Справа № 545/2565/21 Номер провадження 11-кп/814/1097/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 жовтня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 02.09.2021 року,-
Ухвалою суду, відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Курськ, Російської Федерації, мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта середня, раніше судимої:
1) 09.08.2000 Нікопольським міським судом за ст.ст. 143 ч.2, 141 ч.2, 142 ч.2, 229-1 ч.2, 42 КК України (редакції 1960 року) до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців;
2) 31.01.2007 Орджонікідзевським міським судом за ст.296 КК України (редакції 2001 року) до позбавлення волі строком на 5 років, від відбування покарання звільнена з іспитовим строком на 3 роки;
3) 17.12.2014 Орджонікідзевським міським судом за ст.ст. 186 ч.2, 186 ч.1, 70 ч.1, 75, 76 ч.1, п.3,4 КК України (редакції 2001 року) до позбавлення волі строком на 4 роки, від відбування покарання звільнена з іспитовим строком на 3 роки;
засудженої 12.07.2018 року вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 6 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 26.08.2020 року вирок суду приведено у відповідність до чинного законодавства.
задоволено спільне подання державної установи «Надержинщинська виправна колонія (№65)» та спостережної комісії при Полтавській райдержадміністрації, звільнено засуджену ОСОБА_9 умовно-достроково на 1 рік 10 місяців 26 днів від відбування покарання за вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12.07.2018 року та встановлено щодо неї адміністративний нагляд на 1 рік, із встановленням таких обмежень:
-реєстрація в ГУНП за місцем проживання 2 рази на місяць;
-заборона виходити з будинку (квартири) з 22-00 до 5-00 годин наступного дня;
-заборони находження в кафе, ресторанах міста з метою придбання та вживання алкогольних напоїв;
- заборона виїзду за межі території району без письмового дозволу відділу поліції ГУНП.
Мотивуючи своє рішення, суд вказав, що ОСОБА_9 сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення і заслуговує умовно-дострокового звільнення від відбуття не відбутої частини покарання.
Також дійшов висновку, що існують обґрунтовані ризики продовження засудженою злочинної діяльності, оскільки ОСОБА_9 раніше засуджувалася за скоєння аналогічних злочинів, тому, з метою запобігання вчиненню нею нових злочинів і здійснення виховного впливу, щодо засудженої ОСОБА_9 необхідно встановити адміністративний нагляд із застосуванням обмежень, які слугуватимуть профілактичними заходами спостереження і контролю за її поведінкою після звільнення .
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, прокурор звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Вказує, що 5 заохочень, отриманих засудженою за час відбування покарання в установі та періодичність їх накладення свідчить про нестабільну поведінку засудженої та не можуть свідчити на користь її безумовної зразкової поведінки та того, що ОСОБА_9 довела своє виправлення.
Додає, що засуджена допускала порушення режиму утримання, за що накладалося 3 стягнення у вигляді догани та поміщення до карцеру, за час відбування покарання в установі характеризується посередньо, має посередню норму виробітку.
Звертає увагу, що ОСОБА_9 неодноразово судима, звільнялась від відбування покарання з іспитовим строком, однак вчиняла нові злочини.
Зазначає, що комісією установи відмовлялося засудженій в застосуванні ст.101 КВК України щодо зміни умови тримання, застосуванні ст.82 КК України як особі, яка не стає на шлях виправлення, а також у застосуванні умовно-дострокового звільнення як такій, що не довела свого виправлення.
Вказує на тяжкість вчиненого засудженою злочину та його суспільну небезпечність, термін покарання, особисте ставлення засудженої в сукупності та вважає, що матеріали особової справи засудженої не відображають процесу виправлення та не доводять її сумлінної поведінки та ставлення до праці, а також виправлення засудженої.
З огляду на викладене, вважає, що засуджена своєю поведінкою та ставленням до праці не довела свого виправлення та потребує додаткового контролю з боку адміністрації колонії, тому застосування щодо неї положень ст.81 КПК України про умовно-дострокове звільнення є передчасним.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
До початку апеляційного розгляду засуджена ОСОБА_9 звернулась до апеляційного суду із заявою про розгляд апеляційної скарги прокурора без її участі.
Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення захисника засудженої проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження та особової справи засудженого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до положень статті 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Пунктом 1 частини 3 статті 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за тяжкий злочин.
Необхідною умовою застосування положень частини 1 статті 81 КК України є те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26.04.2002 визначено, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Як убачається з матеріалів справи при її розгляді суд вищевказані вимоги виконав у повній мірі.
Так, засуджена ОСОБА_9 перебувала в «Дніпропетровській установі виконання покарань (№4)», з 21.09.2018 відбуває покарання в ДУ «Надержинщинська виправна колонія (№65)».
Початок строку відбування покарання - 28.06.2017, кінець строку відбування покарання - 28.07.2023.
Тобто, ОСОБА_9 відбула більше, ніж 2/3 призначеного їй строку покарання за умисний тяжкий злочин.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо недоведеності ступеня виправлення засудженої ОСОБА_9 , колегія суддів вважає непереконливими.
Оцінка ступеня виправлення засудженого здійснюється начальником відділення соціально-психологічної служби щороку, внаслідок чого складається характеристика на засудженого, а рішення про ступінь виправлення приймається комісією установи.
Як вбачається з характеристик на засуджену ОСОБА_9 , наданих протягом всього періоду відбування покарання, засуджена хоча і характеризувалася на початку строку відбування покарання негативно але після проведеної виховної роботи начальником відділення засуджена змінила своє ставлення до вимог режиму відбування покарання, в подальшому демонструвала позитивні зміни своєї поведінки та ставлення до праці. Має позитивні характеристики, як на момент настання пільги, так і за два роки до часу, з якого засуджену було можливо звільнити умовно-достроково.
Три стягнення, що є погашеними у встановленому законом порядку, ОСОБА_9 отримала під час строку попереднього ув'язнення, зарахованого у строк відбування засудженою покарання, стягнень у перод відбування покарання не отримувала.
Після проведеної виховної роботи засуджена працевлаштована на підприємстві установи у виробничій бригаді №15 швачкою, дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд. Працює з жовтня 2018 року та отримує заробітну плату. При цьому клопотала у начальника установи про продовження тривалості робочого часу для забезпечення можливості надавати матеріальну допомогу членам сім'і. Має сина, з яким підтримує зв'язок.
Також підтримує рівні взаємовідносини із засудженими позитивної спрямованості, не підтримує злочинних традицій, у відношенні до представників адміністрації установи поводить себе тактовно та ввічливо, на заходи виховного впливу реагує та робить для себе правильні висновки.
Окрім цього відвідує заняття з диференційованого виховного впливу, сумлінно ставиться до виконання робіт з благоустрою.
Після звільнення має намір проживати за адресою АДРЕСА_2 .
За період відбування покарання у державній установі «Надержинщинська виправна колонія (№65)» засуджена ОСОБА_9 отримала шість заохочень за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених КВК України та правилами внутрішнього трудового розпорядку, вимог безпеки праці, трудової діяльності. Вказані заохочення отримувала протягом 2019-2021 років, а не лише безпосередньо перед настанням пільги, що в сукупності з іншими обставинами, вказує на позитивні зміни, які відбуваються в її особистості та створюють у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Тому, враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що засуджена ОСОБА_9 своєю поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення.
З висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.
Крім цього, доводи прокурора про неврахування тяжкості вчиненого злочину та суспільної небезпечності, а також наявності у засудженої судимостей є безпідставними, оскільки ст. 81, ст. 107 КК України та роз'яснення Пленуму Верховного суду України в постанові «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» не передбачають врахування даних обставин під час розгляду питання про умовно-дострокове звільнення, а відмова у поданні матеріалів на заміну невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким, сама по собі не є підставою для відмови в умовно-достроковому звільненні.
За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлена судом ухвала щодо ОСОБА_9 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора не вбачає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 02.09.2021 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4