Київський апеляційний суд
11 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 1 липня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2021 у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві (далі - ТУ ДБР), відмовлено.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що вимоги заявника не можуть бути предметом розгляду слідчим суддею відповідно до положень кримінального процесуального закону, що згідно з ч.4 ст.304 КПК України є підставою для відмови у відкритті провадження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою одночасно і задовольнити його скаргу, і направити її до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про незаконність ухвали слідчого судді, оскільки згідно з п.п.1, 5 ч.1 ст.303 КПК України бездіяльність слідчого ТУ ДБР, який не виконав ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.08.2020 у справі № 761/23515/20 і не вніс у повному обсязі до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) всі відомості, викладені в його заяві, а саме, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.382 КК України, вчинене Генеральним прокурором ОСОБА_6 , а також неодноразово проігнорував його звернення про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 62020100000002138, може бути оскаржена на досудовому провадженні.
Стверджуючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, вказує, що всупереч приписам ч.2 ст.306 КПК України слідчий суддя розглянув скаргу без його участі, яка є обов'язковою, що унеможливило реалізацію наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Про невідповідність ухвали вимогам закону, зокрема, ч.2 ст.372 КПК України свідчить і те, що слідчий суддя не зазначив мотиви, з яких не врахував його доводи про допущену слідчим бездіяльність, не встановив та не дав оцінку фактичним обставинам, чим допустив неповноту судового розгляду.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, поважність причин пропуску якого ОСОБА_5 мотивує тим, що ухвала постановлена без його виклику. Про прийняте рішення він дізнався тільки 10.09.2021, і до цього часу інформацією про нього не володів і копію не отримував.
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_5 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, не прибув і не повідомив про причини. А тому відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України його неприбуття не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи клопотання та апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Згідно з ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Відповідно до вимог ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, і в матеріалах судового провадження відсутні дані про отримання її копії ОСОБА_5 . До апеляційної скарги заявник долучив копію запиту про надання публічної інформації від 10.08.2021 та супровідного листа від 20.08.2021, яким на виконання запиту йому було направлено копію ухвали. Отже, не довіряти твердженням про отримання копії ухвали 10.09.2021 немає підстав. Апеляційна скарга подана 13.09.2021, тобто у встановлений законом строк, а тому необхідності його поновлювати немає.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 подав скаргу до слідчого судді, в якій зазначав, що 14.07.2020 звернувся до ДБР із заявою про вчинення Генеральним прокурором України ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382 КК України, у зв'язку з невиконанням нею рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 в частині негайного його поновлення на посаді заступника прокурора Донецької області. Оскільки відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесено не було, він оскаржив бездіяльність слідчого, і ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17.08.2020 за результатами розгляду його скарги зобов'язано уповноважену особу ДБР внести до реєстру відомості, викладені в заяві, та розпочати досудове розслідування. Ознайомившись з внесеними до ЄРДР відомостями у кримінальному провадженні № 62020100000002138, встановив їх невідповідність відомостям у заяві про вчинення кримінального правопорушення, після чого 12.11.2020 звернувся зі скаргою до керівника Київської міської прокуратури, яка до теперішнього часу не розглянута. З повісток про виклик як свідка до слідчого ТУ ДБР дізнався, що потерпілим у кримінальному провадженні він не визнаний. 24.02.2021, 14.03.2021 він направляв слідчому заяви з проханням визнати його потерпілим, відповіді на які не отримав. З огляду на викладене порушував у скарзі питання про зобов'язання уповноваженої особи ДБР внести відомості до ЄРДР, які відповідають змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення, відредагувавши розділ «Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення», шляхом внесення до нього інформації про особу, яка це правопорушення вчинила, а саме, Генерального прокурора, та зобов'язати слідчого визнати його потерпілим.
Відмовляючи у відкритті провадження, слідчий суддя послався на положення ст.303 КПК України, яка містить вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, і дійшов висновку, що вимоги заявника не можуть бути предметом розгляду слідчим суддею.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Так, частиною 1 статті 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зокрема, предметом оскарження може бути: бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк; рішення прокурора, слідчого дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Згідно з ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Зміст та вимоги скарги ОСОБА_5 свідчать, що предмет його заяви виходить за межі судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні відповідно до повноважень слідчого судді.
При внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР слідчий, який, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, сам обирає зміст короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Такі дії не можуть бути оскаржені відповідно до положень кримінального процесуального закону.
Порушуючи питання про зобов'язання слідчого визнати його потерпілим, ОСОБА_5 залишає поза увагою те, що положеннями п.5 ч.1 ст.303 КПК України передбачено право оскаржувати рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим, яке у відповідності з вимогами ст.110 КПК України приймається у формі постанови. Зважаючи на те, що таке рішення слідчим не приймалося, оскарження ненадання відповіді на клопотання про визнання потерпілим вимогами кримінального процесуального закону також не передбачено.
Зі змісту ч.4 ст.304, ч.3 ст.306 КПК України випливає, що розгляд скарг на рішення дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, а питання про прийняття скарги до свого розгляду вирішується слідчим суддею одноособово.
Оскільки слідчий суддя відмовив у відкритті провадження і скарга по суті не розглядалася, процесуальних порушень при постановленні ухвали допущено не було. З цих же підстав слідчий суддя не повинен був давати оцінку доводам скарги.
Згідно з ч.4 ст.304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Тому рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 є законним, обґрунтованим і вмотивованим, і підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 1 липня 2021 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3