номер провадження справи 18/130/21
25.10.2021 справа № 908/2113/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2113/21
за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4)
про стягнення 171025,99 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя 171025,99 грн., з яких: 126006,41 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 1969 від 26.10.2018, 9577,03 грн. 3% річних, 19470,51 грн. інфляційних втрат та 15972,04 грн. пені.
Позовні вимоги вмотивовані несплатою відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі договору № 1969 від 26.10.2018, що є підставою для стягнення заборгованості та штрафних санкцій у судовому порядку. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми ст.ст. 11, 15, 16, 230, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 275, 276 Господарського кодексу України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2021 справу № 908/2113/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2113/21, присвоєно справі номер провадження 18/130/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2113/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 18.08.2021, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи, про що свідчить довідка про доставку документа в електронному вигляді (ухвала про відкриття провадження у справі) на електронну адресу представника позивача 28.07.2021 та рекомендоване повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику відповідача 08.08.2021.
Від відповідача 11.08.2021 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив. Зазначив, що в порушення п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України позивачем не проводилися заходи досудового врегулювання спору. Вказав, що підписанням додаткової угоди № 3 від 20.12.2018 кошторисні призначення зменшено за взаємною згодою до 15992380,14 грн. За доводами відповідача, станом на 31.12.2018 договір № 02/03 від 02.03.2018 вважається розірваним, заборгованість за договором станом на 08.04.2020 з боку відповідача відсутня. Крім того відзначив, що відповідач не є стороною правовідношень на підставі п. 4.2.1 договору № 1969 від 26.10.2018. Відсутні докази, які підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за договором у частині виконання п.п. 4.2, 4.3 договору № 02/03. У задоволенні позову просив відмовити повністю.
Від позивача 27.08.2021 (направлено 25.08.2021) надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що відсутність досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права на звернення до суду та не звільняє відповідача від обв'язку оплатити заборгованість. На адресу ПАТ «Запоріжжяобленерго» від відповідача надійшов гарантійний лист № 4979 від 28.12.2018 з проханням не відключати ВЧ А2062 від електропостачання за місцем дислокації: вул. Туристична, буд. 44, м. Бердянськ, договір про постачання електричної енергії № 1969 від 26.10.2018. Також у зазначеному листі відповідач гарантував сплату заборгованості за електроенергію за листопад 2018 року в сумі 44753,36 грн. Крім того, сума боргу підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків від 02.04.2019 та від 01.10.2020. За доводами позивача, правовідносини сторін виникли з договору про постачання електричної енергії № 1969 від 26.10,2018, тому посилання відповідача на умови договору 02/03 від 02.03.2018 є безпідставними.
Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Провадження у даній справі відкрито 26.07.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 26.08.2021 та закінчити 24.09.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, зважаючи на знаходження судді-доповідача у справі Левкут В.В. у щорічній відпустці по 13.09.2021 та у відрядженні по 18.09.2021, з огляду на значну завантаженість судді, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 25.10.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.
При цьому суд зауважує, що з огляду на конкретні обставини справи, справа розглянута судом у розумний строк, який є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, правильного вирішення справи по суті та застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, суд
Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (Постачальником електричної енергії) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя (Споживачем) 26.10.2018 укладений договір про постачання електричної енергії № 1969 (далі - Договір).
Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а Споживач оплачує Постачальнику елекричнлї енерії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 2.1 Договору про постачання під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та діючими нормативними документами.
Відповідно до п. 2.3.4 Договору Споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії, згідно з умовами додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”.
За визначенням п. 2.3.5 Договору постачання, Споживач зобов'язався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками Споживача згідно з додатком № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”.
В пункті 4 додатка № 4 до договору встановлено, що Споживач не пізніше 14-00 годин 3-го робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляє свого представника до Постачальника електричної енергії для подання у 2 примірниках, підписаних уповноваженою особою Споживача та скріплених його печаткою:
- “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” за формою Додатка № 5.1;
- “Акта звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” за формою додатка № 5.4 (у випадку розрахунку за спожиту електричну енергію за тарифами, диференційованими за періодами часу).
Постачальник електричної енергії підписує подані акти та один примірник повертає Споживачу.
Відповідно до пункту 6 додатка № 4 до договору за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем “Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
Згідно з пунктом 9 додатка № 4 до договору рахунки направляються Постачальником електричної енергії Споживачу поштою рекомендованим листом, нарочним або віддаються уповноваженому представнику споживача під розпис у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі. При направленні рахунка або платіжної вимоги-доручення Споживачу нарочним Постачальника електричної енергії Споживач зобов'язаний під розпис на супровідному листі прийняти рахунок.
Відповідно до пункту 10 додатка № 4 до договору Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка, здійснити оплату рахунка, що направляється йому Постачальником електричної енергії.
Датою отримання рахунка вважається:
- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення. З урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по України - 7 днів);
- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена в журналі;
- при направленні нарочним - дата вручення Споживачу.
Рахунки, виставлені Постачальником електричної енергії відповідно до умов договору (для попередньої оплати, планових платежів, остаточного розрахунку, інше) отримує представник Споживача одночасно із підписаними зі сторони Постачальника електричної енергії “Актом про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію” та “Актом звірки обсягу споживання електроенергії, відпущеної Постачальником електричної енергії за тарифами, диференційованими за періодами часу” відповідно до умов п. 4 цього додатку. У разі неотримання представником Споживача рахунків для здійснення передбачених умовами договору платежів, відповідні рахунки направляють Споживачу поштою або нарочним згідно умов цього пункту.
Згідно з п. 9.5 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодної із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
Відповідно до акту про пломбування елементів розрахункового засобу обліку електричної енергії до 1000 В та встановлення індикаторів від 10.10.2018, лічильник електричної енергії СА4-И678 № 130496 встановлений за адресою вул. Туристична, буд. 44, м. Бердянськ. Покази лічильника №130496 становлять - 000009 кВт*г.
У жовтні 2018 року відповідно до акту візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 31.10.2018, покази приладу обліку №130496 становили - 00655 кВт*г. На підставі п. 6 Додатку № 4 до Договору відповідачу виставлено рахунок №1969/10а від 31.10.2018 на спожиті 646 кВт*г, що становить 1661,53 грн. Рахунок отриманий відповідачем 13.11.2018, кінцевий термін сплати - 20.11.2018.
У листопаді 2018 року відповідно до акту візуального зняття показів розрахункових засобів обліку від 27.11.2018 покази приладу обліку №130496 становили - 17038 кВт*г. На підставі п. 6 Додатку №4 до Договору відповідачу виставлено рахунок №1969/11а від 30.11.2018 на спожиті 16383 кВт*г, на загальну суму 42137,60 грн. Рахунок отриманий відповідачем 05.12.2018, кінцевий термін сплати - 12.12.2018.
У грудні 2018 року відповідно до акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію за грудень 2018 відповідач спожив електричної енергії у кількості 31962 кВт*г. На підставі п. 6 Додатку №4 до Договору відповідачу виставлено рахунок №1969/12а від 31.12.2018 на спожиті 31962 кВт*г. на загальну суму 82 207,28 грн. Рахунок отриманий Відповідачем 03.01.2019, кінцевий термін сплати - 11.01.2019.
В порушення умов Договору та чинного законодавства рахунки за період жовтень, листопад, грудень 2018 року відповідачем не сплачені, що призвело до утворення заборгованості за цей період в сумі 126006,41 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати виставлених Постачальником електричної енергії рахунків у визначений Договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані умовами договору про постачання електричної енергії № 1969 від 26.10.2018.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 1969 від 26.10.2018 підтверджено матеріалами справи.
Укладення Договору про постачання електричної енергії № 1969 від 26.10.2018 відповідач не заперечив, контррозрахунку суми боргу на надав.
Відповідачем належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказів оплати 126006,41 грн. за спожиту активну електроенергію суду не надано. В цій частині суд визнав позовні вимоги обґрунтованими.
Посилання відповідача на договір про закупівлю електричної енергії від 02.03.2018 №02/03 та доводи про те, що вказаний договір є розірваним і за бухгалтерським обліком відповідача на час розірвання заборгованість за цим договором відсутня, суд відхилив, оскільки взаємовідносини сторін за договором про закупівлю електричної енергії від 02.03.2018 №02/03 не є предметом розгляду даної справи, а заявлена до стягнення заборгованість виникла за договором про постачання електричної енергії № 1969 від 26.10.2018.
З цих же підстав відхиляються доводи відповідача на те, що він не є стороною правовідносин за договором № 1969 від 026.10.2018, а тому нарахування штрафних санкцій на підставі п. 4.2.1 цього договору є безпідставним.
Стосовно доводів відповідача про не здійснення позивачем заходів досудового врегулювання спору, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України у справі №28/5005/640/2012 від 20.11.2012.
Матеріали справи не містять доказів досудового врегулювання спору сторонами, проте, не надання позивачем адресованої відповідачу претензії щодо погашення заборгованості за Договором не позбавляє ПАТ “Запоріжжяобленерго” права на звернення до суду з даним позовом незалежно від досудового врегулювання спору.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 9577,03 грн. 3% річних, 19470,51 грн. інфляційних втрат та 15972,04 грн. пені.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.2.1 Договору постачання передбачено, що за недотримання термінів сплати рахунків за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Таким чином, Договором постачання погоджено нарахування пені за весь період прострочення оплати.
За прострочення оплати рахунків № 1969/10а від 31.10.2018 на суму 1661,53 грн., №1969/11а від 30.11.2018 на суму 42137,60 грн. та № 1969/12а від 31.12.2018 на суму 82207,28 грн., позивач на підставі п. 4.2.1 договору нарахував відповідачу на пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 20.07.2020 по 14.07.2021, що становить 15972,04 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” за спірними рахунками за визначений позивачем період, суд встановив, що до стягнення за період з 20.07.2020 по 14.07.2021 підлягає сума 15309,34 грн. пені, в іншій частині вимоги про стягнення пені (662,70 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з простроченої суми вартості електроенергії за спірними рахунками, суд встановив, що за заявлений позивачем загальний період з 21.11.2018 по 14.07.2021 підлягає стягненню 9561,00 грн. 3% річних, в іншій частині вимоги про стягнення 3% річних (16,03 грн.) суд відмовляє через необґрунтованість.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за кожним окремо рахунком за загальний період з 01.12.2018 по 30.06.2021 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд встановив, що сума інфляційних втрат складає 19470,51 грн., як і визначено позивачем.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про належне виконання умов Договору щодо своєчасної оплати спірних рахунків за не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині 126006,41 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 15309,34 грн. пені, 9561,00 грн. 3% річних та 19470,51 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову (662,70 грн. пені та 16,03 грн. 3% річних) суд відмовляє через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2247,30 грн. судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4; ідентифікаційний код 07809992) на користь публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; ідентифікаційний код 00130926) 126006,41 грн. ( сто двадцять шість тисяч шість грн. 41 коп.) основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 15309,34 грн. (п'ятнадцять тисяч триста дев'ять грн. 34 коп.) пені, 9561,00 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят одну грн. 00 коп.) 3% річних, 19470,51 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят грн. 51 коп.) інфляційних втрат та 2247,30 грн. (дві тисячі двісті сорок сім грн. 30 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 29.10.2021.
Суддя В.В. Левкут