Справа № 761/38288/21
Провадження № 1-кс/761/21279/2021
28 жовтня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100100007109 від 06 листопада 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України,
26 жовтня 2021 року прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100100007109 від 06 листопада 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, про арешт майна, а саме: садовий будинок загальною площею 1087,2 кв.м., житловою площею 689,7 кв.м., який на праві власності належить ОСОБА_4 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:444:0018 загальною площею 0,0608 га, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що слідчим відділом Шевченківського управління ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12020100100007109 від 06 листопада 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.
Досудовим розслідуванням кримінального провадження, встановлено, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР стала заява ГО «Асоціації інвесторів нового житла» з приводу самовільного будівництва будівлі без сплати пайового внеску до бюджету міста Києва на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:91:444:0018). Відповідно до заяви встановлено, що по вул. Івана Виговського, 5 розміщено готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (стара назва Маршала Гречка, 5).
В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформація щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_1 відсутня.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:91:444:0018 загальною площею 0,0608 га на праві приватної власності належить ОСОБА_4 . Окрім цього, відповідно до витягу встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташовано об'єкт нерухомого майна, а саме садовий будинок загальною площею 1087,2 кв.м., житловою площею 689,7 кв.м., який на праві власності належить ОСОБА_4
Відповідно до інформації з Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 10.07.2018 року №055-840 встановлено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:91:444:0018 не видавались.
Відповідно до інформації отриманої з департаменту архітектурно-будівельної інспекції у м. Києва встановлено, що в департаменті відсутня інформація щодо видачі (реєстрації) документів, які свідчать про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту за вищевказаною адресою.
На даний час, на вищевказаній земельній ділянці розташовано чотириповерхова будівля з вивіскою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та одноповерхова прибудова.
Відповідно до листа Департаменту економіки та інвестицій встановлено, що у зв'язку з будівництвом об'єктів за адресою: АДРЕСА_1 договори пайової участі не укладались та кошти пайової участі до бюджету міста Києва не сплачувались.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно, в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Статтями 5, 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до висновку судового експерта №64\9-21 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи по кримінальному провадженню за №12020100100007109 від 24.09.2021 року встановлено: «будинок за адресою: АДРЕСА_2 має поверховість 4 (чотири) поверхи в тому числі з мансардним поверхом та підвальним поверхом»; «розмір пайової участі (при новому будівництві) станом на листопад 2016 року для об'єкта будівництва на АДРЕСА_2 склав 413 720 гривень».
08 квітня 2021 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради визнано потерпілим у кримінальному провадженні.
12 жовтня 2021 року Департаментом економіки та інвестицій до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві направлено позовну заяву на суму 413 720 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно, в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Статтями 5, 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 від 24 вересня 2021 року садовий будинок загальною площею 1087,2 кв.м., житловою площею 689,7 кв.м., який на праві власності належить ОСОБА_4 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:444:0018 загальною площею 0,0608 га, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , було визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12020100100007109 від 06 листопада 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України.
З метою всебічного, об'єктивного та неупередженого розслідування кримінального провадження та встановлення істини у справі, зважаючи на те, що садовий будинок загальною площею 1087,2 кв.м., житловою площею 689,7 кв.м., який на праві власності належить ОСОБА_4 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:444:0018 загальною площею 0,0608 га, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою збереження речових доказів, запобігання ризикам у вигляді подальшого відчуження майна, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримала з мотивів наведених у ньому та просила його задовольнити.
Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт не було тимчасово вилучене та розгляд справи без повідомлення власника майна є необхідним, з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про розгляд вищевказаного клопотання без повідомлення про його розгляд власника майна.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вислухавши пояснення прокурора, вважаю, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні прокурора майна, оскільки, як встановлено з матеріалів клопотання та пояснень прокурора, що садовий будинок загальною площею 1087,2 кв.м., житловою площею 689,7 кв.м., який на праві власності належить ОСОБА_4 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:444:0018 загальною площею 0,0608 га, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою збереження речових доказів, забезпечення його збереження як речових доказів та недопущення подальшого відчуження.
Крім того, прокурором доведено існування реальних ризиків передачі та відчуження вказаного майна, передбачені абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100100007109 від 06 листопада 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме: на садовий будинок загальною площею 1087,2 кв.м., житловою площею 689,7 кв.м., який на праві власності належить ОСОБА_4 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:444:0018 загальною площею 0,0608 га, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київської апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1