28.10.2021 Справа № 908/3132/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Проскуряков К.В., розглянувши заяву Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області № 53-4540вих-21 від 28.10.2021 (вх. № 200/08-11/21 від 28.10.2021) про вжиття заходів забезпечення позову
За позовом: Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Добролюбова, буд. 14, м. Запоріжжя, 69006) в інтересах держави, в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Інвест, ЛТД» (пр. Соборний, буд. 147, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 31122115)
про стягнення 719 666,78 грн.,
Без виклику представників сторін
28.10.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави, в особі Запорізької міської ради № 53-4530ВИХ-21 від 28.10.2021 (вх. № 3355/08-08/21 від 28.10.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Інвест, ЛТД» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна на суму 719 666,78 грн.
Разом з позовною заявою від Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшла заява № 53-4540вих-21 від 28.10.2021 (вх. № 200/08-11/21 від 28.10.2021) про забезпечення позову.
28.10.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
В обґрунтування забезпечення позову заявник посилається на те, що 16.12.2010 Запорізькою регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» проведено державну реєстрацію права власності Запорізької міської ради на земельну ділянку площею 1,5885 га, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а, кадастровий номер 2310100000:06:003:0107. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що державним реєстратором Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області Ткаліч В.О. 11.08.2021 на підставі рішення № 59822142 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 1,5885 га, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а, кадастровий номер 2310100000:06:003:0107. Вказана земельна ділянка на підставі договору оренди № 041026102270 від 24.11.2010, укладеного із Запорізькою міською радою, з 2010 року по теперішній час фактично використовується ТОВ ««Вектор-Інвест, ЛТД» для розташування торговельного центру за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а. Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки за договором оренди землі, 24.11.2010 Запорізька міська рада як Орендодавець передала, а ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» як Орендар прийняло земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:003:0107 загальною площею 1,5885 га.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно «Вектор-Інвест, ЛТД» 06.08.2009 на підставі договору купівлі-продажу № 07/08/Х, укладеного у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Швецової О.С. набуло право власності на торговельний центр, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а. Разом з тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником торговельного центру, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а, станом на дату звернення з позовною заявою до суду є ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» (код ЄДРПОУ 31122115).
Згідно відповіді виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.06.2021 за вих. №08392/03-20/09, договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:06:003:0107 станом на 23.06.2021 не укладено. За підприємством ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» значиться договір оренди землі №041026102270 від 16.12.2010 строком дії до 26.04.2016.
11.06.2021 на сесії Запорізької міської ради було прийнято рішення «Про переважне право орендаря ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» на укладення договору оренди землі строком на 10 років по Хортицькому шосе, 30-а для розташування торговельного центру (площа 1,5885 га)».
У подальшому, на виконання вищезазначеного рішення Запорізької міської ради, укладено договір оренди землі №202106000100084 від 06.08.2021 між ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» та Запорізькою міською радою для розташування торговельного центру за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30-а.
Таким чином, з 2009 року земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:06:003:0107 перебуває у користуванні ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД», а саме у зв'язку із розташуванням на вказаній земельній ділянці об'єкта нерухомого майна, що належать на праві приватної власності.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником будівель та споруд за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе 30-а, станом на дату звернення з вказаною заявою до суду є ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» (код ЄДРПОУ 31122115).
Відповідно до розрахунку Запорізької міської ради, загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» (ЄДРПОУ 31122115) земельною ділянкою площею 15885 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, 30 без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), зменшених на суму сплаченої орендної плати за період з 01.11.2018 по 31.07.2021 становить 719 666,78 грн.
Разом з цим, заявник вказує, що відповідач може в будь-який час здійснити відчуження належного йому майна (в тому числі здійснюючі фіктивні правочини по відчуженню майна іншим фізичним або юридичним особам).
В разі відчуження майна відповідачем, виконати в примусовому порядку рішення суду буде не можливим. З урахуванням вищевикладеного, є реальні, існуючі обставини, які вказують на ймовірну складність або неможливість у майбутньому виконати рішення суду.
Таким чином, Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області вважає доцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно, а саме на будівлю торгового центру літ. А-2, яке розташоване за адресою: вул. Хортицьке шосе, буд. 30а, м. Запоріжжя, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 326782023101, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Вектор-Інвест, ЛТД» (пр. Соборний, буд. 147, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 31122115) на праві власності.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Судом встановлено, що у прохальній частині позовної заяви Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області просить суд стягнути з ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» дохід, отриманий від безпідставно набутого майна на суму 719 666,78 грн.
Проте в обґрунтування забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на нерухоме майно відповідача. Отже, предметом позову є стягнення грошових коштів і він не стосується вказаного нерухомого майна - нежитлової будівлі торгового центру (витребування майна, оспорювання права власності, тощо).
В той же час, заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно. Прокуратурою не наведено в чому саме полягає зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Прокуратура лише посилається на факт заподіяння відповідачем шкоди у вигляді несплати орендної плати, що не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України.
Із заяви про забезпечення позову не вбачається також, що майно, наявне у відповідача, може зникнути, зменшитися в кількості, або може погіршитися його якість на момент виконання рішення в результаті об'єктивних чи суб'єктивних причин. Доказом таких обставин могло би бути, зокрема, вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на приховування або відчуження майна; дій, спрямованих на уникнення відповідальності або перешкоджання законному стягненню; відсутність грошових коштів; незадовільний фінансовий стан; наявність відкритих виконавчих проваджень тощо.
Зі змісту пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
У постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі №915/870/18, від 05.09.2019р. у справі №911/527/19 викладено правову позицію, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Предметом позову у даній справі є стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна на суму 719 666,78 грн. Однак, прокуратура просить суд накласти арешт на майно (будівлю торгового центру), належне відповідачу, не навівши доказів того, що у відповідача відсутні будь-які грошові кошти, в тому числі і на рахунках в банківських установах, або інше майно, залучене до господарської діяльності відповідача, за рахунок якого може відбутись відшкодування доходу.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прокуратурою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження:
- ухилення відповідача від відшкодування доходу до пред'явлення відповідного позову до суду;
- докази того, що у відповідача відсутні будь-які грошові кошти на рахунках у банківських установах;
- докази того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на вказане майно, що належать відповідачу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
Посилання прокурора на невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у справах №908/324/18 та № 908/896/18, в яких ТОВ «Вектор-Інвест, ЛТД» не було стороною також жодним чином не стосується предмету спору по справі № 908/3132/21 та є безпідставним.
Саме лише посилання прокуратури на можливість зміни боржником власника майна, що йому належить, на іншу особу з метою невиконання рішення суду у разі задоволення позову не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки вказані твердження прокуратури є припущеннями та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Також суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи одстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підстави для забезпечення позову станом на час розгляду цієї заяви відсутні, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову, з покладенням судових витрат в цій частині на прокуратуру.
Керуючись ст.ст. 137, 139, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити у задоволенні заяви Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно, а саме на будівлю торгового центру літ. А-2, яке розташоване за адресою: вул. Хортицьке шосе, буд. 30а, м. Запоріжжя, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 326782023101, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Вектор-Інвест, ЛТД» (пр. Соборний, буд. 147, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 31122115) на праві власності.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст.255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В. Проскуряков