлено судом вище, в позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що складається також з витрат на проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у розмірі 20 000, 00 грн.
До позовної заяви було додано:
- Акт виконаних робіт з надання послуг від 31.12.2019 у розмірі 20 000, 00 грн;
- Платіжне доручення №1371 від 20.12.2019 про оплату позивачем послуг у розмірі 20 000, 00 грн.
При цьому, в судовому засіданні 31.08.2021 представником позивача було заявлено усне клопотання в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів на підтвердження понесення судових витрат впродовж п'яти днів після ухвалення судового рішення.
На виконання вимог ч. 8 ст. 129 ГПК позивач подав до суду уточнену заяву про розподіл судових витрат до якої додав докази, що підтверджують їх понесення. Зокрема, на підтвердження понесення витрат на проведення експертизи, позивач керуючись ч. 4 ст. 127 ГПК України подав рахунок №46 від 19.12.2019 ФОП Петренка С. А. на оплату послуг проведення експертизи в розмірі 20 000, 00 грн.
За таких обставин, докази на підтвердження витрат на проведення експертизи подані в порядку та строки, що передбачені ГПК України та розмір таких витрат є підтвердженим, з огляду на що, суд покладає понесені позивачем витрати на проведення експертизи у розмірі 20 000, 00 грн на відповдача-1.
III. Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне:
Позивач в своїх заявах про розподіл судових витрат (від 29.03.2021 та 03.09.2021) просить суд, в тому числі, стягнути з відповідача-1 на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 12 612, 00 грн.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Втім, з п. 8 резолютивної частини рішення від 31.08.2021 (повний текст складено 09.09.2021) вбачається, що судом вирішено питання щодо розподілу судового збору та стягнуто з відповідача-1 на користь позивача суму судового збору у розмірі 12 612, 00 грн.
З огляду на що, суд відмовляє позивачу в прийнятті додаткового рішення про стягнення з відповідача-1 розміру судового збору, оскільки питання про його розподіл було вирішено судом при постановленні судового рішення.
Керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 233, 236-238, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" про розподіл судових витрат - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "ВОСХОД" (19401, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, місто Корсунь-Шевченківський, вул. Костомарова, 26; ідентифікаційний код: 00901695) на користь Приватного акціонерного товариства "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" (19400, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, місто Корсунь-Шевченківський, вул. Правобережна, 83; ідентифікаційний код: 00222456) 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а також 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності.
3. Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 33 700, 00 грн покладаються на Приватне акціонерне товариство "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького".
4. В ухваленні додаткового рішення в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "ВОСХОД" на користь Приватного акціонерного товариства "Корсунь-Шевченківський верстатобудівний завод ім. Б. Хмельницького" судового збору у розмірі 12 612, 00 грн - відмовити.
5 Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 28.10.2021
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких