номер провадження справи 24/123/21
11.10.2021 Справа № 908/2307/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2307/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпрометцентр” (пр. Мануйлівський, буд. 11, прим. 32, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код 42686992)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964)
про стягнення 1228517,42 грн.
за участю представників:
від позивача: Абліцов Д.В., директор, рішення № 1/18 від 10.12.2018
від відповідача: Гапоненко Б.Д., само представництво, витяг ЄДР
Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпрометцентр” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” про стягнення основного боргу в сумі 1055413,92 грн., трьох процентів річних у сумі 48050,46 грн., інфляційних витрат у сумі 125053,04 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2307/21 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/123/21. Підготовче судове засідання призначено на 14.09.2021.
Ухвалою суду від 09.09.2021 підготовче судове засідання у справі № 908/2307/21 перенесено на 11.10.2021.
15.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 13.08.2021 № 28-29/22636, в якому останній проти позов заперечує та зокрема зазначає, що умовами договору, підписаного сторонами та приписів ст.. 530 Цивільного кодексу України, оплата частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ здійснюється ВП ЗАЕС за умови отримання від позивача електронної податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН, з розширенням файлу хml та накладенням на неї електронного цифрового підпису відповідної посадової особи постачальника. У випадку ненадання Постачальником Покупцю електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН в термін, визначений ПК України, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну Договору на суму ПДВ п. 3.1. договору). В порушення вимог Договору позивач не надав електронні податкові накладні, а отже у ВП ЗАЕС не виник обов'язок з оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ, але виникло право в односторонньому порядку зменшити ціну Договору на суму ПДВ -146147,78 грн. Таким чином, позивач дійшов безпідставного висновку про наявність заборгованості за договором №21(7)20УК/53-121-01-20-09022 від 03.02.2020 в розмірі 1055413,92 грн, що виключає можливість здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму ПДВ за договором. Просить суд в позові відмовити.
28.09.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 24.09.2021 № 24/09/21-1, в якій позивач спростовує заперечення відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
05.10.2021 відповідачем надані суду заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 11.10.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви № 12-02/21-03 від 12.02.2021 про зменшення розміру позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № № 523 (7)19 УК від 28.10.2019 / 53-121-01-19-08749 від 13.11.2019 щодо своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого сума основного боргу становить 1114311,00 грн. На підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 43584,63 грн та інфляційні втрати у розмірі 57964,02 грн. Просить суд, на підставі ст. ст. 3, 11, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 184, 222 Господарського кодексу України, позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує, підтримав свою правову позицію, яка викладена у відзиві на позову заяву та запереченнях на відповідь на відзив. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
В засіданні 16.03.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд
20.01.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпрометцентр” (Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупець) укладено договір поставки продукції № 27(7)20УК/53-121-01-20-090022 від 03.02.2020, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію на загальну суму 1634136,72 грн з ПДВ. Найменування, код УКТ ЗЕД, кількість продукції, що підлягає поставці, зазначені в п.1.1. Договору.
Строк поставки продукції - січень - березень 2020 (п. 1.2. договору).
Додатковою угодою №1 від 24.03.2020 до договору сторони домовились викласти п. 1.2. Договору у наступній редакції: «Строк поставки продукції: квітень 2020 рокупо позиціям п. 1.1. договору, які наведені в таблиці.
Згідно п. 3.2. договору, розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.3. договору).
Поставка продукції відбувається відповідно до правил (ІНКОТЕРМС 2010) на умовах DDР м. Енергодар. Вантажоодержувач продукції - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», м. Енергодар, вул. Промислова 133,склад № 3 (п. 4.1., п. 4.2.).
Відповідно до п. 11.1 договору, договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з моменту укладання.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем відвантажено відповідачу продукцію на суму в розмірі 1632782,68 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: №1 від 19.03.2020, згідно якої Постачальником відвантажено Покупцю продукцію на суму 292839,04 грн, в т.ч. ПДВ: 48806,51 грн. Податкова накладна №1 від 19.03.2020 зареєстрована Постачальником у ЄРПН 15.04.2020; № 5 від 23.04.2020 на суму 755896,02 грн, в т.ч. ПДВ: 125982,67 грн. Податкова накладна №4 від 23.04.2020 зареєстрована Постачальником у ЄРПН 06.05.2020; № 8 від 29.04.2020, згідно якої Постачальником відвантажено Покупцю продукцію на суму 584 047,62 грн, в т.ч. ПДВ: 97341,27 грн. Податкова накладна №7 від 29.04.2020 зареєстрована Постачальником у ЄРПН 14.05.2020.
Видаткові накладні підписані та скріплені печатками Покупця та Постачальника.
Поставлений товар прийнятий відповідачем у повному обсязі, заперечень покупця щодо якості та/або кількості поставленого товару на адресу постачальника не надходило.
Зобов'язання щодо розрахунку за поставлену продукцію відповідач виконав частково у розмірі 577368,76 грн., внаслідок чого сума основного боргу становить 1055413,92 грн.
Позивач направив відповідачу претензію від 20.04.2021 вих. №20/04/21-1, на яку відповідачем надана відповідь (лист від 27.05.2021 №28-23/12775) про визнання суми боргу за Договором в сумі 1055413,92 грн. та повідомлено, що сума боргу заявлена відповідачем до резерву платежів в системі планування управління ресурсами ДП "НАЕК "Енергоатом". Нарахування 3% річних та інфляційних втрат вважають безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем не враховані погоджені сторонами умови оплати продукції.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині оплати продукції стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу - 1055413,92 грн., 3% річних у розмірі 48050,46 грн та інфляційні втрати у розмірі 125053,04 грн. у примусовому порядку.
Згідно з приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
В пункті 3.2 укладеного сторонами Договору визначено, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
За приписами частини 2 статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.
Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищевикладене, наведені заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання продукції відповідач не заперечив.
Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач, уклавши договір і передавши продукцію відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар.
Суд звертає увагу, що умова договору про те, що оплату Покупцем частини вартості Продукції в розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), не змінює загального строку для оплати продукції, встановленого в п. 3.2 Договору, який обчислюється з моменту поставки Продукції та становить 45 календарних днів.
Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Позивачем було складено відповідні податкові накладні від 19.03.2020, 23.04.2020 та 29.04.2020, які зареєстровані в ЄРПН у встановлених ПК України випадках та порядку. Накладні направлені на електронну адресу відповідача, що ним не заперечується.
Відповідач продукцію прийняв, не повернув, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору, а саме: шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції.
Строк оплати поставленого за договором товару був визначений позивачем вірно.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 45-ти календарних днів з дати поставки товару за відповідною видатковою накладною.
Таким чином, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.
За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у сумі 1055413,92 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 48050,46 грн за загальний період з 04.05.2020 по 23.07.2021, інфляційні втрати у розмірі 125053,04 грн за період з червня 2020 року по червень 2021 року. Розрахунок позивачем здійснено по кожній накладній окрема з урахуванням часткової оплати.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Суд перевірив розрахунок 3% річних та визнає його неправильним, оскільки він містить арифметичні помилки. Так, позивачем неправильно визначено початок розрахунку 3% річних. У даному випадку суд погоджується з запереченнями відповідача щодо того, що при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем застосовані дати складання видаткових накладних, однак фактична поставка продукції, на виконання п.п.4.1 та 4.2 Договору здійснена: 20.03.2020 за видатковою накладною №1; 24.04.2020 за видатковою накладною №5; 30.04.2020 за видатковою накладною №8.
Згідно зробленого судом перерахунку загальна сума 3% річних склала 47886,19 грн., в іншій частині стягнення 3% річних судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
Стосовно нарахованої суми 125053,04 грн. втрат від інфляції суд зазначає таке.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, та визнає його правильним, виходячи з прострочених сум вартості поставленої продукції та сплати суми основного боргу, з дотриманням норм законодавства, а тому вимоги в цій частині задовольняються в поновному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та досліджені судом, а також встановлені судом обставини справи свідчать про безпідставність заперечень відповідача та спростовуються вищевикладеними висновками суду.
Позивачем надано необхідні докази, які підтверджують обставини на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами висновків суду та доводів позивача, доказів оплати заявленої до стягнення суми не надав.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За викладених обставин, позовні вимоги задовольняються частково.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 18425,31 грн, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпрометцентр” (пр. Мануйлівський, буд. 11, прим. 32, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49000, ідентифікаційний код 42686992) - 1055413 (один мільйон п'ятдесят п'ять тисяч чотириста тринадцять) грн 92 коп. основного боргу, 47886 (сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 19 коп. 3% річних, 125053 (сто двадцять п'ять тисяч п'ятдесят три) грн 04 коп. інфляції та 18425 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн 31 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29.10.2021.
Суддя Т.А. Азізбекян