Провадження № 22-ц/803/1202/21 Справа № 208/4142/20 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т. П. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
29 жовтня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.
розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Приватного підприємства “Транс Логістик”,
на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства “Транс Логістик” про стягнення шкоди (збитків) завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В червні 2020 року до Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства “Транс Логістик” про стягнення шкоди (збитків) завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства “Транс Логістик” про стягнення шкоди (збитків) завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК», юридична адреса реєстрації: Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вулиця Теплична, будинок № 27-С, код ЄДРПОУ 34307753 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 - суму збитків - 43 746 (сорок три тисячі сімсот сорок шість) гривень, 1 000 (одна тисяча) гривень, 00 копійок - суму моральної шкоди.
Стягнуто з Приватного підприємства «ТРАНС ЛОГІСТИК» юридична адреса реєстрації: Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вулиця Теплична, будинок № 27-С, код ЄДРПОУ 34307753 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 - судові витрати в розмірі - 882 (вісімсот вісімдесят дві) гривні 84 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПП “Транс Логістик” просить скасувати рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року у справі №208/4142/20 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ПП “Транс Логістик” на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року просить апеляційну скаргу ПП “Транс Логістик” на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року - відхилити, а рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року - залишити без змін.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.04.2020 року приблизно о 13-30 у м.Кам'янське Дніпропетровської області по проспекту Свободи, в районі будинку №34 в результаті зіткнення двох автомобілів: MAN TGM 12.250 д.н.з НОМЕР_2 водій - ОСОБА_2 , який працює водієм у Приватному підприємстві «Транс Логістик» та іншого автомобіля Renault Megane д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , він же власник цього автомобіля, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої наведені вище автомобілі було пошкоджено.
Як вбачається з постанови Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 29.04.2020 року у справі №208/2460/20 винним в результаті розгляду цієї пригоди визнано водія автомобіля MAN TGM 12.250 д.н.з НОМЕР_2 - ОСОБА_2 (постанова суду набрала законної сили 12.05.2020 року).
Також судом першої інстанції було встановлено, що на дату дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував з відповідачем у трудових відносинах, займаючи посаду водія.
Цивільна-правова відповідальність водія автомобіля MAN TGM 12.250 д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ “СК”УСГ” за полісом №ЕР 11681490 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власниківназемних транспортних засобів від 22.03.2019 року, страхова сума за полісом 100000 грн..
22.05.2020 року страхова компанія сплатила 7423.45 грн..
Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України 1. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку; Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пунктами 5, 6 указаної постанови Пленуму визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовуючи у відповідності до ст.1194 ЦК України фактичний розмір заподіяної шкоди надав до суду заказ-наряд №379 від 20.06.2020 року на суму 51170.00грн, Акт виконаних робіт №398 від 24.06.2020 року до заказу-наряду №379 від 20.06.2020 року на суму 51170.00грн, та квитанцію до прибуткового касового ордеру №392 від 24.06.2020 року на підтвердження факту оплати наведених у зазначених документах робіт та матеріалів.
Отже, позивачем підтверджено первинними документами, що його автомобіль відремонтовано повністю - розмір збитків визначається реальними витратами позивача підтвердженими первинними розрахунковими документами.
Під реальними збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Таким чином, неправомірними діями відповідача пов'язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) ОСОБА_1 було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-слідчому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, необхідно зазначити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що дорожня-транспортна пригода призвела до переживань ОСОБА_1 , стресу від самої ДТП, від чого він переніс певні душевні страждання, а тому за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 43746,55 грн. та моральна шкода у розмірі 1000,00 грн.
Доводи апелянта, що судом першої інстанції не встановлено фактичні пошкодження автомобіля та не перевірено належним чином суму відновлювального ремонту цього автомобіля, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суперечать встановленим судом першої інстанції обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
При цьому, відповідачем жодних доказів, клопотань про їх витребування на спростування зазначено суду не надано, а міркування відповідача щодо іншої вартості запчастин нібито розміщених на інтеренет-сайті, не є належними доказами по справі.
Окрім того, ПП “Транс Логістик” не заявлялось клопотання про проведення автотехнічної експертизи у даній справі.
Отже, суд першої інстанції в достатній мірі здійснив дослідження та оцінку документів, які містяться в матеріалах справи й врахував всі обставини справи при постановлені оскаржуваного рішення суду.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Транс Логістик” - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді В.С. Городнича
М.Ю.Петешенкова