ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 жовтня 2021 року м. Київ № 640/1610/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс Кепітал» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріс Кепітал» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0057591406 від 12.11.2018, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Оріс кепітал» визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток фінансових установ в сумі 3555000,00 грн., в тому числі за основним зобов'язанням на суму 3039786 грн., за штрафними санкціями на суму 515214,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що висновки акта перевірки є хибними, а податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами проведеної контролюючим органом перевірки позивача, є протиправним та підлягає скасуванню, позаяк, податковий орган необ'єктивно здійснив оцінку сукупності наданих під час проведення перевірки даних, які характеризують дотримання підприємством податкового законодавства. Крім того, звернуто увагу на те, що порядок визначення справедливої вартості активів, наведений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим, адже застосовані контролюючим органом в акті перевірки методи визначення справедливої вартості активів є неприпустимими, а розрахунок донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток є помилковим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2019 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
19.03.2019 до суду від представника ГУ ДФС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, послався на те, що оскаржуване рішення було прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, адже перевіркою було встановлено, що ТОВ «Оріс Кепітал» не визначено справедливу вартість зазначених у акті цінних паперів, адже такі підлягали визначенню на підставі даних дилерського (позабіржового) ринку протягом періоду до дати оцінки (а.с. 152-156).
28.03.2019 судом закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.04.2019.
25.04.2019 судове засідання відкладено на 14.05.2019 року.
14.05.2019 у судовому засіданні судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження, згідно ч. 3 ст. 194 КАС України.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів даної справи, на підставі направлень, виданих ГУ ДФС у м. Києві від 24.09.2018 та від 28.09.2018, відповідно до плану-графіка проведення перевірок, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 13.09.2018 № 13898, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Оріс Кепітал».
22.10.2018 інспекційною групою Головного управління ДФС у м. Києві був складений акт перевірки № 1257/26-15-14-06-02/38517051 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІС КЕПІТАЛ», код 38517051, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017.
Відповідно до акта перевірки, податковий орган дійшов висновків про порушення з боку ТОВ «ОРІС КЕПІТАЛ» окремих положень податкового законодавства. що призвело до заниження доходу від дооцінки цінних паперів на загальну суму 16887702 грн., в результаті чого, було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3039786 грн.
Як слідує з акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві вважає, що по закінченню 2015-2017 років, товариство позивача повинно було провести дооцінку належних йому акцій по ринковій (справедливій) вартості і сплатити податок на суму дооцінки, а, оскільки, товариство цього не зробило, воно порушило вимоги п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України. При цьому, при розрахунку суми належного до сплати податку, ГУ ДФС у м. Києві вважало, що ринковою (справедливою) вартістю належних товариству позивача акцій, є дані про правочини на позабіржових ринках та біржовий курс акцій в кінці відповідного року.
На підставі висновків акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення № 0057591406 від 12.11.2018, відповідно до якого, позивачу визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток фінансових установ в сумі 3555000,00 грн., в тому числі, за основним зобов'язанням на суму 3039786 гри., за штрафними санкціями на суму 515214,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до Державної фіскальної служби України. За результатами адміністративного оскарження, ДФС України було ухвалено рішення № 2531/6/99-99-11-04-01-25 від 18.01.2019 про залишення податкового повідомлення-рішення № 0057591406 від 12.11.2018 без змін, а скарги - без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до положень п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Сторона відповідача стверджує, що в якості правового обґрунтування необхідності проведення позивачем дооцінки цінних паперів, слід застосовувати Міжнародний стандарт фінансової звітності 13 «Оцінка справедливої вартості» та наводить висновок про те, що відповідно до вимог цього стандарту, цінні папери оцінюються на дату балансу за справедливою вартістю.
Натомість, сторона позивача наголошує на тому, що зазначений стандарт не передбачає обов'язку оцінювати цінні папери на дату балансу за справедливою вартістю, а лише визначає основу оцінки справедливої вартості активів, однак, оцінка вартості активів може здійснюватися не тільки за справедливою вартістю, але й за таким принципом, як історична собівартість, а також, з використанням таких методів, як ринковий підхід, витратний підхід, дохідний підхід тощо.
Позивач звертає увагу на те, що жодна норма чинного законодавства України, а також Податкового кодексу України, не встановлює обов'язок платника податку здійснювати оцінку цінних паперів виключно за справедливою вартістю на дату балансу та проводити уцінку або дооцінку таких активів.
Суд звертає увагу на те, що принципи Міжнародних стандартів фінансової звітності передбачають можливість, як право, суб'єкта господарювання приймати рішення про визнання оцінки активів за справедливою вартістю із відображенням результатів переоцінки у прибутку або збитку.
Так, міжнародні стандарти фінансової звітності характеризуються як стандарти, що ґрунтуються на принципах а не на встановлених правилах, тобто, стандартизація вказаних правил не ставить на меті деталізувати всі процедури та механізми фінансового обліку.
Відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку № 1, фінансова звітність є структурованим відображенням фінансового стану та фінансових результатів діяльності суб'єкта господарювання.
Згідно змісту ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до норм ст. 4 цього Закону, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються зокрема на таких основних принципах, як обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; а також історична (фактична) собівартість, за якою пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.
Згідно з п. 5 ст. 8 цього Закону, підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства: обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених ним Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.
У частині надання оцінки здійсненій стороною відповідача оцінки сукупності наданих під час проведення перевірки даних, які характеризують дотримання підприємством податкового законодавства, слід зазначити таке.
Позивач вказує на те, що необхідно дослідити порядок визначення справедливої вартості активів, наведений в акті перевірки, адже, на його думку, застосовані фіскальною службою в акті методи визначення справедливої вартості активів є неприпустимими, а розрахунок донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток є помилковим.
Так, у силу вимог п. 56.4 ст. 56 ПК України, обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.
Відповідно до МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості», оцінка справедливої вартості припускає, що актив або зобов'язання обмінюється між учасниками ринку у звичайній операції продажу активу або передачі зобов'язання на дату оцінки за поточних ринкових умов.
Так, справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж активу або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції на основному (або найсприятливішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто вихідна ціна), незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання.
Відповідно до п. 61 цього Стандарту, суб'єкт господарювання застосовує методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих вхідних даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних.
Водночас, відповідачем, фактично, ототожнюється поняття справедливої вартості та ринкової вартості цінних паперів, що не є правильним та допустимим, адже у МСФЗ 13 визначено, що для проведення оцінки справедливої вартості використовується ринкова інформація та ринкові операції, однак, за МСФЗ оцінка справедливої вартості активів - це цілий комплекс заходів, різних методів, вхідних та вихідних даних та врахування ризиків. Тобто, ринкова вартість, фактично, є одним із елементів у здійсненні оцінки активів за справедливою вартістю, наряду із низкою інших факторів, які впливають на оцінку.
У відповідності до стандарту (п. Б 37) у разі оцінки активу за справедливою вартістю необхідно аналізувати зменшення обсягу або рівня діяльності для такого активу та оцінювати такі чинники, як: а) останнім часом відбулося небагато операцій; б) ціни котирування не сформовані на основі поточної інформації; в) ціни котирування істотно коливаються або у часі, або між провідними учасниками ринку (наприклад, деякими брокерськими ринками); г) індекси, для яких раніше спостерігалась висока кореляція зі справедливою вартістю активу чи зобов'язання, очевидно не корелюють з нинішніми показниками справедливої вартості активу чи зобов'язання; г) є значне зростання внутрішніх премій за ризик ліквідності, дохідності чи показників діяльності (таких як штрафна ставка відсотка або серйозність збитку) для відкритих операцій або цін котирування при порівнянні зі складеною суб'єктом господарювання оцінкою очікуваних грошових потоків, з урахуванням усіх наявних ринкових даних про кредитний ризик та інший ризик невиконання для активу чи зобов'язання; д) широкий спред між цінами попиту та пропозиції або значне зростання такого спреду; е) значне зменшення діяльності ринку (або її відсутність) для нових випусків (тобто первинного ринку) для активу чи зобов'язання або подібних активів чи зобов'язань; є) мало доступної широкому загалу інформації (наприклад, про операції, що відбуваються на ринку без участі посередників).
Якщо суб'єкт господарювання визначить, що ціна операції або ціна котирування не відображає справедливу вартість (наприклад, можуть бути операції, які не є звичайними), необхідно буде виконати коригування цін операцій або цін котирування, якщо суб'єкт господарювання використовує ці ціни, як основу для оцінювання справедливої вартості, і таке коригування може бути значним для оцінки справедлива вартість в цілому.
Відповідно до змісту п. Б 39 цього Стандарту, незалежно від того, який метод оцінки справедливої вартості використовується, суб'єкт господарювання має включити належні коригування на ризик, у тому числі премію за ризик, що відображає суму, яку учасники ринку вимагатимуть як компенсацію за невизначеність, властиву грошовим потокам активу. Інакше оцінка не буде достовірним відображенням справедливої вартості. Коригування з метою відображення ризику має відображати звичайну операцію між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов.
Визначаючи вагові коефіцієнти для показників справедливої вартості, отриманих завдяки використанню декількох методів оцінки вартості, суб'єкт господарювання має розглянути, наскільки обґрунтованим є діапазон оцінок справедливої вартості. Мета полягає у тому, щоб визначити гонку в діапазоні, яка найкраще представляє справедливу вартість за нинішніх ринковий умов. Широкий діапазон оцінок справедливої вартості може вказувати на необхідність проведення подальшого аналізу.
Також, наведений стандарт визначає за необхідне проводити ідентифікацію операцій, які не є звичайними.
Серед обставин, які можуть вказувати на те, що операція не є звичайною, є такі: а) не було адекватної діяльності суб'єкта господарювання на ринку протягом періоду до дати оцінки, щоб могла відбуватися ринкова діяльність, яка є звичайною та звичною для операцій з такими активами чи зобов'язаннями за нинішніх ринкових умов; б) був звичайний та звичний маркетинговий період, але продавець пропонував актив чи зобов'язання лише одному учасникові ринку; в) продавець перебуває у етапі банкрутства чи передачі управління майном у зв'язку з неплатоспроможністю чи у близькому До нього стані (тобто продавець перебуває у скрутному стані); г) від продавця вимагали здійснити продаж для виконання регуляторних чи юридичних вимог (тобто продавець був вимушений здійснити операцію); ґ) ціна операції є поза межами діапазону цін інших операцій, здійснених останнім часом з таким самим чи подібним активом чи зобов'язанням.
Суб'єкт господарювання має оцінити ці обставини, щоб визначити, на підставі наявних свідчень, чи є операція звичайною.
Ціна операції може не відображати справедливу вартість (тобто ціна операції не обов'язково є єдиною або основною підставою для оцінювання справедливої вартості або для оцінювання премій за ринковий ризик).
Слід звернути увагу на те, що за згідно змісту акта перевірки, для визначення ринкової вартості цінних паперів, відповідачем було застосовано біржові курси цінних паперів станом не на дату обліку (31 грудня відповідного року), а на інші дати (сторінка 22 акта перевірки), що унеможливлює їх використання для оцінки справедливої вартості цінних паперів. Доводи позивача в цій частині є цілком обґрунтованими та знаходять своє підтвердження.
Також, зазначений в акті перевірки біржовий курс акцій ПАТ «ЗНКІФ «Голден Вертекс Фонд», станом на 28.12.2017, є недостовірним, оскільки в 2017 році біржовий курс акцій ПАТ «ЗНКІФ «Голден Вертекс Фонд» взагалі не встановлювався, а вказана в акті перевірки ціна 1185 грн. є ціною саме закриття торгів 28.12.2017 (підтверджується копією довідки ПрАТ «ФБ «ІННЕКС» № 93 від 21.11.2018).
При цьому, дилерські ринки, на які посилається відповідач на сторінці 8 акта перевірки, повинні містити ціну попиту і ціну пропозиції, спред між якими може слугувати параметром для визначення справедливої вартості.
Водночас, звітні дані торговців цінними паперами, які розміщуються в загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР, не містять зазначеної інформації, а є лише підтвердженням укладення договору купівлі-продажу цінних паперів за певною ціною між невідомими сторонами.
Суд зазначає, що проаналізовані ГУ ДФС у м. Києві відомості зі звітності торговців цінними паперами, дійсно, не містять та не дають встановити ціну попиту та ціну пропозиції цінних паперів певного емітента, тож, зроблений контролюючим органом аналіз не враховує ділові зв'язки між сторонами укладених договорів, їх ділову репутацію, порядок розрахунків, надання відстрочки оплати, можливості односторонньої відмови від договору купівлі-продажу цінних паперів, розмір пакету цінних паперів тощо. Проте, важливим є те, що наведені чинники мають безпосередній вплив на ціну договору на позабіржовому ринку, індивідуалізують її та унеможливлюють її використання для оцінки справедливої вартості в цілому, зокрема, як було здійснено по відношенню до товариства позивача.
При цьому, помилковість використаного ГУ ДФС у м. Києві «середньоарифметичного» підходу, підтверджує взяття у якості розрахунку справедливої вартості цінних паперів відомості про укладену угоду (аркуш 25 відповіді ГУ ДФС у м. Києві від 07.11.2018 про розгляд заперечення), предметом якої є цінні папери емітента НрАТ «Укргазотрейд», ціна яких у 100 разів перевищує ціну за рештою відображених в загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР угод (1000 грн. замість орієнтовних 10 грн.), навіть якщо така угода мала місце, вона не може братися до уваги, оскільки не є звичайною та не може відображати справедливу вартість цінного паперу.
Підсумовуючи, під час розрахунку донарахування податкового зобов'язання, відповідачем не було враховано жодного фактору ризику чи обставини, які суттєвим чином впливають на визначення справедливої вартості активів, а тому, зазначений розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства та є суперечливим по відношенню до критерію обґрунтованості та законності.
Таким чином, суд вважає, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем доходу від дооцінки цінних паперів на загальну суму 16887702 грн., в результаті чого, було занижено податок на прибуток на загальну суму 3039786 грн., є безпідставними та не підтвердились під час розгляду даного спору, з огляду на що, податкове повідомлення- рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0057591406 від 12.11.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.
На переконання суду, доводи сторони позивача, викладені в позовній заяві узгоджуються між собою, враховують норми податкового законодавства, а також, відображають прийняті міжнародні стандарти фінансової звітності та обліку, на противагу чому, викладені у відзиві на позовну заяву доводи та обґрунтування відповідача - суб'єкта владних повноважень, загалом відтворюють висновки акта перевірки, однак, не спрямовані на спростування позиції позивача, викладеної в позовній заяві. Стороною відповідача так і не було доведено обов'язку позивача проводити переоцінку цінних паперів з одного боку, а з іншого, не доведено коректність та можливість здійснення податковим органом такої переоцінки за обраним та вказаним у акті перевірки методом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 19210,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 282 від 28.01.2019, які підлягають стягненню з відповідача, на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс Кепітал» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0057591406 від 12.11.2018.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс Кепітал» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19210,00 грн. (девятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріс Кепітал» (ЄДРПОУ 38517051, 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22);
Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Суддя В.І. Келеберда