25 жовтня 2021 р.Справа № 520/2463/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 12.05.20 по справі № 520/2463/2020
за позовом Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО"
до Виконавчого комітету Харківської міської ради
про скасування рішення,
Позивач, Приватне акціонерне товариство "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Харківської міської ради, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.01.2020 р. № 33 "Про демонтаж спеціальних конструкцій", в частині пунктів 120, 121 і 122 Переліку конструкцій зовнішньої реклами, які підлягають демонтажу, що є додатком до цього рішення, а саме: демонтажу конструкцій зовнішньої реклами Приватного акціонерного товариство "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО", розміщених за адресами: Академіка Павлова вул. - Ювілейний проспект (п. 120 додатку); Амурська вул. - Академіка Павлова вул. (п. 121 додатку), Тюрінська вул. - Сонячний пров. (п. 122 додатку).
Позов обґрунтований тим, що ані в приписі, ані в рішенні не має жодних відомостей, що дозволяли б встановити рекламний характер інформації. Зазначення в приписів і у Рішенні (у столбці "інформаційне поле") слова "Барабашово" не надає жодних підстав стверджувати, що ця інформація є рекламою, оскільки вона не містить жодних відомостей про будь-яку конкретно визначену особу чи товар. Отже, оскільки інформація не є рекламою, то й конструкції, визначені в п.п. 120 - 122 Рішення, не є спеціальними конструкціями, які використовуються для розміщення реклами. П. 3.1 розд. 3 Порядку передбачено, що виявлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, розміщених з порушенням законодавства про рекламу та благоустрій здійснюється шляхом проведення регулярних перевірок робочим органом. Відповідно до п. 3.3. розд. Порядку, робочий орган має вживати заходів щодо встановлення можливих власників спеціальних конструкцій. У той самий час до позивача не надходило будь-яких листів (запитів, вимог про надання інформації тощо) стосовно з'ясування питань щодо того, чи є позивач власником конструкцій, що зазначені у Приписі і Рішенні, чи саме позивачем на цих конструкціях розміщена інформація, яку відповідач вважає рекламою. У місцях, що орієнтовно схожі з місцями розташування зазначених у Рішенні спеціальних конструкцій, знаходяться належні позивачу арки на металевому каркасі, які є декоративними елементами, що оформлюють в'їзд на територію ТЦ "Барабашово", що не є спеціальним конструкціями для розміщення реклами. Окрім того, органи місцевого самоврядування не наділені правом самостійно приймати рішення щодо демонтажу реклами. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що знак для товарів і послуг № 58068 є рекламою, а саме інформацією про товар (об'єкт інтелектуальної власності), який формує та/або підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такого товару. З посиланням на положення Закону України "Про рекламу", Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" позивач зазначає, що знак для товарів і послуг призначений для позначення товарів і послуг з метою їх відрізнення від товарів і послуг інших осіб. Але при цьому сам по собі знак у такому випадку не є товаром і, тим більше, послугою. Знак для товарів і послуг, як об'єкт інтелектуальної власності, може виступати як товар, коли він є предметом господарського обігу, коли його власник пропонує іншій особі (особам) передати право власності на знак або дозвіл (видати ліцензію) на використання знака. Проте, судом першої інстанції не досліджено жодного доказу стосовно того, що вказаний знак є предметом господарського обігу, що право власності на вищевказаний знак для товарів і послуг або права на його використання пропонуються іншим особам - що цей знак є товаром.
Крім того позивач зазначив, що жодним доказом у справі не підтверджено, що конструкції, на яких розміщені зображення, які суд визнав рекламою, належать позивачу, як не підтверджено і тієї обставини, що ці зображення розміщені позивачем або на його замовлення. Відповідач не обґрунтував та не надав суду жодного належного доказу стосовно того чим саме він керувався, коли зазначив у приписі № 7/86 від 27.11.2019 та при прийнятті оскаржуваного рішення від 29.01.2020 р. № 33 “Про демонтаж спеціальних конструкцій”, що розповсюджувачем реклами є саме позивач, а не інша особа.
Також позивач посилався на безпідставність обґрунтування судом першої інстанції оскаржуваного рішення посиланням на звернення позивача до Департаменту контролю Харківської міської ради із заявами від 04.11.2016 №№ 1771-1773 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу того, що ці заяви та/або відповідь на них були використані відповідачем при прийнятті ним оскаржуваного рішення від 29.01.2020 №33. Крім того, немає повного співпадіння між характеристиками об'єкту, що зазначений в заяві позивача від 04.11.2016 №№ 1773, та об'єкту, що зазначений в приписі та оскаржуваному рішенні відповідача. Так, в заяві зазначені розміри 30,0 х 12,35 х 2. У той самий час, в приписі та рішенні відповідача зазначені розміри 30,0 х 12,35 х 2. У зв'язку з цим висновок суду, що “заява ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами подана щодо спеціальної конструкції (щит стаціонарний), до якої, зокрема додано фотокартку місця розташування рекламного засобу, тотожного спеціальної конструкції, розташованої за адресою: ріг вул. Амурської та вул. Академіка Павлова” не ґрунтується на належних доказах.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" залишено без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі № 520/2463/2020 залишено без змін.
19.08.2021 ОСОБА_1 також було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції, яка містила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з посиланням на те, що вказане рішення суду безпосередньо стосується прав та інтересів скаржника, тому згідно ч. 1 ст. 293 КАС України він має право подати апеляційну скаргу на дане рішення.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2021 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року було задоволено. Процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі № 520/2463/2020 - поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі № 520/2463/2020 за позовом Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" до Виконавчого комітету Харківської міської ради про скасування рішення. Зупинено дію рішення Харківського окружного адмігістративного суду від 12.05.2020 року по справі № 520/2463/2020. Адміністративну справу призначено до апеляційного розгляду.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що він не погоджується з рішенням суду першої інстанції, у зв'язку з чим просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що суд помилково застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 420 ЦК України, яка не підлягала застосуванню, та здійснив неправильне тлумачення абзацу 22 частини 1 статті Закону України "Про рекламу". Скаржник зазначає, що він є власником конструкцій, зазначених у рішенні виконавчого комітету від 29.01.2020 № 33. На підтвердження зазначених фактів, надав копії договорів купівлі-продажу від 05.12.2016 року. На підтвердження місця розташування вищевказаних конструкцій надав схеми розташування, які виготовлені 27.07.2021, 29.07.2021 року за допомогою Google карти. Вважає, що оскаржуваним рішенням порушено його права, які підлягають захисту.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним спеціалістом сектору контролю за розміщенням зовнішньої реклами відділу реклами Департаменту контрою Харківської міської ради ОСОБА_2 27.11.2019 складений припис №7/86 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові. В приписі №7/86 від 27.11.2019 зазначено, що в результаті перевірки дотримання порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові встановлено відсутність дозволу на розміщення зовнішньої реклами ПраТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" №1121-IV від 11.07.2003). Позивачу запропоновано у 5-ти денний строк усунути зазначені у цьому приписі порушення шляхом демонтажу рекламних конструкцій (т. 1 а.с. 15).
З аналізу додатку № 1 до припису №7/86 від 27.11.2019 вбачається, що ПраТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" є розповсюджувачем реклами на спеціальних конструкціях, а саме:
- щит стаціонарний (30.00 Х 12.35 Х 2) - "БАРАБАШОВО…" (ріг вул. Амурської та вул. Академіка Павлова);
- щит стаціонарний (6.00 Х 8.00 Х 1) - "БАРАБАШОВО…" (ріг вул. Тюрінської та провул. Сонячного);
- щит стаціонарний (6.00 Х 8.00 Х 1) - "БАРАБАШОВО…" (ріг вул. Академіка Павлова та просп. Ювілейного) (т. 1 а.с. 16).
Виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення № 33 від 29.01.2020 "Про демонтаж спеціальних конструкцій". Серед конструкцій, які підлягають демонтажу є й конструкції зазначені в додатку № 1 до припису №7/86 від 27.11.2019 (т. 1 а.с. 7 - 14).
Не погоджуючись із таким рішенням суб'єкта владних повноважень та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради "Про демонтаж спеціальних конструкцій" № 33 від 29.01.2020 прийняте на підставі та в межах повноважень органу місцевого самоврядування в сфері благоустрою населених пунктів.
Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.07.2021 дійшов висновку про те, що відповідач діяв в межах приписів чинного законодавства, демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, однак є правом органу місцевого самоврядування, яке здійснюється з підстав передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрозу самому майну.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи, зазначає наступне.
Приписами статті 323 КАС України встановлено порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення розгляду апеляційної скарги.
Так, відповідно до статті 323 КАС України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.
У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, шо оскаржується.
За результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Тобто, якщо особа, яка не брала участі у справі, вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, то вона має право звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відповідно до частини першої статті 293 КАС України, і така скарга буде вирішуватися в порядку передбаченому статтею 323 КАС України.
З аналізу положень статті 323 КАС України слідує, що апеляційна скарга після закінчення апеляційного розгляду справи може бути подана особою, яка не приймала участі у справі, за двох умов: особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи; доводи апеляційної скарги не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Метою зазначеної статті є недопущення перегляду судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з мотивів, які були вже предметом розгляду за первісно поданою апеляційною скаргою.
Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 420 ЦК України, яка, на його думку, не підлягала застосуванню, та здійснив неправильне тлумачення абзацу 22 частини 1 статті Закону України «Про рекламу».
Колегія суддів зазначає, що зазначені доводи вже були викладені в апеляційній скарзі ПАТ "КОНЦЕРН АВЕК ТА КО" та, відповідно, були предметом апеляційного перегляду, що виключає можливість розгляду апеляційної скарги в цій частині.
Крім того, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що він є власником конструкцій, зазначених у рішенні виконавчого комітету від 29.01.2020 № 33. На підтвердження зазначених фактів, скаржник надав копії договорів купівлі-продажу від 05.12.2016 року.
Так, згідно Договору купівлі-продажу від 05.12.2016 року "Общество с ограниченной ответственностью «Анкер Груп», именуемое в дальнейшем «Продавец», в лице Директора Рыбалко В.А., действующего на основании Устава, с одной стороны, и Физические лица: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , действующие совместно и именуемые вместе «Покупатель», с другой стороны, заключили настоящий договор о нижеследующем: Продавец продал, а действующие совместно как покупатель физические лица: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , купили в общую долевую собственность в равных долях сдедующее имущество: Арку на металлическом каркасе (площадь тентового покрытия 110 кв.м) в количестве 1 (одна) штука (далее - товар) (п.1.1 Договору)...
Местонахождение товара: г. Харьков, Торговый центр у станции метро им. «Академика Барабашова», по ул. Академика Павлова (возле пр. Юбилейного). Товар установлен на бетонных основаниях" /мовою оригіналу/ (т.2 а.с. 111-112).
Згідно Договору купівлі-продажу від 05.12.2016 року "Общество с ограниченной ответственностью «Анкер Груп», именуемое в дальнейшем «Продавец», в лице Директора Рыбалко В.А., действующего на основании Устава, с одной стороны, и Физические лица: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 действующие совместно и именуемые вместе «Покупатель», с другой стороны, заключили настоящий договор о нижеследующем: Продавец продал, а действующие совместно как покупатель физические лица: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , купили в общую долевую собственность в равных долях сдедующее имущество: Арку на металлическом каркасе (площ. 143,6 кв.м) в количестве 1 (одна) штука (далее - товар) (п.1.1 Договору)...
Местонахождение товара: г. Харьков, Торговый центр у станции метро им. « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Торговая площадка с организацией торговли автозапчастями и автомобилями по АДРЕСА_1 . Товар установлен на бетонных основаниях" /мовою оригіналу/ (т.2 а.с. 114-115).
Згідно Договору купівлі-продажу від 05.12.2016 року "Общество с ограниченной ответственностью «Анкер Груп», именуемое в дальнейшем «Продавец», в лице Директора Рыбалко В.А., действующего на основании Устава, с одной стороны, и Физические лица: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , действующие совместно и именуемые вместе «Покупатель», с другой стороны, заключили настоящий договор о нижеследующем: Продавец продал, а действующие совместно как покупатель физические лица: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , купили в общую долевую собственность в равных долях сдедующее имущество: Арку на металлическом каркасе в количестве 1 (одна) штука (далее - товар) (п.1.1 Договору)...
Местонахождение товара: г. Харьков, Торговый центр у станции метро им. « ІНФОРМАЦІЯ_1 », торговий комплекс по продаже непродовольственных товаров по АДРЕСА_2 . Товар установлен на бетонных основаниях" /мовою оригіналу/ (т.2 а.с. 117-118).
Аналізуючи зміст наданих скаржником договорів купівлі-продажу, суд апеляційної інстанції зазначає, що із зазначених договорів неможливо встановити точне місцерозташування конструкцій, які є предметами цих договорів та, відповідно, дійти висновку, що це саме ті конструкції, щодо яких прийнято оскаржуване рішення.
Крім того, на підтвердження місця розташування вищевказаних конструкцій скаржник надав схеми розташування арки на металевому каркасі, які виготовлені 27.07.2021 та 29.07.2021 за допомогою Google карти (т. 2 а.с. 120-122).
Оцінюючи надані докази в порядку, передбаченому статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - шостої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що подані апелянтом схеми розміщення конструкцій, не є належними та достовірними доказами по справі, оскільки з їх змісту не можливо встановити їх відношення до спеціальних конструкцій щодо яких прийнято оскаржуване рішення.
В свою чергу, відповідачем під час розгляду справи надавались належні докази на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення № 33 від 29.01.2020, які були покладені в основу рішення суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що «ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" звертався через ЦНАТІ м. Харкова до Департаменту контролю Харківської міської ради, зокрема із заявами від 04.11.2016 р. №№ 1771-1773 про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами за адресами: АДРЕСА_3 , за результатами розгляду яких відділом реклами листом № 1520 від 10.11.2016 у наданні таких дозволів було відмовлено.
Так, заява ПрАТ "Концерн АВЕК та Ко" про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами подана щодо спеціальної конструкції (щит стаціонарний), до якої, зокрема додано фотокартку місця розташування рекламного засобу, тотожного спеціальній конструкції, розташованій за адресою: ріг вул. Амурської та вул. Академіка Павлова.
Будь-яких доказів звернення саме ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Харківської міської ради із заявами про порушення його прав щодо конструкцій, зазначених у спірному рішенні, або незгоди з рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.01.2020 р. № 33, матеріали справи не містять.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Проте, доказів звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою щодо оскарження рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.01.2020 р. № 33, як такого, що порушує його права, свободи або законні інтереси, до суду надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Судова колегія зазначає, що рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення наведено висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки саме ОСОБА_1 , а отже підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо ОСОБА_1 вважає, що оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 29.01.2020 р. № 33 порушено його права та інтереси, він має право звернутися до суду з позовною заявою за захистом своїх порушених прав.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі № 520/2463/2020 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 по справі № 520/2463/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 28.10.2021 року