28 жовтня 2021 року
справа №380/16574/21
провадження № П/380/16778/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни про визнання протиправними і скасування постанов, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (01135, м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, 10, офіс 91) з вимогами про визнання протиправними та скасування:
- постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 30.08.2021 у виконавчому провадженні №66648325 про відкриття виконавчого провадження;
- постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 30.08.2021 у виконавчому провадженні №66648325 про арешт коштів боржника;
- постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 30.08.2021 у виконавчому провадженні №66648325 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;
- постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 30.08.2021 у виконавчому провадженні №66648325 про стягнення з боржника основної винагороди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою від 30.08.2021 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алла Вікторівна відкрила виконавче провадження №66648325. Підставою для відкриття виконавчого провадження був виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазовоної О.М. №3812 від 29.07.2021, стягувачем за яким є АТ «Форвард Банк». На переконання позивача, постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки виконавчий документ у виконавчому провадженні прийнято до виконання відповідачем не за місцем її проживання чи перебування, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою суду від 30.09.2021 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову у вказаній адміністративній справі.
Ухвалою суду від 01.10.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний термін для усунення недоліків позовної заяви. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 13.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначеного судове засідання. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариства «Банк Форвард» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105; код ЄДРПОУ 34186061).
19.10.2021 за вх. №10700ел від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено копію матеріалів виконавчого провадження №66648325. Зазначила, що виконавче провадження відкрито за місцем знаходження майна боржника, а саме грошових коштів на рахунку, відкритому в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 105. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що при прийнятті виконавчого документу до виконання, жодного порушення Закону України "Про виконавче провадження" приватним виконавцем не вчинено, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
26.10.2021 за вх. №77751 від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, до якого долучено належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №66648325.
26.10.2021 за вх. №77794 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
26.10.2021 за вх. №78016 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що із змісту долученої до матеріалів справи копії листа АТ «Банк Форвард», не вбачається за можливе з'ясувати кількість коштів, оскільки однієї згадки є недостатньо для встановлення фактичних даних, тобто доказ є недостатнім. Вказав, що рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Банк Форвард» для обслуговування кредиту згідно кредитного договору №200285439 від 06.08.20202 відповідного зарахування коштів позивачем та негайному їх списання АТ «Банк Форвард». Списання передбачене пунктом 8 блоку 2 Кредитного договору. Тобто у випадку наявності коштів №UA163804180000026208900186776 такі мали негайно списані на рахунок № НОМЕР_3 (рахунок для погашення заборгованості згідно з блоком 1 Кредитного договору). На переконання представника позивача, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Також до відповіді на відзив долучено копії сторінок паспорту позивачки.
Третя особа не скористалась своїм правом на подання пояснень, хоча про відкриття провадження у справі та можливість подання письмових пояснень повідомлялась в порядку визначеному ч. 1 ст.268 КАС України, що підтверджується матеріалами справи.
Представник позивача в засіданні суду 21.10.2021 позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просила суд розгляд справи здійснювати у її відсутності, позовні вимоги заперечила, просила суд відмовити у задоволенні таких.
Суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду з огляду на долучені докази.
Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності сторін у письмовому провадженні.
Суд встановив наступні фактичні обставини.
12.08.2021 Акціонерне товариство "Банк Форвард" звернулось до приватного виконавця Овсієнко А.В. про примусове виконання виконавчого напису №3812 від 29.07.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазановою О.М.. про стягнення з ОСОБА_1 коштів у розмірі 26681,29 грн.
У поданій заяві представник Акціонерного товариства "Банк Форвард" просив відкрити виконавче провадження, накласти арешт на все рухоме майно (грошові кошти) боржника, та на відкриті рахунки у наступних банківських установах: АТ «БАНК ФОРВАРД»; АТ «А-БАНК», АТ «ОКСІ БАНК», ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК», АТ АКБ «ЛЬВІВ»; АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ІДЕЯ БАНК», АТ «МетаБанк», АТ АКБ «КОНКОРД», ПАТ «БАНК ВОСТОК», АТ «ТАСКОМБАНК», ПАТ «ОТП БАНК», ПАТ «Державний ощадний бан України», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «АЛЬФА-БАНК», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», ПАТ АКБ «УКРГАЗБАНК», ПАТ «УНІВЕРСАЛБАНК», АТ «ПУМБ»; направити запити до ПФУ та ДПС України для встановлення джерела офіційного доходу боржника та відкритих банківських рахунків в банківських установах; у випадку встановлення доходу боржника, звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника.
30.08.2021 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66648325.
30.08.2021 приватним виконавцем Овсієнко А.В. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника.
Позивач вважає, що постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки виконавчий документ у виконавчому провадженні №66648325 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання чи перебування боржника, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із чим, звернулась з цим позовом до суду про скасування вищезазначених постанов.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частинами першою, другою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім винятків, установлених цією частиною.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 Закону № 1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Частиною першою статті 28 Закону № 1404-VIII встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Статтею 3 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
За змістом частини першої статті 4 Закону № 1403-VIII діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1403-VIII державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Статтею 16 Закону № 1403-VIII визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої, другої і шостої статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Як вбачається із матеріалів справи, у виконавчому написі №3812 від 29.07.2021, примусове виконання якого здійснюється ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №66648325, вказано адресу реєстрації ОСОБА_1 АДРЕСА_1 .
Вказана адреса місця реєстрації позивача також підтверджується копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 .
В той же час, суд наголошує, що спірним питанням у даній справі є застосування норм статті 24 Закону № 1404-VIII в частині правомірності відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження, а також питання наявності у приватного виконавця обов'язку перевіряти перед відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі стосовно місця проживання боржника.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 380/9335/20 надав оцінку правильності тлумачення положень статті 24 Закону № 1404-VIII в контексті визначення місця проживання боржника та дійшов висновку, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника.
Крім того, аналізуючи положення статей 9, 18 Закону № 1404-VIII, положення статті 27 Закону №1403-VIII, а також положення Закону № 5492-VI, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.
Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України "Про виконавче провадження" на обов'язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб'єкта владних повноважень. Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII в сукупності з іншими положеннями цього Закону, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №380/9335/20 констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.
При цьому, саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою.
Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 15 липня 2021 року у справі №380/9335/20, визначення місця виконання виконавчого документа щодо ОСОБА_1 має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання останнього.
Будь-які інші відомості про місце проживання або перебування боржника можуть бути використані в якості додаткової інформації і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №1404-VIII пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Згідно відомостей у паспорті серії НОМЕР_4 місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 .
Щодо посилань відповідача на те, що виконавче провадження відкрито за місцем знаходження майна боржника, а саме грошових коштів розміщених на рахунку, відкритому в АТ "Банк Форвард", який розташований за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 105, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів наявності коштів боржника на зазначеному рахунку.
З огляду на те, що місце реєстрації позивача (боржника) АДРЕСА_2 ) не належить до виконавчого округу приватного виконавця Овсієнко А.В. суд дійшов висновку, що відповідач прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Приймаючи рішення про відкриття виконавчого провадження, відповідач дійшла висновку, що безготівкові кошти боржника, які перебувають на рахунку у банку, є об'єктом права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Закон України "Про виконавче провадження" вирізняє майно боржника: майно як таке, що підлягає державній реєстрації з метою встановлення його місцезнаходження та примусової реалізації, інше майно, а також кошти не залежно від того зберігаються вони на рахунках у банківській установі чи отриманні у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії і в інший спосіб або зберігаються у власності боржника.
Разом з тим, якщо законодавець у Законі України "Про виконавче провадження" вживає термін "майно", поширюючи його значення на "кошти", то термін "кошти" відображається в дужках чи пов'язується змістом у відповідному реченні. Натомість у ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII термін "майно" вжито без вказівки про кошти.
Відтак, виконання рішення за місцезнаходженням майна, в розумінні вимог ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII, не передбачає можливості виконання рішення за місцезнаходженням коштів.
Положення ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що стосуються виконання рішення за місцезнаходженням майна, розроблені для найбільш швидкого та ефективного доступу державного (приватного) виконавця до майна, з метою його опису та примусової реалізації, натомість арешт коштів на рахунках не вимагає особистої присутності державного (приватного) виконавця та може бути здійснений навіть за умови значної віддаленості установи банку.
Окрім цього, таке застосування відповідачем ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII взагалі нівелює принцип територіальної підвідомчості примусового виконання рішень, так як переважна більшість центральних відділень банківських установ зареєстровані в місті Києві.
Відтак, ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII не поширює свою дію на грошові кошти, що знаходяться на рахунках банківських установ.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
За правилами ч. 1 ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
За приписами ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Як встановлено судом, місцем проживання позивача-боржника, зареєстрованим в установленому порядку, є АДРЕСА_2 .
Отже, відомості про місце проживання боржника виключають віднесення виконавчого документа до підвідомчості приватного виконавця.
У тому числі, як у виконавчому документі так і в супроводжуючих документах, пред'явлених приватному виконавцю, не наведено майно у розумінні ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, місцезнаходження якого поширюється на виконавчий округ приватного виконавця.
У зв'язку із чим, прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документа не відповідає як місце проживанню боржника так і, з огляду на приписи ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України, місцезнаходженню майна боржника, а відтак - приписам ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII.
Таким чином, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання в м. Червоноград, іншого тимчасового місця перебування чи іншого місця проживання на території України позивач не мала, відповідних доказів відповідачем до суду не надано, тому позиція відповідача щодо посилань на відкритий в АТ «Банк Форвард» рахунок є безпідставною.
Суд не враховує посилання відповідача на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 10.09.2018 у справі №905/3542/15 та від 27.12.2019 у справі №905/584/19, оскільки висновки Верховного Суду здійснені з урахуванням обставин, відмінних від обставин у даній справі. Зокрема, у справі №905/3542/15 в ухвалі апеляційного суду, яка підлягала примусовому виконанню, був зазначений лише рахунок Відповідача, що відкритий у ПАТ «ВТБ БАНК» з місцем реєстрації у місті Києві. У справі №905/584/19 боржником є юридична особа, та не встановлено наявність майна (грошових коштів).
Крім того, суд не враховує посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України від 11.06.2018 №23123/16620-33-18/20.5.1, з огляду на те, що цей лист не містить інформації щодо наявності законних підстав для прийняття до виконання виконавчих документів за місцезнаходженням лише рахунків боржника.
З огляду на протиправність дій виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження поза межами округу, яка і підлягає скасуванню, то і всі наступні постанови теж винесені виконавцем не з'ясувавши дійсних обставин при відкритті виконавчого провадження.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно приписів ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з наданих до справи сторонами доказів, відповідно до вимог КАС України, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність в межах встановлених обставини справи, суд дійшов до висновку, що оскаржувані постанови приватного виконавця є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства, не у спосіб та не в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Щодо вимоги стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на отримання правничої допомоги, суд зазначає, що у позовній заяві представник позивача вказує, що докази надання правничої допомоги та оплати позивачем послуг будуть подані протягом п'яти днів після винесення судом рішення в цій справі.
Відтак, питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено після подання таких доказів.
Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», підстави для стягнення судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 271, КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни (01135, м. Київ, вул. Чорновола В'ячеслава, 10, офіс 91), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - акціонерне товариство “Банк Форфард” (код ЄДРПОУ: 34186061, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 105) про скасування постанов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 30.08.2021 у виконавчому провадженні №66648325 про відкриття виконавчого провадження.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 30.08.2021 у виконавчому провадженні №66648325 про арешт коштів боржника.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 30.08.2021 у виконавчому провадженні №66648325 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни від 30.08.2021 у виконавчому провадженні №66648325 про стягнення з боржника основної винагороди.
Судовий збір стягненню не підлягає.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Сподарик Н.І.