номер провадження справи 28/113/21
29.10.2021 Справа № 908/2436/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/2436/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-інженерне підприємство “Укртехенерго” (вул. Лісова, буд. 5, кв. 3, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 33466264)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)
про стягнення 747803,12 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-інженерне підприємство “Укртехенерго” з позовом про стягнення з відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” основного боргу в розмірі 690465,24 грн., 3% річних в розмірі 12600,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44737,33 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-інженерне підприємство “Укртехенерго” (позивач, виконавець) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг №75/256-19 від 09.12.2019, реєстраційний номер НАЕК №48-121-01-19-08930 від 23.12.2019. На виконання цього договору позивач надав обумовлені договором послуги відповідачу, що підтверджується актом №01 від 20.04.2020 здачі-приймання наданих послуг на суму 692400,00 грн., який підписаний обома сторонами. Відповідач оплатив надані послуги частково платіжним дорученням №11603 від 13.07.2021 на суму 1934,76 грн. Станом на 12.08.2021 утворилась заборгованість у розмірі 690465,24 грн., яку позивач просить стягнути в даному позові разом із нарахованими за прострочення оплати 3% річних та інфляційними втратами.
Позов заявлено на підставі норм ст. ст. 3, 11, 599, 625, 631, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 181, 222 Господарського кодексу України.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2436/21. Присвоєно справі номер провадження 28/113/21. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 29.09.2021.
Позивач отримав копію ухвали суду 07.09.2021, відповідач - 06.09.2021, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
20.09.2021 відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що вартість послуг за договором визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1 до договору) та складає 577000,00 грн., крім того ПДВ - 115400,00 грн. Зауважує, що законодавством розмежовані поняття ціни послуги та розміру ставки податку на додану вартість. Відповідно до п. 4.5 договору виконавець зобов'язаний надати замовнику податкову накладну. Згідно з п. 6.10 договору у випадку ненадання виконавцем замовнику електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 2.1 цього договору, на суму ПДВ від вартості послуг, по яким допущено таке невиконання. За змістом пунктів 2.2.1, 2.2.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 07.07.2020 сторони розмежували строки сплати ціни послуги та ПДВ, встановивши, що ціна послуги сплачується до 31.12.2020, а ПДВ - після отримання замовником від виконавця зареєстрованої податкової накладної. Строк виконання зобов'язання щодо сплати суми ПДВ договором не встановлений. Сторони підписали 30.04.2020 акт здачі-приймання наданих послуг по договору, згідно з яким вартість наданих послуг складає 577000,00 грн., крім того ПДВ - 115400,00 грн. Вимога щодо сплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ від позивача не надходила. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що строк оплати ПДВ не настав, отже здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов'язком відповідача. Також відповідач вказує, що позивачем не враховані положення договору про умови оплати ПДВ при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, вказує, що 13.07.2021 відповідач платіжним дорученням №11603 частково погасив заборгованість у розмірі 1934,76 грн., у зв'язку з чим прострочення оплати становило менше місяця. На думку відповідача, за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не повинна враховуватися. Також зауважує, що позивачем не дотримано погоджений в п. 8.2 договору обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору. Зазначені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 24000,00 грн. відповідач вважає завищеними, оскільки справа не є складною і представником позивача вже надавалася правова допомога в аналогічних справах. Крім того, вказує, що позивач безпідставно заявив до складу цих витрат витрати на послуги представництва у суді, оскільки справа розглядається у спрощеному провадженні без виклику представників сторін.
Від позивача 20.09.2021 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає заперечення відповідача необґрунтованими. Зауважує, що повноваження представника відповідача, яким підписано відзив, не підтверджені належним чином, оскільки не надано договору про надання правової допомогу. Також вказує, що кожен аркуш відзиву містить інформацію про заборону тиражування документа або його частини без дозволу ВП ЗАЕС ДП «НАЕК «Енергоатом». До відзиву не додано доказів, що підтверджують надання представнику відповідача дозволу на тиражування документів відповідача, що, на думку позивача свідчить про перевищення представником відповідача своїх повноважень. Крім того, зауважує, що відсутність досудового врегулювання спору не позбавляє позивача на судовий захист порушених прав, адже відповідач повинен був поновити права позивача, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову. Вказує, що за умовами додаткової угоди до договору позивач відмовився від застосування відсотків річних та інфляційних нарахувань за нездійснення замовником оплати наданих послуг за договором у період з 30.04.2020 по 31.12.2020 в цілому без застереження щодо оплати вартості послуг в частині сплати ПДВ, тому вважає, що строк оплати вартості послуг за договором з урахуванням частини суми ПДВ настав з 01.01.2021. Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат позивач вважає в цілому вірними з урахуванням правової позиції Верховного суду з цих питань. Доводи відповідача щодо зменшення розміру витрат на правову допомогу, на думку позивача, базуються виключно на суб'єктивній думці відповідача про складність виконуваної роботи та не підтверджені жодними розрахунками та доказами. На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем були надані суду відповідні докази, в тому числі щодо оплати цих витрат на суму 15000,00 грн.
Розглянувши надані сторонами заяви по суті спору (відзив, відповідь на відзив), суд прийняв їх до розгляду, оскільки вони підписані уповноваженими особами та подані у встановленому ГПК України порядку та у встановлені судом строки.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Розглянувши матеріали справи, суд
23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-інженерне підприємство “Укртехенерго” (позивач, виконавець) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (відповідач, замовник) укладено договір про надання послуг №75/256-19 від 09.12.2019, реєстраційний номер НАЕК №48-121-01-19-08930 від 23.12.2019 (далі - договір).
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 16 договору виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: код ДК 021:215 - 71340000-3 Комплексні інженерні послуги (послуга: «Проведення налагодження та випробувань локалізуючих систем безпеки енергоблоків та їх елементів. Проведення контрольно-профілактичних робіт на системах переднапруження захисних оболонок енергоблоків. Енергоблок №6). Місце виконання послуг: Енергоблок №6 «Запорізької АЕС», вул. Промислова, 133, м.Енергодар Запорізької області. Вимоги до порядку виконання послуг та їх результатів визначені в технічних вимогах (додаток №2 до договору), що є невід'ємною його частиною. Код класифікатора ДК 016:2010-71.20.1 (Послуги щодо технічного випробування й аналізування).
У п. 2.1 договору встановлено, що вартість послуг згідно з цим договором визначається відповідно до протоколу узгодження договірної ціни (невід'ємний додаток №1 до договору) та складає 577000,00 грн., крім того ПДВ 20% 115400,00 грн., разом 692400,00 грн.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що оплата за надані послуги за договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
За умовами п. 3.1 договору виконавець зобов'язується надати послуги у строк: січень 2020 року - квітень 2020 року.
Відповідно до п. 4.1 договору при завершенні надання послуг виконавець надає замовникові документи згідно розділів 11, 12 Технічного завдання та акт здачі-приймання наданих послуг для оформлення.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 30.06.2020.
На виконання цього договору позивач надав обумовлені договором послуги відповідачу, що підтверджується актом №01 від 20.04.2020 здачі-приймання наданих послуг на суму 692400,00 грн., який підписаний обома сторонами.
На суму вартості послуг позивач виписав податкову накладну №1 від 20.04.2020, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), про що свідчить квитанція №1 від 27.04.2020.
07.07.2020 сторони підписали додаткову угоду №1/48-121-01-19-08930 до договору, у пунктом 1 якої виклали пункт 2.2 договору в наступній редакції:
« 2.2.1. Оплата за надані за договором послуги здійснюється за фактично наданий обсяг послуг на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг у період до 31.12.2020 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
2.2.2. Оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку».
Сторони домовились, що умови пункту 1 цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до її підписання. Виконавець підтвердив свою відмову від застосування будь-якої неустойки, відсотків річних, індексу інфляції за нездійснення замовником у період з 30.04.2020 по 31.12.2020 оплати наданих послуг за договором.
Пунктом 5.3.2 договору передбачено, що замовник зобов'язується здійснювати оплату наданих послуг відповідно до умов даного договору.
Відповідач частково оплатив надані послуги на суму 1934,75 грн. платіжним дорученням №11603 від 13.07.2021.
У зв'язку з несплатою відповідачем решти вартості послуг на суму 690465,24 грн позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 690465,24 грн., а також нарахованих за прострочення оплати 3% річних в розмірі 12600,55 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44737,33 грн.
Спірні правовідносини є господарськими та виникли з правовідносин сторін, які врегульовані договором про надання послуг №75/256-19 від 09.12.2019, реєстраційний номер НАЕК №48-121-01-19-08930 від 23.12.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Акт №01 від 20.04.2020 здачі-приймання наданих послуг на суму 692400,00 грн. підписаний відповідачем без зауважень. Відповідач не заперечує факт надання позивачем вказаних послуг.
За умовами п. 1 додаткової угоди №1/48-121-01-19-08930 від 07.07.2020 до договору сторони домовились, що відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 оплата за надані за договором послуги здійснюється за фактично наданий обсяг послуг на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг у період до 31.12.2020 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В даному випадку строк оплати вартості фактично наданої послуги погоджено сторонами шляхом визначення конкретної календарної дати оплати - до 31.12.2020, а вказівка на оплату частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ шляхом вказівки на подію - після отримання податкової накладної. При цьому суд зауважує, що в даному випадку сторонами врегульовано не строки сплати ПДВ, а строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, тому строки сплати цієї суми регулюються виключно умовами договору між сторонами та нормами цивільного і господарського законодавства, а не податкового законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони домовились, що умови пункту 1 цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, що виникли до її підписання. Крім того, суд зауважує, що умова про оплату частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання податкової накладної фактично залишилась незмінною порівняно з первісною редакцією договору.
Податкова накладна №1 від 20.04.2020 зареєстрована позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних 27.04.2020, отже строк оплати частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ (115400,00 грн.) слід визначати з 28.04.2020.
Таким чином, заперечення відповідача щодо настання строку оплати вартості послуг в частині суми ПДВ судом спростовані.
Строк оплати решти вартості послуг (577000,00 грн.) настав 31.12.2020.
Доводи відповідача щодо обов'язковості досудового врегулювання спору між сторонами суд визнав необґрунтованими, оскільки законодавство не обмежує права позивача на звернення до суду за захистом.
Крім того, позивач звертався до відповідача з листом щодо сплати заборгованості за надані послуги вих. №14/02-21 від 01.02.2021, на який відповідач надав відповідь листом вих. №42-28/2678 від 04.02.2021 щодо відсутності можливості сплати заборгованості у зв'язку зі складним фінансовим станом.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач не надав доказів оплати послуг на суму 690465,24 грн. та не заперечує факт їх несплати на момент розгляду справи.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги в сумі 690465,24 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до змісту додаткової угоди №1/48-121-01-19-08930 від 07.07.2020 до договору позивач підтвердив свою відмову від застосування будь-якої неустойки, відсотків річних, індексу інфляції за нездійснення замовником у період з 30.04.2020 по 31.12.2020 оплати наданих послуг за договором.
Згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви, позивач нарахував 3% річних на суму заборгованості за період з 01.01.2021 по 12.08.2021 в розмірі 12600,55 грн. та інфляційні втрати за січень - липень 2021 року в сумі 44737,33 грн.
За розрахунком суду 3% річних за вказаний період складають 12600,54 грн., враховуючи те, що сума 3% річних а період з 04.01.2021 по 12.07.2021 складає 9010,68 грн., а не 9010,69 грн., як зазначив позивач.
У зв'язку з цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 12600,54 грн. У стягненні 3% річних у сумі 0,01 грн. суд відмовляє, оскільки вони нараховані необґрунтовано.
Позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на суму боргу з ПДВ, починаючи з 13.08.2021 до моменту остаточного виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
З огляду на це суд ухвалив вказати в судовому рішенні, що нарахування 3% річних здійснюється до моменту виконання судового рішення відповідачем за таким розрахунком: сума несплаченого основного боргу х 3% річних (які обраховуються, виходячи з фактичної кількості днів у році, за який здійснюється розрахунок: 365 або 366 днів) х кількість днів прострочення у відповідному році, починаючи з 13.08.2021 і до моменту повного виконання судового рішення відповідачем.
Інфляційні втрати розраховані позивачем з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 910/14761/19.
У п. 4.14 цієї постанови зазначено, що питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19, за наслідками розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
З урахуванням цього висновку позивач здійснив нарахування інфляційних втрат за січень - червень 2021 року (сукупний індекс 106,36%) на суму боргу з ПДВ (692400,00 грн.), що склало 736402,86 грн. Від цієї суми відняв оплату в сумі 1934,76 грн., яка була здійснена відповідачем 13.07.2021. Звідси за липень 2021 року (індекс 100,1%) інфляційні втрати розраховані від суми боргу 734468,10 грн. (736402,86 грн. - 1934,76 грн.) в сумі 734,47 грн. Загалом сума розрахованих інфляційних втрат складає 44737,33 грн.
Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у зазначеній сумі визнані судом обґрунтованими.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір за розгляд позовних вимог про стягнення 747803,12 грн. складає 11217,05 грн.
Позивачем оплачено за розгляд позову судовий збір платіжними дорученням №993 від 16.08.2021 на суму 11217,05 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в розмірі 11217,05 грн. покладаються відповідача.
Крім того, в позовній заяві було наведено очікуваний розмір витрат на правову допомогу в сумі 24000,00 грн. та заявлено про стягнення витрат на правову допомогу. Фактично понесені позивачем витрати в розмірі 15000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Виходячи з викладеного, компенсації в порядку ч. ч. 1, 3 ст. 123, ч. 2 ст. 126 ГПК України підлягають витрати на правову допомогу тільки адвоката.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги №02-02/21 від 02.02.2021 з копією додаткової угоди №6 від 21.07.2021, які укладено між позивачем та адвокатським об'єднанням «Лохматов і партнери», а також копію договору про співробітництво №22-10/20 від 22.10.2020 між адвокатським об'єднанням «Лохматов і партнери» та адвокатом Кравцовим А.В. Повноваження Кравцова А.В. як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП 001577 від 28.02.2018, а повноваження діяти від імені позивача - ордером серії ЗП №042367 від 21.07.2021.
Відповідно до змісту додаткової угоди №6 від 21.07.2021 договору про надання правової допомоги №02-02/21 від 02.02.2021 послуги та витрати на правову допомогу включають: усну консультацію з вивченням документів - 1 година (1000,00 грн.), підготовку, складання та направлення до суду позовної заяви про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат - 12 годин (12000,00 грн.), підготовка розрахунку 3% річних - 1 година (1000,00 грн.), підготовка розрахунку інфляційних втрат - 1 година (1000,00 грн.), представництво у суді першої інстанції (м. Запоріжжя) - 3 судодні (9000,00 грн.).
Представництво інтересів позивач в суді адвокатом не здійснювалось, оскільки справа розглядалась у спрощеному провадженні без виклику представників сторін.
Відповідачем надані заперечення проти стягнення витрат на правову допомогу в заявленому розмірі з посиланням на те, що вони є необґрунтованими та завищеними.
Розглянувши надані позивачем докази на підтвердження витрат на правову допомогу та заперечення відповідача, судом визнано обґрунтованими витрати на правову допомогу в сумі 13000,00 грн., оскільки відповідно до змісту додаткової угоди №6 від 21.07.2021 договору про надання правової допомоги №02-02/21 від 02.02.2021 підготовка та складання позовної заяви включає в себе як розрахунок та стягнення основного боргу, так і 3% річних та інфляційних втрат, тобто послуги з розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вже були враховані в сумі 12000,00 грн., а окремі розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які додані до позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог, не є складними.
З урахуванням цього витрати на правову допомогу покладаються на відповідача в сумі 13000,00 грн.
Відмова судом в частині стягнення 3% річних у сумі 0,01 грн. на розподіл судового збору не впливає.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-інженерне підприємство “Укртехенерго” (вул. Лісова, буд. 5, кв. 3, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 33466264) заборгованість за надані послуги в сумі 690465,24 грн. (шістсот дев'яносто тисяч чотириста шістдесят п'ять грн. 24 коп.), 3% річних у сумі 12600,54 грн. (дванадцять тисяч шістсот грн. 54 коп.), інфляційні втрати в сумі 44737,33 грн. (сорок чотири тисячі сімсот тридцять сім грн. 33 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 11217,05 грн. (одинадцять тисяч двісті сімнадцять грн. 05 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 13000,00 грн. (тринадцять тисяч грн. 00 коп.).
Нарахування 3% річних здійснювати на суму боргу, яка на момент винесення рішення становить 690465,24 грн. (шістсот дев'яносто тисяч чотириста шістдесят п'ять грн. 24 коп.), до моменту виконання судового рішення відповідачем за таким розрахунком: сума несплаченого основного боргу х 3% річних (які обраховуються, виходячи з фактичної кількості днів у році, за який здійснюється розрахунок: 365 або 366 днів) х кількість днів прострочення у відповідному році, починаючи з 13.08.2021 і до моменту повного виконання судового рішення відповідачем.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відмовити у стягненні 3% річних у сумі 0,01 грн.
Набрання рішенням законної сили, строк на апеляційне оскарження та порядок подачі апеляційної скарги визначені статтями 241, 256, 257 ГПК України з урахуванням положень пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.
Повне судове рішення складено 29.10.2021.
Суддя О.В.Федорова