Справа № 2-3205/11
нп 6/490/408/2021
Центральний районний суд м. Миколаєва
21 жовтня 2021 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Бондаренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві справу за заявою Товариства з обмеженоювідповідальністю «АНАЛІТИК ФІНАНС» про замінусторони у виконавчому провадженні у справі № 2-3205/11 за позовомПублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості за кредитним договором,-
У вересні 2021 року заявник ТОВ «АНАЛІТИК ФІНАНС»звернувся до суду з заявою про заміну сторони стягувача з примусового виконання рішення суду у справі№ 2-3205/11 за позовомПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягненнязаборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.09.2021 року прийнято до розгляду вказану заяву.
В судове засідання учасники процесу не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, сторона заявника клопотала про розгляд справи у відсутність свого представника, інші учасники процесу поважності причин неявки суду не повідомили, відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.02.2013 року позовні вимогиПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково, стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору №014/08-112/71412 від 01.11.2007 року у сумі 269418,71 грн., яка складається з: боргу за кредитом 245100,67 грн., боргу по відсоткам - 608,72 грн., простроченого боргу по відсоткам - 21709,32 грн та 2000,00 грн. пені, а також по 910,00 грн. судових витрат з кожного.
03 вересня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі банк» укладеноДоговір про відступлення права вимоги №114/2-37, відповідно до якогоостаннєнабуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №014/08-112/71412 від 01.11.2007 року.
14 вересня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі банк» укладеноДоговір про відступлення прав за договорами іпотеки.
03 вересня 2020 року між АТ «Оксі банк» та ТОВ «ФК «Укртехфінанс» укладеноДоговірвідступлення права вимоги №114/2-37/9в тому числі і за кредитним договором №014/08-112/71412 від 01.11.2007 року.
14 вересня 2020 року між АТ «Оксі банк» та ТОВ «ФК «Укртехфінанс» укладеноДоговірвідступлення прав за договорами іпотеки.
03 березня 2021 року міжТОВ «ФК «Укртехфінанс» та ТОВ «АналітикФінанс» укладеноДоговір №26/02-21 про відступлення прав вимоги, згідноякогоостаннєнабуло право вимоги за кредитним договорами, в тому числі і за кредитним договором№014/08-112/71412 від 01.11.2007 року, укладеного з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується додатком №1 до Договору №26/02-21.
03 березня 2021 року між ТОВ «ФК «Укртехфінанс» та ТОВ «Аналітик Фінанс» укладено Договір відступлення прав за Іпотечним договором №б/н, посвідченим ОСОБА_5 , приватним нотаріусом ММНО, 01 листопада 2007 року та зареєстрованим в реєстрі за №2935.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першоїстатті 512 ЦК Україникредитор у зобов'язанні(крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексудо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України,статті 442 ЦПК Українитастатті 15 Закону України «Про виконавче провадження»у разі вибуття кредитора в зобов'язаннівін замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першоїстатті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України, за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно ізЗаконом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10.
Такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6,13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 14 ЦПК Україниістатті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своємурішеннівід 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконаннярішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
Так, у рішенніЄвропейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" протиУкраїни" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повиннетлумачитися в світліпреамбулиКонвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основнихелементів верховенства права є принцип правовоїпевності, якийсередіншогопередбачає,що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересахсуспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенціїгарантує кожному право на звернення до суду абоарбітражу з позовомстосовно будь-якихйогоцивільних прав та обов'язків. Таким чином, цястаттяпроголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питаньдо суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Враховуючи, що рішення суду фактично не виконано, а також те, що ТОВ «АНАЛІТИК ФІНАНС»прийняло право вимоги, що належали первісному кредитору, тим самим, ставши новим кредитором за вищезазначеним кредитним договором одержало право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань, то суд приходить до висновку, що дані обставини є підставою для задоволення заяви.
Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АНАЛІТИК ФІНАНС» про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 2-3205/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягненнязаборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «АНАЛІТИК ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43520972) з примусового виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.02.2013 року у справі № 2-3205/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н.П. Черенкова