вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 756/2678/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/11240/2021Головуючий у суді першої інстанції - Шролик І.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
20 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Верланов С.М.,
секретар Ющенко Я.М.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харченко Аліна Борисівна, Автокооператив по будівництву та експлуатації автогаражів "Луговий", про визнання права власності на спадкове майно,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просив визнати за ним право власності у порядку спадкування на гаражний бокс з підвалом № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , площею 32,9 кв.м. в Автокооперативі по будівництву та експлуатації автогаражів "Луговий" у АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід - ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове майно, а саме: гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , по АДРЕСА_1 .
Сума пайового внеску за гаражний бокс у розмірі 500 карбованців сплачена ним 14.09.1987 року у повному обсязі, а гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , у ГБК "Луговий" побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 04.02.1988 року.
При цьому, позивач, як єдиний спадкоємець за законом, оскільки його батько - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття вказаного спадкового майна.
Однак, постановою нотаріуса від 01.10.2020 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують реєстрацію права власності на спадкове майно.
Таким чином, враховуючи неможливість зареєструвати успадковане майно на своє ім'я та отримати відповідні документи згідно чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.04.021 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на гаражний бокс з підвалом № НОМЕР_1 , який розташований в ряду 12, загальною площею 32,9 кв.м. в Автокооперативі по будівництву та експлуатації автогаражів "Луговий" в АДРЕСА_1 (а.с. 114-116).
В апеляційній скарзі відповідача, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Так, в обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що у суду першої інстанції не було законних підстав визнавати за позивачем право власності на спірне майно, оскільки вказане нерухоме майно є самовільним будівництвом, на яке не можна визнати право власності (а.с. 118-124).
Ухвалою Київського апеляційної суду від 22.07.2021 року апеляційну скаргу залишено без руху (а.с. 139, 140).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31.08.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 148, 149).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31.08.2021 року справу призначено до розгляду (а.с. 150).
Позивач у судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.
Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження позивача та ОСОБА_4 .
Згідно з копією спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харченко А.Б. щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , лише ОСОБА_1 було подано заяву про прийняття спадщини після померлого, а саме: гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого у 12 ряду ГБК «Луговий».
Проте, постановою від 01.10.2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гаражний бокс № НОМЕР_1 , розташований у НОМЕР_2 ряду ГБК «Луговий».
Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця на спадкове майно приватний нотаріус у виданій ним постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії послався на положення ст.ст. 49, 50 Закону України «Про нотаріат» та зазначив, що право власності на нерухоме майно у спадкодавця не виникло за відсутності моменту державної реєстрації цього майна у відповідних органах, а документ, який підтверджує право власності спадкодавця - ОСОБА_3 на вищевказане нерухоме майно, належним чином не оформлений (оскільки відсутні документи, які підтверджують реєстрацію права власності на нерухоме майно).
Між тим, звертаючись з позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на неможливість реєстрації успадкованого майна на своє ім'я та отримання відповідних документів згідно чинного законодавства України, оскільки спадкодавець, оплативши повну вартість гаражного боксу як член кооперативу, за своє життя не встиг отримати належних правовстановлюючих документів на неї, а також не здійснив реєстрацію свого права власності у повному обсязі та у порядку, передбаченому законодавством.
Так, положеннями ч. 3 ст. 1268 та ч. 1 ст. 1270 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Разом із тим необхідно розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна. При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1.07.2004 року, державна реєстрація речових прав (на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів (виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Так, відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05.08.1992 року.
Згідно з п. 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05.08.1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Крім того, згідно роз'яснень, викладених у п. 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у Постанові № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю (стаття 18 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закон України від 10 липня 2003 року № 1087-IV"Про кооперацію", стаття 384 ЦК).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період до 05.08.1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішеннями Виконавчого комітету Київськоїміської ради № 309 від 23.05.1983 року та за № 338 від 02.04.1984 року відведено земельні ділянки для будівництва гаражів. Земельна ділянка площею 58593,29 кв.м ( кадастровий номер 78:049:002) зареєстрована за ГБК « Луговий».
Також, як вбачається, рішенням Київської міської ради № 338 від 02.04.1984 року відведено земельну ділянку площею 5,6 га для влаштування автокооперативу "Луговий" з правом встановлення металевих гаражів, згідно рішення виконкому міськради № 215 від 17.02.1983 року по АДРЕСА_1. До зазначеного рішення доданий план земельної ділянки, що відведена для будівництва індивідуальних гаражів.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради від 24.02.1986 року за № 162/1 про затвердження робочого проекту будівництва автокооперативу «Луговий» з правом влаштування металевих гаражів по АДРЕСА_1 , затверджено робочий проект будівництва рекомендований до затвердження містобудівною радою при головному архітекторі м.Києва протоколом від 27.11.1985 року № 581.
У вказаному робочому проекті зазначено, що виконання будівництва доручено спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінню на замовлення населення «Київремонтбуд».
Як вказано у Висновку Мінської СЕС № 22 до робочого проекту автокооперативу "Луговий" від 21.08.1991 року, робочий проект відповідає діючим вимогам та є узгодженим з СЕС.
У свою чергу, згідно з довідкою голови правління та головного бухгалтера ГБК «Луговий» за № 43 від 16.01.2014 року, ОСОБА_3 на підставі рішення Мінського виконакому від 24.08.1987 року за № 368 став членом ГБК, 14.09.1987 року сплатив у повному обсязі суму пайового внеску за гаражний бокс у розмірі 500 карбованців та був власником металевого гаражного боксу № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , по АДРЕСА_1 , що розташований в Оболонському районі.
Також, у вказаній довідці вказано, що металевий гаражний бокс № НОМЕР_1 , який розташований в ряду № 12 ГБК «Луговий» побудований та введений в експлуатацію 04 лютого 1988 року.
Згідно технічного паспорта гараж № НОМЕР_1 ( ряд НОМЕР_2 ), що розташований по АДРЕСА_1 загальна площа разом із підвалом становить 32,9 кв.м.
Отже, враховуючи вищенаведені положення законодавства, посилання апелянта на самочинність побудованого боксу гаражу є необгрунтованими, адже, як правильно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка для будівництва була відведена у встановленому законодавством порядку, а бокс гаражу збудований спеціалізованим ремонтно-будівельним управлінням на підставі затвердженої проектної документації.
Крім того, оскільки в силу вимог вищезазначеного законодавства єдиним документом, що засвідчує факт існування спірного нерухомого майна, збудованого до 05.08.1992 року, й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про неприйняття спірного боксу металевого гаражу до експлуатації.
У свою чергу, згідно вимог ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Право власності відповідно до ст.328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
При цьому, у відповідності до положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як визначено ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.
Частиною 1 ст. 95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи вищевказані положення законодавства та встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку про те, що відсутність такої реєстрації, з огляду на наявні у матеріалах справи докази, не позбавило померлого набутого ним права на нерухомість, адже воно не припинилось з його смертю та було успадковане позивачем, який, в свою чергу, може зареєструвати його замість померлого як законний правонаступник.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Натомість, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а відтак не впливають на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Також слід зазначити, що у зв'язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення понесені апелянтом судові витрати (судовий збір за подання апеляційної скарги) відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Київської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Харченко Аліна Борисівна, Автокооператив по будівництву та експлуатації автогаражів "Луговий", про визнання права власності на спадкове майно - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 25 жовтня 2021 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
С.М. Верланов